Формування та зміни статутного капіталу підприємства

Вступ.

1. Статутний капітал підприємства.

1.1. Економічний зміст статутного капіталу підприємства.

1.2. Місце статутного капіталу у фінансово-господарській діяльності підприємства.

1.3. Види та розміри статутного капіталу.

1.4. Формування статутного капіталу для підприємств різних форм власності.

2. Зміна розміру статутного капіталу підприємств.

2.1. Порядок зміни статутного капіталу державного підприємства.

2.2. Збільшення та зменшення статутного капіталу акціонерного товариства.

2.3. Зміна статутного капіталу ТзОВ та підприємств різних форм власності.

3. Зарубіжний досвід формування та зміни статутного капіталу.

3.1. Європейські стандарти формування та зміни статутного капіталу підприємств.

3.2. Необхідність зміни правової концепції статутного капіталу підприємств України.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ.

Ринкова економіка являє собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих громадян, так й трудових колективів підприємств.

З’явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво - це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, послуг або продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має постійний характер та відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень, по-друге, відповідальністю за прийняття рішень та їх виконання; по-третє цей вид діяльності не виключає ризику, збитків, й банкрутств. На кінець, підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це важливіша причина зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності але й необхідності фінансувати особисті витрати бездержавної підтримки, але й від тієї долі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижувати витрати.

1. Статутний капітал підприємства.

1.1. Економічний зміст статутного капіталу підприємства.

Статутний капітал (інколи вживають ще термін – статутний фонд) це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.

1.2. Місце статутного капіталу у фінансово-господарській діяльності підприємства.

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і власності розпочинається з формування статутного капіталу.

Статутний капітал (інколи вживають ще термін – статутний фонд) це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.

Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками. У статутні капітали також надходить майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності) цінні папери, а також нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить вартість права користування:

– результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, промислових зразків, технологій, ноу-хау, звітів про науково-дослідницькі роботи і іншими об’єктами інтелектуальної власності;

– землею, водою або іншими природними ресурсами;

– будівлями, обладнанням.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.

1.3. Види та розміри статутного капіталу.

Статутний капітал — це сума внесків учасників (власників) в майно підприємства. Статутний капітал відображає двоїстість відносин власності та характеризує як фонд власних коштів підприємства як юридичної особи, так і фонд вкладів акціонерів, інших учасників у майно підприємства, тобто їх власність. Кожен учасник несе відповідальність за результати господарської та фінансової діяльності лише в межах свого внеску в колективну власність підприємства.

Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльності підприємства. Найбільш розповсюдженою формою підприємницької діяльності є господарські товариства, які утворюються та діють відповідно до Закону України „Про господарські товариства” № 1577-12 від 19.09.91р., зі змінами та доповненнями.

Всі зміни статутного капталу повинні бути документально оформлені:

Таблиця 3.1

Документування операцій з руху статутного капіталу:

Важливим елементом статутних документів є інформація про розмір та порядок утворення статутного капіталу. Розмір статутного капіталу підприємства визначається його зареєстрованим статутом та складається з внесків його учасників.

Оцінка внесків в статутний капітал здійснюється в грошовому еквіваленті за сумісною згодою учасників відповідно до статутних документів.

Внески засновників можуть бути в таких формах:

– майно та матеріали (обладнання, будівлі та матеріальні цінності);

– цінні папери (акції, облігації та інші);

– права на володіння природними ресурсами;

– права на володіння майном (будівлями, обладнанням);

– права на використання об’єктів інтелектуальної власності;

– грошові кошти.

Матеріальні цінності, що вносяться до статутного капіталу, оцінюються за первинними документами, що підтверджують їх вартість.

Майно, що вноситься до статутного капталу без підтвердження первинними документами, оцінюються на підставі протоколу зборів засновників.

Якщо внеском до статутного капіталу виступає майно в натуральній формі, воно відображається в бухгалтерському обліку сумою, що включає його вартість, визначену в зазначеному вище порядку, та всі витрати на доставку, монтаж, установку та державну реєстрацію.

Права на користування природними ресурсами, а також майнові права, внесені засновниками до статутного капіталу, відображаються в бухгалтерському обліку та балансі за первинною вартістю, розрахованою у визначеному порядку.

Засновницькі внески до статутного капіталу відображаються у бухгалтерському обліку відповідно до їх надходження. В засновницьких документах повинні бути обумовлені строки формування статутного капіталу. Як правило, строк формування статутного капіталу — один рік.

1.4. Формування статутного капіталу для підприємств різних форм власності.

