Назва реферату: Синтаксичні функції займенників
Розділ: Мовознавство
Завантажено з сайту: www.ukrainereferat.org
Дата розміщення: 01.01.2014
Синтаксичні функції займенників
Зміст
Вступ
І Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функції у реченні
ІІ Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена
честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призводити влада”
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
В даній курсовій роботі ми намагаємося дослідити синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Белля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може викати і до чого може призводити влада
Ця тема розкриває перед нами різноманітний світ німецьких займенників: їхню структуру функції в реченні взаємозв’язок з іншими частинами мови
Досліджувана тема зацікавила нас також кількістю займенників у німецькій сучасній мові Це дає можливість розглядати німецький займенник не однобічно, з різних точок зору, вникнути в саму суть тієї частини мови.
Мета курсової роботи полягає в дослідженні синтаксичних функцій німецьких займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”.
Для досягнення мети курсової роботи необхідно виконати наступне завдання:
1 – вивчити теоретичну літературу з досліджуваної теми;
2 – виписати всі займенники з твору, та погрупувати їх за видами;
3 – проаналізувати займенники за синтаксичними функціями у творі.
Курсова робота складається з:
- І розділу “Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функцій у реченні”, в якому проводиться теоретичний огляд літератури з досліджуваної теми та детальна класифікація займенників;
- ІІ-го розділу, який носить назву “Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Беля “Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада””. Тут аналізуються знайдені у творі займенники. Також визначаються функції займенників, проводиться кількісне співвідношення даних; це обґрунтовується прикладами з твору та власними прикладами;
- висновків, які дають можливість узагальнити виконану роботу, виділити найважливіші моменти проведеного дослідження, та вивести результати курсової роботи;
- списку використаної літератури, яка нараховує 10 позицій.
І. Види займенників у сучасній німецькій мові та їх функції у реченні
Займенник – це частина мови, яка вказує на предмет або ознаку, не називаючи їх безпосередньо. Займенники вживаються замість іменників, прикметників, числівників і залежно від цього виступають у реченні підметом, додатком, іменною частиною присудка або означенням [7.41].
Займенники у свою чергу поділяються на такі групи:
- особові займенники (Personalpronomen);
- присвійні займенники (Possessivpronomen);
- зворотній займенник (Reflexivpronomen);
- вказівні займенники (Demonstrativpronomen);
- питальні займенники (Interrogativpronomen);
- відносні займенники (Relativpronomen);
- неозначені займенники (Indefinitpronomen);
- безособовий займенник es (Das unpersönliche Pronomen es);
- взаємні займенники (Retziprokpronomen);
- заперечні займенники (Verneinende Pronomen);
- займенникові прислівники (Prominaladverbien) [7.41].
Деякі займенники вказують на іменникове значення (substantivische Pronomen). До них відносяться такі групи: особові, безособові, деякі неозначені та питальні, відносні займенники.
Інші вказують на ознаку (adjektivische Pronomen). Сюди належать присвійні, деякі неозначені, вказівні, деякі питальні речення.
Більшість займенників відмінюється за родами, числами та відмінками.
Вони є простими або кореневими: ich “я”, er “він”, mein “мій”. Похідних займенників мало. Деякі з них утворюються шляхом перетворення інших частин мови в займенник, наприклад: vile “багато”, wenige „небагато“ від прислівників viel, wenig).
Складних прислівників небагато. До них відносяться: derselbe “той самий”, derjenige „той“, jederman „любий, кожній“ [7.42].
Особові займенники - це займенники, які вказують на особу в момент мовлення. Вони виконують роль підмета в реченні, якщо відсутній іменник на місці якого в даному випадку стоїть особовий займенник:
Mein Bruder steht vor der Tür;
Er steht vor der Tür.
