Синтаксичні функції займенників

Зміст

Вступ

І Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функції у реченні

ІІ Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена

честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призводити влада”

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В даній курсовій роботі ми намагаємося дослідити синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Белля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може викати і до чого може призводити влада

Ця тема розкриває перед нами різноманітний світ німецьких займенників: їхню структуру функції в реченні взаємозв’язок з іншими частинами мови

Досліджувана тема зацікавила нас також кількістю займенників у німецькій сучасній мові Це дає можливість розглядати німецький займенник не однобічно, з різних точок зору, вникнути в саму суть тієї частини мови.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні синтаксичних функцій німецьких займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”.

Для досягнення мети курсової роботи необхідно виконати наступне завдання:

1 – вивчити теоретичну літературу з досліджуваної теми;

2 – виписати всі займенники з твору, та погрупувати їх за видами;

3 – проаналізувати займенники за синтаксичними функціями у творі.

Курсова робота складається з:

- І розділу “Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функцій у реченні”, в якому проводиться теоретичний огляд літератури з досліджуваної теми та детальна класифікація займенників;

- ІІ-го розділу, який носить назву “Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада””. Тут аналізуються знайдені у творі займенники. Також визначаються функції займенників, проводиться кількісне співвідношення даних; це обґрунтовується прикладами з твору та власними прикладами;

- висновків, які дають можливість узагальнити виконану роботу, виділити найважливіші моменти проведеного дослідження, та вивести результати курсової роботи;

- списку використаної літератури, яка нараховує 10 позицій.

І. Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функції у реченні

Займенник – це частина мови, яка вказує на предмет або ознаку, не називаючи їх безпосередньо. Займенники вживаються замість іменників, прикметників, числівників і залежно від цього виступають у реченні підметом, додатком, іменною частиною присудка або означенням [7.41].

Займенники у свою чергу поділяються на такі групи:

- особові займенники (Personalpronomen);

- присвійні займенники (Possessivpronomen);

- зворотній займенник (Reflexivpronomen);

- вказівні займенники (Demonstrativpronomen);

- питальні займенники (Interrogativpronomen);

- відносні займенники (Relativpronomen);

- неозначені займенники (Indefinitpronomen);

- безособовий займенник es (Das unpersönliche Pronomen es);

- взаємні займенники (Retziprokpronomen);

- заперечні займенники (Verneinende Pronomen);

- займенникові прислівники (Prominaladverbien) [7.41].

Деякі займенники вказують на іменникове значення (substantivische Pronomen). До них відносяться такі групи: особові, безособові, деякі неозначені та питальні, відносні займенники.

Інші вказують на ознаку (adjektivische Pronomen). Сюди належать присвійні, деякі неозначені, вказівні, деякі питальні речення.

Більшість займенників відмінюється за родами, числами та відмінками.

Вони є простими або кореневими: ich “я”, er “він”, mein “мій”. Похідних займенників мало. Деякі з них утворюються шляхом перетворення інших частин мови в займенник, наприклад: vile “багато”, wenige „небагато“ від прислівників viel, wenig).

Складних прислівників небагато. До них відносяться: derselbe “той самий”, derjenige „той“, jederman „любий, кожній“ [7.42].

Особові займенники - це займенники, які вказують на особу в момент мовлення. Вони виконують роль підмета в реченні, якщо відсутній іменник на місці якого в даному випадку стоїть особовий займенник:

Mein Bruder steht vor der Tür;

Er steht vor der Tür.

До особових займенників належить:

ich – я wir - ми

du - ти ihr - ви

er - він sie - вони

sie - вона Sie – Ви (форма ввічливого звертання)

es - воно

Деякі особові займенники мають одинакову форму, але різне значення. Особливо це стосується займенника sie;

Порівняймо: [3.69]

1) Sie arbeitet hier;

2) Ich sehe sie gut;

3) Meine freunde arbeiten in einem Werk. Sie arbeiten gut;

4) Genosse Iwanow, Ihre arbeit gefält uns sehr. Sie arbeiten gut.