Статутний капітал державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном (Капітал державного майна, міністерства і відомства України).

Зміна величини статутного капіталу можлива лише у випадках, регламентованих законодавством. Статутний капітал може збільшитися при:

– введенні в дію нових потужностей;

– реконструкції та модернізації обладнання;

– безкоштовному отриманні коштів від інших підприємств;

– дооцінці засобів;

– отриманні коштів внаслідок злиття декількох державних підприємств;

– виділенні додаткових коштів, зареєстрованих в статутних документах державними структурами.

Зменшується статутний капітал за рахунок щомісячного нарахування зносу по основним засобам або в результаті ліквідації та вибуття основних злитті підприємств або їх ліквідації. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на рахунку 40 „Статутний капітал”; рахунок пасивний, фондовий. Сальдо цього рахунка повинно відповідати розміру статутного капіталу.

По дебету рахунка 40 відображаються:

- кошти, отримані від інших підприємств;

- кошти, отримані від в результаті злиття декількох державних підприємств.

По кредиту рахунка 40 зміни статутного капіталу відображаються:

- при ліквідації підприємства;

- в зв’язку з передачею коштів іншому державному підприємству.

2. Зміна розміру статутного капіталу підприємств.

2.1. Порядок зміни статутного капіталу державного підприємства.

Статутний капітал державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном (Капітал державного майна, міністерства і відомства України).

В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні капітали за рахунок власних нагромаджень – прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва – реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного капіталу на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.

У відповідності з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи купівлі-продажу на біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах).

Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від суб'єктів права (не товариств), є об'єднання на підставі угоди майна та зусиль учасників для спільної господарської діяльності. Товариство являє собою об'єднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності фізичних осіб та/ або юридичних осіб у формі підприємства (установи, організації) для спільної діяльності з метою одержання прибутку. Всі товариства згідно з законом є юридичними особами. діють на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства (акціонерне тощо).

Існують акціонерні товариства відкритого та закритого типів, в залежності від того, як і між ким розповсюджуються акції.

Акціонерне товариство випускає цінні папери відповідно до вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Закрите акціонерне товариство випускає лише іменні акції. Акціонерне товариство не пізніше, ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій повинно видати акції акціонерам.

Акціонерне товариство в процесі створення може розповсюджувати свої акції шляхом відкритої підписи. Засновники відкритого акціонерного товариства повинні в цьому випадку тримати акцій на суму не менше 25% статутного капіталу і строком не менше 2 років. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, що підписалися на акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися. Акціонер в строки, встановлені засновницькими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства, повинен оплатити повну вартість акцій.

Відповідно до діючого законодавства (ст.13 Закону України „Про господарські товариства”) засновники акціонерного товариства самостійно проводять оцінку внесків до статутного капіталу.

Акціонерне товариство, яке відповідно то постанови Кабінету Міністрів України провело індексацію балансової вартості основних засобів, має право збільшити статутний капітал на суму, що не перевищує суму індексації балансової вартості основних засобів, зменшену на суму індексації по ним, шляхом емісії акцій нової номінальної вартості або додаткової кількості акцій існуючої номінальної вартості. При випуску акцій в зв’язку зі збільшенням статутного капіталу продаж акцій не здійснюється.

При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної вартості, яка визначена раніше випущеними акціями. Додаткова кількість акцій розподіляється між акціонерами пропорційно їх частці в статутному капіталі акціонерного товариства. Обмеження строку отримання акціонерами додаткової кількості акцій не допускається.

При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії акцій нової номінальної вартості акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. Обмеження строку обміну акцій не допускається.

Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників, передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40 „Статутний капітал” в кореспонденції з рахунками: 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні активи”, 12 „Нематеріальні активи”, 20 „Виробничі запаси”, 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 28 „Товари”, 30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”. Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 „Несплачений капітал” та кредиту рахунка 40 „Статутний капітал”. Таким чином, на рахунку 40 буде відображена фактична сума підписки на акції.

У випадку, якщо акції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо на рахунку 42 „Додатковий капітал”. Ця сума не підлягає використанню або розподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальної вартості.

Для обліку розрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовується синтетичний рахунок 46 „Несплачений капітал”. По дебету цього рахунка відображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутного капіталу, а по кредиту — погашення заборгованості по внескам.

Статутний капітал акціонерне товариство може збільшувати за умови, що всі акції, випущені раніше, повністю оплачені за ціною, не нижче їх номінальної вартості. Якщо у встановлений строк акції не оплачені, то підписка на акції анулюється або сума зменшується до внесеної величини.

