Фінансовий аналіз

1. Теоретична частина

ВАРІАНТ 0

1. Зміст фінансового аналізу та його роль в діяльності суб'єктів господарювання.

В умовах ринкової економіки підвищується самостійність і відповідальність суб’єктів господарювання у підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічної оцінки існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства. Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об’єктивно сприяли розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи як фінансовий аналіз. Фінансовий аналіз — це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Він служить основою обґрунтування рішень у сфері управління фінансовими ресурсами підприємства.

Мета фінансового аналізу — інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані щодо фінансового стану підприємства. При цьому отримують певну кількість ключових, найінформативніших параметрів, що об’єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, ймовірність банкрутства тощо).

За допомогою чітко організованого аналізу вчасно відстежується погіршення фінансового стану підприємства, коли поряд з показниками його стабільності появляються показники, що характеризують негативні тенденції у господарській діяльності.

Суть аналізу проявляється через його принципи, функції, роль в управлінні та його завданні. Основними принципами аналізу є об’єктивність, науковість, системний підхід, комплектність, оперативність, дієвість, соціально-економічний підхід. Фінансовий аналіз є важливою функцією управління виробництвом. Його організація залежить від умов виконання цієї функції, розміщення системи, що вивчається.

Процес управління охоплює добір інформації про об’єкт, вивчення її та прийняття рішень на основі проведеного аналізу. Фінансовий аналіз як одна із функцій управління займає місце між функціями збору інформації і функціями прийняття рішень (планування, регулювання, контроль).

Фінансовий аналіз — це складова загальноекономічного аналізу господарської діяльності, що охоплює два взаємопов’язаних блоки: зовнішній та внутрішній фінансовий аналіз. Такий розподіл досить умовний і відповідає поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, що є об’єктивною потребою у процесі діяльності підприємства.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу — надання інформації користувачам про прибутковість діяльності підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість тощо. Відповідні аналітичні показники розраховуються за даними публічної фінансової звітності підприємства із залученням даних ринку цінних паперів. Оскільки зовнішній аналіз базується на обмеженій кількості інформації щодо діяльності підприємства, він не дозволяє розкрити всі причини успіху або невдач підприємства.

Результати внутрішнього фінансового аналізу призначені для керівництва підприємства. Основний зміст цього аналізу — факторний аналіз прибутку (збитку), рентабельності, собівартості виробництва за видами продукції та витрат, пошук точки беззбитковості (критичного обсягу виробництва), фінансовий аналіз інвестиційних проектів.

2. Аналіз ліквідності активів підприємства.

Однією з найважливіших складових ефективного функціонування суб’єктів господарювання є забезпечення стабільного розвитку підприємства та його фінансової стабільності, що можливо лише при відповідному рівні ліквідності та платоспроможності.

Ліквідність передбачає спроможність поточних активів підприємства, визначених об’єктами платіжних засобів, перетворюватись в грошову форму або безпосередньо бути майном для виконання всіх необхідних розрахунків у міру настання їх строку. Ліквідність поточних активів не гарантує підприємству платоспроможність, а лише забезпечує рівень її якості щодо потреб розрахунків.

На рівень ліквідності можна впливати управлінськими рішеннями, поліпшувати шляхом ефективного розміщення фінансових ресурсів в активах і при цьому підвищувати величину платоспроможності.

Фінансовий аналіз ліквідності активів підприємства передбачає вивчення складу його платіжних засобів, відображених в балансі.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, що згруповані за ступенем їх ліквідності і розташовані у порядку зменшення ліквідності з зобов’язаннями по пасиву, об’єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в гроші, активи підприємства, з огляду на вищевикладене, поділяються на групи:

1. Найбільш ліквідні активи – це суми грошових коштів підприємства на поточному, валютному та інших рахунках, у касі, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

2. Активи, що швидко реалізуються – це дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи.

3. Активи, що реалізуються повільно – це запаси і витрати.

4. Важкореалізовані активи – це активи призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу.

Пасиви за ступенем строку їх оплати поділяються на чотири групи:

1. Негайні пасиви.

2. Короткострокові пасиви.

3. Довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів. Основними з яких є:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності).

При оцінці рівня ліквідності розміщення фінансових ресурсів у платіжних засобах підприємства необхідно враховувати тривалість трансформації окремих об’єктів активів у грошові кошти. Чим менше потрібно часу для перетворення певного виду активу у грошову форму, тим вища його ліквідність. Від величини і рівня ліквідності поточних активів, які формуються для здійснення процесу господарської діяльності, залежить платоспроможність підприємства.