Особовий займенник Sie вживається:

- при звертанні, якщо той хто говорить, з ним на – Ви (приклад 4);

- при звертанні до багатьох осіб, якщо той хто говорить, із кожним із них на – Ви, наприклад:

Der Professor sagte den Studenten: “Nächste Woche haben wir eine Konferenz und Sie müssen daran teilnehmen”.

Займенник іhr вживаєть призвертанні до багатьох осіб, якщо той хто говорить з кожним на – ти:

Der Lehrer sagte den Schulern: „Diese Regel kennt ihr noch schlecht. Ihr müsst sie noch einmal wiedergolen“ [3.69].

До присвійних займенників належить:

Присвійні займенники відмінюються як неозначений артикль однині, як означений – в множині.

Закінчення присвійного займенника залежить від роду, числа і відмінка того займенника перед яким він стоїть.

Наприклад [2.49]

Присвійним займенникам mein, dein, unser, euer, Ihr або відповідно український займенник мій, твій, наш, ваш, Ваше залежно від узгодження з підметом.

Присвійні займенники вживаються як прикметник, вони стоять перед іменником і виступають у реченні означенням. Вони вказують кому належить та чи інша річ.

У німецькій мові є тільки один зворотній займенник sich. Він вживається з неозначеною формою дієслова у третій особі однини і множини та у формі ввічливого звертання. Наприклад: [2.50]

sich setzen

er setz sich

sie setz sich

es setz sich

Sie setzen sich

В інших особах при відмінюванні із займенником sich вживається знахідний відмінок відповідних особових займенників. Наприклад: [2.50]

У давальному відмінку займенник sich відповідає українському займеннику собі:

У вище наведеному прикладі займенник sich виступає у ролі службового слова.

Зворотній займенник може придавати дієслову відтінок пасивного значення.

Порівняймо: [4.76]

etwas finden, begreifen, lesen; та

Der Schlüsel wierd sich finden; або

Das begreift sich leicht.

Das Buch liest sich leicht.

До вказівних займенників належить:

Вказівні займенники es selbst selber не відмінюються і не розрізняються за родами. Займенники solcher, solche, solches вживаються в однині з неозначеним артиклем і відмінюються як прикметник [7.45].

Якщо неозначений артикль стоїть після цих займенників, то вони вживаються у короткій формі і не відмінюються.

Nom. – solch ein schwerer Tag

Akk. - solch einen schweren Tag

У складних вказівних займенників derjenige, diejenige, dasjenige, derselbe, dieselbe, dasselbe перша частина відмінюється як означений артикль, а друга, як прикметник за слабкою відміною [2.52].

Вказівні займенники можуть вживатися в функції прикметника, тобто виступати у значенні означенн, а також виконувати функцію іменника, тобто виступати у реченні підметом. Наприклад:

Dieser (der) ist unser Delegirter

Ist das der Weg zum Roten Platz [4.81].

У наступному випадку виступає вказівний займенник у значенні додатка:

Erzählen Sie das (bis es) noch einmal

Wir helfen denen (denjenigen), die viel versäumt haben [4.82].

Дуже часто можна почути у розмові вказівні займенники das i es.

Займенник das спрямований на попередження висловлювання:

Kannst du allein diese acht Kissen in den 5 Stock hochtragen.

Ми бачимо, що займенник es, навпаки керується наступним висловлюванням.

До питальних займенників належить:

wer? was? хто, що

welcher? welche? welches? який, яка, яке

was für ein? was für eine? was für ein? який, яка, яке

Питальні займенники wer? was? завжди стоять в однині і не розрізняються за родами.

У сучасній німецькфй мові займенник was? у давальному відмінку не вживається. Займенник wer? - стосується осіб, а займенник was? – предметів, тварин, наприклад [2.53]

Wer wiederhold die Hausaufgabe

Der Student wiederhold die Hausaufgabe

Was wiederhold der Student - die Hausaufgabe

Питальні займенники welcher? welche? welches? відмінюються як означений артикль. Питальний займенник welcher? вживається головним чином як прикметник; у займеннику was für ein? відмінюється тільки ein як неозначений артикль. У множині ein випадає і залишається тільки was für? Частини, з яких складається цей займенник можуть бути розділені наприклад:

Was sind denn das für Redensarten? Замість: Was für Redensarten sind denn das [4.84].