Відповідно до ст.38 Закону України „Про господарські товариства” збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення числа акцій у їх власників з метою анулювання.

При приватизації державних підприємств статутний капітал створюється на основі оцінки вартості майна. За результатами оцінки майна складається заключний баланс. Після реєстрації акціонерного товариства комісія з приватизації проводить закриту підписку на акції.

Збільшення або зменшення статутного капіталу здійснюється тільки після внесення змін до статутних документів. При цьому збільшення можливе лише при повному викупі статутного капіталу попереднього розміру.

2.2. Збільшення та зменшення статутного капіталу акціонерного товариства.

У відповідності з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи купівлі-продажу на фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного капіталу належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов’язані викупити 25 % всіх акцій, тобто їхня частка в статутному капіталі не може бути нижчою за 25 %.

На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції, тобто стати акціонерами нового підприємства повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписалися.

2.3. Зміна статутного капіталу ТзОВ та підприємств різних форм власності.

Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутні капітали з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов’язаннями товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний капітал, а якщо сума статутного капіталу недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.

Командитне товариство включає учасників, які формують статутний капітал на засадах повного товариства, а також вкладників, які відповідають за зобов’язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного капіталу.

Визначений установчими документами розмір статутного капіталу чи то акціонерного товариства, чи то будь-якого іншого господарського товариства у пасиві бухгалтерського балансу знаходить відображення у повній сумі незалежно від розміру коштів, що фактично надійшли від продажу акцій. Заборгованість акціонерів і учасників по внесках у статутний капітал обраховується на окремому бухгалтерському рахунку в активі балансу. Фінансова служба підприємства повинна слідкувати, щоб кошти надходили до статутного капіталу своєчасно і в повному обсязі. Законом передбачено, що протягом одного року з дня проголошення і реєстрації статутного капіталу він повинен бути сплачений повністю.

Викуп акцій, а також внески часток у статутні капітали акціонери і учасники товариств можуть здійснювати не лише перерахуванням грошей чи готівкою, але й за рахунок натуральних внесків (майно, матеріальні активи). При створенні статутного капіталу акціонерного товариства, тобто в процесі продажу емітованих ним акцій, товариство може отримувати кошти, які являють собою різницю між продажною (ринковою), і номінальною вартістю акцій. Зростання обсягу виробництва товарів і послуг потребує нарощування статутних капіталів господарських товариств.

Акціонерне товариство збільшує свій статутний капітал за рахунок:

– додаткового випуску акцій;

– спрямування прибутку на приріст статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій.

Частина статутного капіталу підприємства будь-якої організаційно-правової форми може формуватися за рахунок інвестицій іноземних юридичних або фізичних осіб.

3. Зарубіжний досвід формування та зміни статутного капіталу

3.1. Європейські стандарти формування та зміни статутного капіталу підприємств.

Спробуємо більш детально проаналізувати, чи відповідають норми українського законодавства щодо капіталу сучасним європейським стандартам.

Мінімальний розмір статутного капіталу.

Порівняльний аналіз свідчить, що законодавством України встановлено занадто високі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу. Так, статутний капітал акціонерного товариства не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, а статутний фонд ТзОВ – суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства (ч. 4 ст. 24, ч. 1 ст. 52 Закону "Про господарські товариства"). Навіть елементарні підрахунки свідчать, що вимоги до акціонерних товариств набагато перевищують мінімальний капітал, наявність якого вимагається від акціонерних товариств Другою директивою (майже у три рази).

До недавнього часу здавалося, що проблема завищених вимог до мінімального розміру статутного капіталу для акціонерних товариств буде вирішена із прийняттям Закону "Про акціонерні товариства". Так, ст. 13 проекту цього Закону від 18.12.2003 р. № 3059-1 визначала, що мінімальний розмір статутного капіталу відкритого товариства має становити 60 тис. гривень, закритого товариства – 30 тис. гривень. Але більш пізній законопроект передбачив, що мінімальний розмір статутного капіталу для всіх АТ становитиме 3 млн. гривень, що майже у 20 разів перевищує розмір мінімального капіталу, що вимагається від акціонерних товариств Другою директивою.

