Страхові послуги. Контрольна робота

Варіант №2.

1. Охарактеризуйте поняття «класифікація страхування». Наведіть класифікацію страхування за статусом страхувальника. Назвіть галузі страхування. Наведіть класифікацію страхування за юридичними ознаками.

Охарактеризуйте поняття «класифікація страхування».

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять не можна виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій галузі. Тому класифікації страхування приділяється пильна увага.

В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, що мають найбільш важливе значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні, а саме:

- історична ознака;

- економічні ознаки (сфера діяльності, або спеціалізація, страховика; об'єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статус страховика);

- юридичні ознаки (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).

Наведіть класифікацію страхування за статусом страхувальника.

Страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності). Зрозуміло, що страхові інтереси цих двох груп страхувальників істотно різні, так само як і підходи страховиків до проведення страхування. Тому в загальному страхуванні застосовується ще один варіант класифікації: класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає поділ усього розмаїття страхових послуг на ті, які обслуговують інтереси громадян (у зарубіжному страхуванні використовують термін "Personal lines"), і ті, які обслуговують інтереси суб'єктів підприємницької діяльності ("Commer-cional lines"). Така класифікація охоплює різноманітні об'єкти, але здебільшого вона стосується майнового страхування і страхування відповідальності.

Назвіть галузі страхування.

В основі ділення страхування на галузі лежать принципові відмінності в об'єктах страхування. Відповідно до цього критерію всю сукупність страхових відносин можна підрозділити на чотири галузі: майнова, страхування рівня життя громадян, страхування відповідальності і страхування підприємницьких ризиків. У майновому страхуванні як об'єкт виступають матеріальні цінності; при страхуванні рівня життя громадян - їх життя, здоров'я і працездатність. Якщо у зв'язку з наслідками певних подій життєвий рівень знижується, то на допомогу приходить страхування.

По страхуванню відповідальності як об'єкт виступає обов'язок страхувальників виконувати договірні умови по постачаннях продукції, погашенню заборгованості кредиторам або відшкодовувати матеріальний і інший збиток, якщо він був нанесений іншим особам. Коли, наприклад, при автоаварії власник засобів транспорту завдав збитку майну і здоров'ю іншої особи, то через чинне цивільне законодавство про відшкодування шкоди він зобов'язаний сплатити відповідні витрати що постраждав. При страхуванні відповідальності відповідне відшкодування шкоди проводить за нього страхова організація. То ж при страхуванні відповідальності по погашенню заборгованості.

Об'єктами страхування підприємницьких ризиків є потенційно можливі різні втрати доходів страхувальника, наприклад, збиток від простоїв устаткування, упущена вигода по операціях, що не відбулися або невдалим, ризик впровадження але завивання техніки і технології.

Тим часом ділення страхування на вказані галузі ще не дозволяє виявити ті конкретні страхові інтереси підприємств, організацій, громадян, які дають можливість проводити страхування. Для конкретизації цих інтересів необхідне виділення з галузей - підгалузі і види страхування.

Майнове страхування ділитися на декілька підгалузей, залежно від форм власності і категорії страхувальників: страхування майна державних підприємств, колгоспів, радгоспів, орендарів, кооперативних і громадських організацій, майно громадян.

Страхування рівня життя громадян має дві підгалузі: соціальне страхування робочих, службовців і колгоспників і особисте страхування громадян. У свою чергу, соціальне і особисте страхування може мати конкретніші підгалузі. Наприклад, по соціальному страхуванню: страхування допомоги, страхові пенсії, страхування пільг; по особистому страхуванню: страхування життя і страхування від нещасних випадків.

По страхуванню відповідальності підгалузями є: страхування заборгованості і страхування на випадок відшкодування шкоди, яке також називають страхуванням цивільної відповідальності.

В страхуванні підприємницьких ризиків - дві підгалузі: страхування ризику прямих і непрямих втрат доходів.

До прямих втрат відносяться, наприклад, втрати від простою устаткування, до непрямих - страхування від перерв в торгівлі, страхування упущеної вигоди.

Для вступу страховика із страхувальниками в певні страхові відносини страхові інтереси страхувальників повинні отримати свій вираз в потребі застрахувати ті або інші об'єкти від тих можливих небезпек, які загрожують цим об'єктам.

Наведіть класифікацію страхування за юридичними ознаками.

Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає декілька підходів:

- за вимогами міжнародних угод;

- згідно потреб внутрішнього законодавства;

- за формою проведення.

Виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами передбачає використання класифікації страхування відповідно до директиви ЄЕС 73/239/ЄЕС для всіх страхових компаній країн - членів цієї організації з 1 січня 1978 р. Вона має на меті сприяння у формуванні єдиного страхового ринку країн, що є членами ЄЕС. Ця класифікація є впорядкованою системою, яка складається з 7 класів (видів) довгострокового та 18 класів загального (генерального) страхування.