Питальні займенники відмінюються за відмінками і при цьому виступають різними членами речення:

До відносних займенників належать: der, die, das; i welcher, welche, welches – який, яка, яке.

Займенники der, die, das – мають те саме значення, що і займенники welcher, welche, welches, але в сучасній німецькій мові частіше вживаються займенники der, die, das.

Відносні займенники вводять підрядні речення і виступають в них членами речення і словосполучення.

Наприклад: [2.54]

Der letzte Roman von E. M. Remark, den ich vor kurzem gelesen habe, gefällt mir sehr.

До найбільш уживаних неозначених займенників належать:

Неозначені займенники вказують на те, що особа, або предмет є або невизначеним, або невідомим, або мало відомим.

Такі займенники як: man, jemand, einer, eine, eines, irgendwer, etwas, nichts можуть виступати у реченні самостійно як підмет або додаток.

Неозначено особовий займенник man не відмінюється, не перекладається і виконує роль підмета в неозначено-особовому реченні. присудок після займенника man стоїть у третій особі однини, а перекладається на українську мову, як займенник третьої особи множини:

З модальними дієсловами утворює безособові зхвороти.

Займенники jemand i niemand відмінюються як означений артикль чоловічого роду. Форми множини вони не мають.

Займенник niemand заперечує наявність осіб. Це - антонім до jemand. Займенники jeder, jede, jedes мають тільки форму однини і відмінюються як означений артикль. В множині замість цих займенників вживається займенник alle.

Займенники alle, einige, viele, beide, wenige вживаються тільки у множині і відмінюються як означений артикль.

Займенник etwas відрізняється від інших займенників тим, що він вказує не на особу, а на предмет і не відмінюється. У мовленні вживається з різними прийменниками:

Plötzlich erinnere sich die Grossmutter an etwas und kehrte nach Hause zurück [2.56].

Безособовий займенник es не відмінюється і виступає у ролі підмета у безособових реченнях, зворотах і у сталому словосполученні es gibt.

Займенник es вживається:

1) як особовий займенник третьої особи однини середнього роду у називному та знахідному відмінках, наприклад:

Ich male ein Bild. Es ist schön;

2) з безособовими дієсловами які означають явища природи і відчуття людини, наприклад:

Es blitzt es donerrt, es friert mich [2.57];

3) у безособових зворотах з іменниковим складеним присудком, наприклад:

Es ist spät, es ist heisst;

4) з особовими дієсловами, які вживаються як безособові, наприклад:

Wie geht es Ihnen?

5) зі стилістичних міркувань, коли особова форма дієслова ставиться на перше місце, займенник es узгоджується не з дієсловом, а з підметом, наприклад:

Es arbeiten in Krankenhaus Ärtze, Krankenschwester und pfleger [2.57];

6) У сталих словосполученнях з es gibt: in dieser Stadt gibt es eine grosse Bibliothek;

7) Es може також вживатись як корелят, що стоїть після присудка і вказує на наступну інфінітивну групу:

Sie verdient es, gelobt zu werden.

Взаємні займенники вказують на взаємний характер дій двох, або більше осіб. До взаємних займенників належить займенник einander, а також його сполучення з прикметниками: miteinander, nebeneinander, füreinander, beieinander і т. д.

Синонімом займенника einander може бути займенник sich в одному із своїх значень.

Взаємні займенники не відмінюються. Заперечні займенники kein, keine заперечують тільки іменник і стоять перед ними. вони означають ніякий, ніяка, жоден, жодна, жодне. До заперечних займенників відносяться також: niemand – ніхто, nichts – ніщо, keine, keiner, keines - ніхто.