У проекті Закону “Про внесення змін до Закону України “Про господарські товариства” № 4064 від 28.08.2003 р. передбачене зменшення мінімального розміру статутного капіталу для ТзОВ до 20 тис. гривень. Ця сума також здається завеликою. Досвід країн ЄС свідчить, що єдиним призначенням мінімального розміру статутного фонду є створення певного бар’єру на шляху створення товариства. Але дуже легко перегнути палку і зробити такий бар’єр занадто високим (втім шахраї знайдуть способи щоб його обійти, а чесні особи будуть вимушені звертатися до інших, менш привабливих організаційних форм, в Україні – насамперед до приватного підприємства, яке вже довгі роки заповнює нішу, звільнену ТзОВ). Провідні європейські країни слідують курсом лібералізації правового режиму капіталу для ТзОВ. Сьогодні відсутні вимоги щодо статутного капіталу ТзОВ у не тільки у Великобританії, для якої такий підхід є традиційним, – відмовилась від таких вимог Франція, готується відповідна реформа у Нідерландах. У опублікованому Світовим банком дослідженні "Бізнес у 2005 році" наголошується, що скасування вимог до мінімального розміру капіталу є однією із ключових позицій при проведенні регуляторної реформи, відсутність таких вимог є принципом "доброго регулювання" у сфері підприємницької діяльності. На даному етапі економічного розвитку Україна мусить стимулювати розвиток невеликого бізнесу, для якого ТОВ має стати однією з найбільш привабливих форм.

Формування статутного капіталу (строки внесення вкладів, оплати акцій).Відповідно до положень Другої директиви та британського СА 1985, АТ може починати діяльність після сплати лише ¼ частини капіталу, на який було проведено підписку (розподіл акцій). Таким чином, з зазначеної суми мінімального капіталу у 25 тис. євро фактично достатньо внести лише 6 250.

В Україні порядок формування статутного капіталу (фонду) визначається ст. ст. 144, 155 ЦК, ст.ст. 13, 24 – 36, 52 Закону "Про господарські товариства", а також установчими документами господарського товариства. Статутний капітал є єдиним фондом товариства, який частково має бути сформований ще до моменту державної реєстрації товариства (тобто до виникнення в господарського товариства статусу юридичної особи).

Закон "Про господарські товариства" встановлює спеціальний порядок внесення вкладів стосовно АТ й ТзОВ. Кожний з учасників цих товариств до моменту державної реєстрації повинний внести не менше 50 % (у ЗАТ, ТОВ) або 30 % (ВАТ) вартості своїх акцій або розміру свого внеску (ч. 3 ст. 144 ЦК, ч. 7 ст. 30, ст. 31 Закону "Про господарські товариства"). Інша частина вкладу (оплата вартості акцій) вноситься у відповідності зі строками, зазначеними в рішенні установчих зборів (для АТ) або в установчих документах (для ТОВ), але не пізніше одного року з дати державної реєстрації товариства (ст. 33, ч. 3 ст. 52 Закону "Про господарські товариства"). Проект Закону "Про акціонерні товариства" скорочує термін, протягом якого акції мають бути повністю оплачені, до 6 місяців).

3.2. Необхідність зміни правової концепції статутного капіталу підприємств України.

Враховуючи європейський досвід, слід зауважити, що концепція обов’язкового капіталу на сьогоднішній день вже виказала свою недієвість і замість запровадження певних заходів щодо її "реанімації" українському законодавцю у перспективі слід було б орієнтуватись на новітні тенденції та форми забезпечення платоспроможності товариства. Як свідчить аналіз, проведений у попередньому підрозділі, основним інструментом для забезпечення платоспроможності товариства (тобто інтересів кредиторів) на рівні ЄС та окремих європейських держав обирається не статутний капітал, а декларація про платоспроможність. Цей інструмент є універсальним, адже при проведенні товариством будь-яких виплат своїм акціонерам, його виконавчий орган має скласти таку декларацію й несе сувору відповідальність за її зміст. Крім того, така декларація позволяє більш точно розрахувати показники платоспроможності товариства, аніж співвідношення "чисти активи – статутний капітал". Захищати кредиторів товариства потрібно також через механізм встановлення жорсткої відповідальності членів органів управління товариства та контролюючих його акціонерів (учасників) за незаконні дії, що спрямовані проти інтересів товариства або його кредиторів (ці питання розглядаються у наступних розділах).

Слід визнати, що статутний капітал замість інструменту захисту прав кредиторів товариства має скоріше виконувати функцію захисту прав акціонерів (учасників) товариства – встановлений законодавчо режим має гарантувати, що капітал, який вони інвестували в товариство, істотно не зменшився, не був виведений з товариства. Крім того, всім учасникам має бути забезпечено право на отримання корпоративних прав, адекватних дійсній вартості внесених вкладів до товариства, а також право на захист своїх корпоративних прав від розмивання. Вважаємо, що саме ці завдання має ставити перед собою законодавець, моделюючи режим статутного капіталу.