Оцінка платоспроможності здійснюється за показниками, які характеризують наявність окремих видів активів, визначених об’єктами платіжних засобів, в розрахунку на поточні зобов’язання підприємства.

Платоспроможність є відносним показником інтенсивності, який визначається шляхом відношення двох різнойменних величин і показує скільки одиниць платіжних засобів припадає на одиницю поточних зобов’язань.

Оцінка платоспроможності здійснюється за показниками, які характеризують наявність окремих видів активів, визначених об’єктами платіжних засобів, в розрахунку на поточні зобов’язання підприємства.

Ознаками платоспроможності є:

1. Наявність грошей у касі і розрахунковому рахунку.

2. Відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Основними причинами неплатоспроможності можуть бути:

- помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

- підвищення собівартості продукції;

- в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

- неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

- невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

- інфляційні процеси і податкова політика;

- значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

- низьке обертання оборотного капіталу.

3. Поняття комплексного оцінювання фінансового стану підприємства.

В умовах глобалізації економіки та постійно зростаючого рівня вимог до забезпечення конкурентоспроможності підприємства як у коротко- так і довгостроковому періодах особливе значення відіграє проблема формування ефективної системи інформаційного забезпечення прийняття менеджментом управлінських фінансових рішень. Базою прийняття таких рішень мають бути результати фінансового аналізу. Поряд з цим у новітній практиці управління корпоративними фінансами помітні тенденції до домінування методів фінансового аналізу, спрямованих на дослідження об'єкта управління як цілісної системи взаємопов'язаних фінансових відносин. Звичайно, такі методи засновані на загальних принципах та прийомах фінансового аналізу

Однак їх використання характеризується модифікацією підходу до формування вхідної та вихідної інформаційної бази, інтерпретації результатів дослідження, що визначається насамперед специфікою завдань, які ставляться перед комплексним фінансовим аналізом.

Так, прийняття окремих управлінських фінансових рішень потребує оцінки фінансово-економічного потенціалу суб'єкта господарювання в цілому — підприємства як цілісної системи, що є відокремленим суб'єктом економічних відносин, хоча не завжди окремим суб'єктом права (має статус юридичної особи). За таких умов суб'єкт господарювання (підприємство) досліджується як економічна особа (economic entity), наприклад дослідження господарської діяльності господарського товариства, фінансово-промислової групи, бізнес-групи, спільної діяльності без створення юридичної особи, господарських альянсів (інших форм об'єднання підприємств чи їх відокремлених структурних підрозділів) тощо.

У такій ситуації постає питання щодо узагальнення результатів дослідження окремих фінансових аспектів операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства з метою формування єдиного (інтегрального) показника як індикатора ефективності фінансового менеджменту на підприємстві, що є об'єктом дослідження. Практичне забезпечення такої потреби здійснюється проведенням зведеного дослідження фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання — комплексного фінансового аналізу.

2. Практична частина

ВАРІАНТ 2

Завдання 1. Проведіть вертикальний аналіз необоротних активів підприємства. Зробіть висновки.

Відповідь:

Висновки: Збільшення загального обсягу необоротних активів підприємства на кінець року порівняно з початком року на 135000,5 – 127000,0 = 8000,5 (тис. грн.) супроводжувалося збільшенням питомої ваги незавершеного будівництва та довгострокових фінансових інвестицій (відповідно на 4,802 п.п. та 2,325 п.п.) і зменшенням питомої ваги нематеріальних активів та основних засобів (відповідно на 1,088 п.п. та 6,041 п.п.). В свою чергу, питома вага інших необоротних активів на кінець року порівняно з початком року змінилася несуттєво (збільшилася на 0,002 п.п.).

Завдання 2. Визначити коефіцієнти автономії (фінансової незалежності) та концентрації позикового капіталу підприємства у звітному та базисному роках на підставі наступних даних, тис.грн.:

Відповідь:

Список використаної літератури

1. Дєєва Н.М., Дедіков О.І. Фінансовий аналіз. Навч. посібник. − К.: Центр учбової літератури, 2007;

2. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу і менеджменту. − К.: УФІМБ, 1995;

3. Єлейко Я.І., Кандиба О.М., Лапішко М.Л., Смовженко Т.С. Основи фінансового аналізу. − Львів ЛБУ НБУ, 2000;

4. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. − 2-ге вид., стереотип. − К.: МАУП, 2001;

5. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. − К.: Центр навчальної літератури, 2003;

6. Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. − Львів: Світ, 1995;

7. Мних Є.В., Ференц І.Д. Економічний аналіз: Навч. посібник. − Львів: Армія України, 2000;

8. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. − К.: Центр навчальної літератури, 2007;

9. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. − Львів: ЛБІ НБУ, 2000.