Займенники kein, keine, kein узгоджується у роді числі і відмінку з іменником, до якого відносяться. В однині вони відмінюються як неозхначений артикль, а в множині як означений артикль.

Займенник nichts не відмінююється.

Займенник niemand може відмінюватись як неозначений артикль, як правило вживається в короткій формі. Обидва займенника виступають у реченні як підмет або додаток:

Niemand spriecht hier laut.

Sie hat nichts gehört.

В німецькому реченні дозволяється вживати тільки одне заперечення.

Займенникові прислівники складають окрему групу прислівників, яким властиві ознаки прислівника і займенника. Вони поділяються на:

- питальні: wobei, wodurch, woran, тощо;

- вказівні: dabei, dadurch, daran, тощо.

Ці займенникові прислівники являються складними словами. Першим компонентом є wo утвореного від зміненого питального займенника was, а другим компонентом є прикметник. Так і для вказівних: перший компонент da утворений від das, а другим компонентом є прикметник. Займенникові прислівники вживаються лише тоді коли мова йде про неживі предмети:

worauf wartest du? – Auf den Zug.

Питальні займенникові прислівники вживаються як питальні слова у питальних реченнях і стоять на першому місці:

Worüber lachung sie?

Вони вживаються також як сполучникові слова підрядних речень:

Ich weiss woran in denkt.

Отже, займенник у сучасній німецькій мові являє собою одну із найцікавіших і найбільших частин мови.

В цьому розділі ми намагаємося класифікувати німецькі займенники за видами, визначити їх функції в реченні та взагалі в мові; дати коротку характеристику кожній групі німецьких займенників.

ІІ. Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”.

Використовуючи класифікацію з попереднього розділу ми намагаємося проаналізувати займенники в оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”. Це розповідь про жінку, яка протягом всього життя бореться за виживання, за збереження своєї честі та життя.

У творі використано 1887 займенників, які виконують різні синтаксичні функції.

Одним із найуживаніших видів займенників в оповіданні, є особовий займенник (Das Personalpronomen). Особовий займенник виконує таку ж функцію як і іменник. Він вказує на особу в момент мовлення, виконує роль підмета, якщо стоїть в називному відмінку, і лише в тому випадку, коли відсутній іменник.

Особовий займенникIch був вжитий в оповіданні 252 рази. У більшості випадків він зафіксований у функції підмета в реченні:

Ich besorge auch die gesamte Wäsche des Haushalts [8; 34].

Ich kann nicht sagen wie oft und in welchen Abschtätden [8; 66].

Ich liebe diese frau [8;125].

Особовий займенник другої особи однини du вживається набагато менше. Зафіксовано лише 30 випадків вживання цього особового займенника:

Du scheinst überhaupt nicht informirt zu sein, wie? [8; 124].

Du darfst getrost lachen [8; 125].

Особовий займенник третьої особи однини чоловічого роду er вжитий 90 разів:

Empört er sich, hat er Mitleid, bereitet es ihm gar ein merkwürdiges Vergnügen [8; 133].

Займенник es вжитий 120 разів. Цей займенник виступає в реченні і як особовий так і безособовий займенник.

Es ist alles zu durchlässig [8; 132].

Es hat keine Zeugniskraft! [8; 133].

Dann musstu die Polizei, es gibt keinen anderen Weg [8; 127].

З останнього прикладу із займенником es видно, що в цьому реченні він вжитий у сталому словосполученні es gibt.

Так як у оповіданні головною героїнею є жінка, і саме про неї йде мова, то особовий займенник третьої особи однини жіночого роду був вжитий найбільше –64 рази:

Sie probierte ihr Beduinenkostüm noch einmal an [8; 153].

Als sie dann noch einmal von Mand Verzeihung, Milde, Mitleit bekam…[8; 178].

Sie hat aber nicht verschtanden [8; 188].

У множині особові займенники вживаються в оповіді нечасто:

sie - 30 разів

wir - 30 разів Wir leben frei in diesem Land [8; 137].

ihr - 10 разів

Sie - 12 разів

Особові займенники в давальному відмінку виступають у реченнях додатком.