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України та перспективами розширення меж вітчизняного страхового ринку в процесі виділення визначених видів страхування враховуються міжнародні норми класифікації. Це відтворено в переліку видів страхування, на які видаються ліцензії згідно з порядком їх видачі на здійснення страхової діяльності на території України.

Використання у вітчизняній практиці страхування саме цієї класифікації зумовлене такими процесами:

- перспективою інтеграції українського страхового ринку у світовий страховий простір;

- вирішенням складних проблем, що виникають у процесі отримання страхових послуг громадянином однієї країни в страховій компанії іншої країни;

- підвищенням попиту з боку іноземних страхувальників (західних компаній, що функціонують в Україні) на страхові послуги вітчизняних страховиків.

Оскільки страхування носить інтернаціональний характер, останнім часом посилюється тенденція до міжнародного об'єднання та уніфікації страхового законодавства. З урахуванням цього моменту в наступних темах буде розглядатися також розвиток вітчизняного страхового права в окремих галузях страхування.

Більша частина договорів страхування укладається на основі вільного волевиявлення сторін: страхувальник не зобов'язаний укладати договір страхування, а страховик має право відмовитися від прийняття ризиків страхувальника. Проте в окремих випадках, коли компенсація збитку та участь у цьому страховика мають суспільний інтерес і необхідність, ступінь свободи сторін договору страхування суттєво обмежується. При цьому замість права на укладення договору у страхувальника з'являється обов’язок укласти договір страхування, а у страховика - взяти ризик на страхування.

Поява такого роду обов'язків можлива тільки у випадках, передбачених законодавством, що встановлює порядок та умови проведення страхування і зумовлює класифікацію страхування за формами проведення. Відповідно до цієї ознаки страхування поділяють на обов'язкове й добровільне.

Принципи обов'язкового страхування

1. Обов'язкові види страхування встановлюються законом, згідно з яким страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальник - вносити відповідні платежі.

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням вказаних в законі об'єктів.

3. Автоматичність розповсюдження обов'язкового страхування на об'єкти, вказані в законі.

4. Дія обов'язкового страхування не залежить від факту внесення страхових платежів. У випадку, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони відшкодовуються в судовому порядку.

5. Безстроковість обов'язкового страхування.

Принципи добровільного страхування

1. Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об'єкти, які підлягають добровільному страхуванню, та загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, які розробляються страховиком.

2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане з тим. що не всі потенційні страхувальники бажають брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання угод.

3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну обумовлюються в договорі, оскільки страхове відшкодування або страхова сума підлягають сплаті, якщо страховий випадок трапився в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договору на новий термін.

4. Угода добровільного страхування починає діяти тільки при сплаті разового або першого страхового внеску.

5. Розмір страхового забезпечення в добровільному страхуванні залежить від власного бажання страхувальника.

2. Страхування за системою першого ризику передбачає:

а) виплату відшкодування у розмірі збитків;

б) виплату відшкодування в межах страхової суми;

в) виплату відшкодування в розмірі ціни нового майна;

г) виплату відшкодування за показаною вартістю.

Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми.

Отже правильні відповіді а) і б).

Задача. При дійсній вартості 320 000 грн. житловий будинок був застрахований на суму 200 000 грн. Внаслідок повені житловий будинок було пошкоджено. Вартість відновлювальних робіт з урахуванням зносу досягла 140 000 грн. Розрахувати розмір страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності і реальний збиток страхувальника.

Розмір страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності визначається за формулою:

SB=Uc*Kn=Uc*S0/WС ,

Де SB – розмір страхового відшкодування, Uc – фактичний обсяг страхового збитку, Kn -коефіцієнт покриття збитків страховиком, S0 – страхова сума, WС – страхова вартість об’єкта страхування.

Підставимо дані у формулу:

SB = 140.000*200.000/320.000 = 87.500 грн.

Отже, розмір страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності склав 87.500 грн.

За такою системою страхувальник бере участь у відшкодуванні усіх збитків у частині, пропорційній розміру (1- S0/WС ). Чим менше S0/WС, тим більша частина збитку залишається на відповідальності страхувальника.

В нашому випадку страхувальник відшкодовуватиме таку частину:

1 - (200.000 / 320.000) = 1 – 0,625 = 0,375

Отже реальний збиток страхувальника складе:

140.000 * 0,375 = 52.500 грн.

Список використаної літератури:

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - 3-е вид., перероб. і доп,- К.: Т-во «Знання», КОО, 2005;

2. Вовчак О. Д. Страхування: Навчальний посібник. - Львів: «Новий світ - 2000», 2004;

3. Вовчак О. Д., Завійська О.І. Страхові послуги: Навчальний посібник. – Львів: Видавництво «Компакт-ЛВ», 2005;

4. Дьячкова Ю.М. Страхування: Навчальний посібник. -К.: ЦУЛ, 2008;

5. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008.