Іншим цікавим досягненням європейських країн є такий інструмент як акції без номінальної вартості. Цей інструмент міг би ефективно працювати в українських умовах і є негайна необхідність його запровадження.

Проблеми, пов’язані із застосуванням номінальної вартості акцій (часток) при додаткових випусках акцій, можуть бути продемонстровані на наступному прикладі.

У травні 2000 р. американська компанія CargoInvestmentsLLC запропонувало ЗАТ "Металургбуд" інвестицію у розмірі 500 тис. доларів США. В обмін на цю інвестицію американці вимагали перетворити ЗАТ на ТОВ. "Металургбуд" погодився із цими умовами. У травні 2000 року CargoInvestmentsLLC внесла до статутного фонду ТОВ "Металургбуд" інвестицію у розмірі 5 тис. доларів США і у грудні 2002 р. – 8,25 тис. Вже через тиждень (26 грудня 2002 р.) американська компанія подала заяву про вихід з товариства. При цьому вона вимагала виділення їй 63-відсоткової частки майна ТОВ (відповідно до розміру її частки у статутному фонді). Елементарні підрахунки свідчать, що компанія за вкладені 70 тис. грн. отримала право на виплату суми, що складає близько 5 млн. грн. На думку керівника "Металургбуда" Бориса Ємельянова, таким чином інвестор спробував отримати право власності на успішно працююче підприємство в Донецькому регіоні, що переживає будівельний бум.

Іншим цікавим прикладом є ситуація щодо збільшення статутного фонду ВАТ "Укрнафта", коли акції товариства, ринкова вартість яких у 280 разів перевищує номінальну, при додатковій емісії пропонувались до відкритої підписки за номінальною вартістю.

Вважаємо, що надання АТ дозволу випускати акції без номінальної вартості істотно скоротить витрати товариства на обслуговування емісій, проведення корпоративних операцій з цінними паперами, а також суттєво спростить процедуру збільшення (зменшення) статутного капіталу АТ, його реорганізацію.

До речі, перші кроки у цьому напрямку вже здійснено, бо у проекті Закону "Про акціонерні товариства" закріплюється, що при додатковому випуску акцій, викупу акцій та у інших випадках, вони мають придбаватися за ціною, не нижче їх ринкової вартості. Тобто законодавець вже перестає орієнтуватися у більшій частині норм цього законопроекту на номінальну вартість акцій.

Висновки.

В умовах становлення та розвитку ринкових відносин підприємства можуть самостійно формувати свої фінансові ресурси, основними джерелами яких можуть виступати прибуток, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески акціонерів, юридичних та фізичних осіб, а також кредити та інші надходження, що не суперечать законодавству.

Основним джерелом формування власного власних коштів підприємства є статутний капітал — це сукупність коштів, вкладених у підприємство його власником (власниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами.

Статутний капітал виступає невід’ємною складовою частиною будь-якого товариства або підприємства.

Так, статутний капітал державних підприємств відображає суму коштів, виділену державою з бюджету на момент введення підприємства в експлуатацію для здійснення його діяльності (вартість всіх витрат на будівництво, монтаж, наладку, вартість обладнання, оборотних засобів та грошові кошти).

Статутний капітал недержавних комерційних структур формується за рахунок коштів (матеріальних, грошових), внесених акціонерами (учасниками), і тому уявляє собою колективну власність декількох юридичних або фізичних осіб — засновників акціонерного товариства або підприємства іншої організаційно-правової форми.

При ознайомленні з формуванням статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з ознайомлення юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

Список використаної літератури.

1. Бейцун І. До питання про концепцію об’єднання юридичних осіб в праві України та Європейських країн // Підприємство, господарство і право. – 2003. – № 11;

2. Вінник О.М., Щербина В. С. Акціонерне право: Навч. посіб. для вищих навч. закл. / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : Атіка, 2000;

3. Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г., Качка Т., Коноваленко І., Парапан М., Перестюк Н. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України. – Х.: Консум, 2002;

4. Друзенко Г. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу, чи прийняття acquis communautaire? // Юрид. газ. – 2004. – №. 8;

5. Фінансова діяльність підприємства: / За ред. О. М. Бандурки, М. Я. Коробова, П. І. Орлова, К. Я. Петрова. – Київ: “Либідь”, 1998;

6. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: / За ред. проф Г.Г.Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002;

7. Закон України „Про акціонерні товариства”;

8. Закон України „Про господарські підприємства”;

9. Закон України „Про підприємства в Україні”.