В творі зафіксовано :

mir - 54 разів

dir - 23 разів

ihm - 15 разів Er würde ihm hauen [8; 120].

ihr - 54 разів

Die Köchin: aber am Sonntag sei er eben nicht mit ihr [8; 133].

…, das ess ihm durch Anwendung des simpelsten aller Tricks besorgte [8; 140].

Слід звернути увагу на присвійні займенники , хоча в порівнянні з особовими займенниками вони були менше вжиті. Присвійні займенники були вжиті в реченнях як прикметники, які стоять в реченні перед іменником і виступають узгодженим означення. Вони показують кому належить та чи інша річ.

Присвійний займенник жіночого роду ihr був найбільш вжитий 48 разів у давальному відмінку 54 рази, у знахідному 28 разів, в родовому 15 разів:

Wir haben in ihrem Heimatdorf angeschtelt [8; 101].

Наступний присвійний займенник який був зафіксований є sein. В давальному і знахідному відмінках був вжитий 34 рази а в називному 20 разів:

…, weil der Ärger über seine verfälschte Äusserung immer wieder hochkam [8; 115].

Присвійні займенники вживаються в реченні не тільки як означення, але вони можуть і субстантуватися і виступати в ролі підмета:

Die unseren sind im Spiel [6; 339].

Den deinen herzlieche Grüsse.

При прикметниковому значенні приймає присвійний займенник рід, число і відмінок займенника до якого він відноситься:

Heute morgen haben sie sogar meine schwerkranke Mutter, Brethol und andere Leute aufgeschtöbert [8; 50].

Вказівні займенники складають велику групу таких займенників, які вказують на відповідну річ чи предмет. Вказівні займенники наголошуються при вимові, та стоять на місці означеного артикля.

Найуживанішими вказівними займенниками є: diser, diese, dieses. У творі вказівні займенники три роди разом взяті були вжиті 70 разів. Вживається також скорочена форма dis. Займенники є узгодженими з іменниками до яких закріплені, тобто стоять в роді, числі і відмінку що і іменники:

Dieser Kerl könnte tatsächliech die Frechheit besessen haben [8; 141].

Dieses Versprechen wird nicht gerade gebrochen [8; 139].

Займенники solcher, solche, solches показують ознаку кількості. Відмінювання цих вказівних займенників ідентичне з означеним артиклем. Але займенник solch (невідмінюваний) стоїть у більшості випадків перед неозначеним артиклем:

solch ein Mann, solch eine Frau.

Якщо solch виступає як прикметнекове означення, після неозначеного артикля, то буде відмінюватись як прикметник:

ein solcher man, eine solcher Frau.

В досліджуваному творі вказівний займенник solcher (e, es) був вжитий 24 рази.

Noch eine solche Antwort und fliegst du weg [8; 138].

Вказівні займенники der, die, das виступають у реченні означенням та відмінюються як означений артикль від артикля відрізняється тим, що в реченні при читанні наголошується:

…“das stimmt, das sind pro Tag – ich habe das jetzt rasch im Kopf nachgerechnet [8; 65].

Родовий відмінок має дві форми: deren i denen. Форма deren показує на предмети, які названі раніше, наприклад:

Sie hatten viele Freunde, deren erinnern Sie sich wohl oft? [8; 157].

Займенник deren вказує на предмети які названі пізніше, в наступному підрядному реченні.

Вказівні займенники derjenigen та derselbe вживаються з іменником який пояснюється підрядним реченням.

Займенники selbst, selber стоять після прикріпленого іменника, або без особового займенника, цей займенник не відмінюється. Він використовується також для підсилення значення попереднього слова, наприклад:

Ich selbst habe keine weiteren Fragen; або стоїть вільно у реченні:

Die Arbeiter könnet selbst endscheiden.

…, wie sie selber später aussagte,mit einem gewissen Ludwig Götten getantzt [8; 22].

Вказівні займенники можуть виконувати також самостійну функцію в реченні. Тобто вони можуть виступати підметом або додатком, наприклад:

Schon am Samstagmorgen am Bahnhof der Stadt, die immer saisongemäss fröhlich war [8; 52].

В аналізованому реченні вказівний займенник die з’єднує головне речення з підрядним і в той же час виступає у другорядному реченні підметом.

В досліджуваному творі виявлено близько 48 вказівних займенників.

Вказівні займенники das, es та dies (коротка форма від dieses) в значенні „це“ – можуть замінювати попереднє речення:

Wann findet die Beratung Statt? – Das (dies, es) (Nom.) ist noch unbestimmt, ich werde das (dies, es) (Akk.) erst morgen wissen [9; 194].

Was soll das bedeuten? [8; 125].

У оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада” зафіксовано найбільша кількість особових, присвійних та вказівних займенників, які були охарактеризовані в цьому розділі.

Висновки

Дана курсова робота була проведена з метою дослідження синтаксичних функцій німецьких займенників у оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”.

Загальна кількість виявлених нами займенників становить 1887. З проведеної роботи видно, що німецький займенник виконує різні синтаксичні функції в реченні. Статистично результати проведеного дослідження можна подати у такий спосіб:

- особові займенники становлять у оповіданні 40% всіх займенників. Основна функція особових займенників у реченні – це функція підмета. Особові займенники виступають підметом у називному відмінку, за відсутності відповідного іменника.

У давальному та знахідному відмінках виконують особові

займенники функцію додатка;

- присвійні займенники становлять 20%; вони виконують у більшості випадків функцію узгодженого означення;

- вказівні займенники також становлять 20%; вони виконують також функцію узгодженого означення, але крім того можуть виступати у реченні підметом;

- 20% становлять інші типи займенників, а саме: питальні, відносні, неозначені, взаємні, зворотні і заперечні займенники.

Три перші типи займенників, детально охарактеризовані у другому розділі. Були наведені приклади з досліджуваного твору, а також з теоретичного матеріалу;

Зважаючи на результати досліджуваного твору можна зробити такі висновки:

- займенник є незамінним при будуванні речень;

- займенники можуть виконувати функції інших частин мови, як було доведено в ІІ розділі;

Одже, в сучасній німецькій мові займенники виконують функції підмета, означення, додатка, та виступають іменною частиною присудка.

Список використаної літератури:

1. Адмоні В.Г. Строй немецкого современного языка. – Москва. – Ленинград: Просвещение, 1966. – 283 с.

2. Гвоздяк – Фрідманська О.М. Довідник з граматики німецької мови. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – 224 с.

3. Михайлова О.Е., Шендельс Е.Й. Довідник з граматики німецької мови з вправами. – Київ: Радянська школа, 1977 . – 359 с.

4. Шендельс Е. И. Грамматика немецкого языка. – Москва: Литература на иностранных языках, 1958. – 365 с.

5. Словник. Німецько - український. Українсько – німецький: Посібник для загальноосв. шк. та вищ. навч. закладів. Уклад.: З.О. Басанець, та ін. – Ірпінь: Перун, 1994. – 640 с.

6. Юнг Вольтер. Грамматика немецкого языка. – Санкт – Петербург: Лань, 1996. – 544 с.

7. Шнытке Т.А.ּ Эрних Э.Б. Грамматика немецкого языка. – Киев, 1995. – 223 с.

8. Böll H. Die verlorene Ehre der Katharina Blum oder: Wie gewalt entstehen und wohin sie führen kann. Erzählung. – Köln: Verlag Kiepen heuer & Wisch, 1974. – 188 S.

9. Drezer. Schmitt. Lehr – und Übungsbuch der deutschen Grammatik. Neubearbeitung. – München: Max Hueber Verlag. 2000. – 359 S.

10. Langensceids Grosswörterbuch. Deutsch als Fremdsprache. Neubearbeitung. – Berlin und München: Langensceidt KG, 1998. – 1216 S.