До особових займенників належить:
ich – я wir - ми
du - ти ihr - ви
er - він sie - вони
sie - вона Sie – Ви (форма ввічливого звертання)
es - воно
Деякі особові займенники мають одинакову форму, але різне значення. Особливо це стосується займенника sie;
Порівняймо: [3.69]
1) Sie arbeitet hier;
2) Ich sehe sie gut;
3) Meine freunde arbeiten in einem Werk. Sie arbeiten gut;
4) Genosse Iwanow, Ihre arbeit gefält uns sehr. Sie arbeiten gut.
Особовий займенник Sie вживається:
- при звертанні, якщо той хто говорить, з ним на – Ви (приклад 4);
- при звертанні до багатьох осіб, якщо той хто говорить, із кожним із них на – Ви, наприклад:
Der Professor sagte den Studenten: “Nächste Woche haben wir eine Konferenz und Sie müssen daran teilnehmen”.
Займенник іhr вживаєть призвертанні до багатьох осіб, якщо той хто говорить з кожним на – ти:
Der Lehrer sagte den Schulern: „Diese Regel kennt ihr noch schlecht. Ihr müsst sie noch einmal wiedergolen“ [3.69].
До присвійних займенників належить:
mein |
meine |
mein |
мій |
моя |
моє |
|
dein |
deine |
dein |
твій |
твоя |
твоє |
|
sein |
seine |
sein |
його |
|||
ihr |
ihre |
ihr |
її |
|||
unser |
unsere |
unser |
наш |
наша |
наше |
|
euer |
euere |
euer |
ваш |
ваша |
ваше |
|
ihr |
ihre |
ihr |
їхній |
їхня |
їхнє |
|
Ihr |
Ihre |
Ihr |
Ваш |
Ваше |
Ваша |
Присвійні займенники відмінюються як неозначений артикль однині, як означений – в множині.
Закінчення присвійного займенника залежить від роду, числа і відмінка того займенника перед яким він стоїть.
Наприклад [2.49]
meinen Kugelschreiber |
|
Ich nehme |
meine Fieder |
mein Geft |
Присвійним займенникам mein, dein, unser, euer, Ihr або відповідно український займенник мій, твій, наш, ваш, Ваше залежно від узгодження з підметом.
Присвійні займенники вживаються як прикметник, вони стоять перед іменником і виступають у реченні означенням. Вони вказують кому належить та чи інша річ.
У німецькій мові є тільки один зворотній займенник sich. Він вживається з неозначеною формою дієслова у третій особі однини і множини та у формі ввічливого звертання. Наприклад: [2.50]
sich setzen
er setz sich
sie setz sich
es setz sich
Sie setzen sich
В інших особах при відмінюванні із займенником sich вживається знахідний відмінок відповідних особових займенників. Наприклад: [2.50]
ich wasche mich |
wir wäschen uns |
|
du wäschte dich |
ihr wascht euch |
|
er |
wäscht sich |
sie waschen sich |
sie |
Sie waschen sich |
|
es |
У давальному відмінку займенник sich відповідає українському займеннику собі:
ich kaufe mir Hefte |
wir -//- uns -//- |
|
du -//- dir -//- |
ihr -//- euch -//- |
|
er |
-//- sich -//- |
sie -//- sich -//- |
sie |
Sie -//- sich -//- |
|
es |
У вище наведеному прикладі займенник sich виступає у ролі службового слова.
Зворотній займенник може придавати дієслову відтінок пасивного значення.
Порівняймо: [4.76]
etwas finden, begreifen, lesen; та
Der Schlüsel wierd sich finden; або
Das begreift sich leicht.
Das Buch liest sich leicht.
До вказівних займенників належить:
dieser |
diese |
dieses |
цей |
йя |
це |
|
jener |
jene |
jenes |
той |
та |
те |
|
solcher |
solche |
solches |
такий |
така |
таке |
|
es |
це |
|||||
der |
die |
das |
той |
та |
те |
|
selbst |
(selber) |
сам |
||||
derjenige |
diejenige |
dasjenige |
той самий |
та сама |
те саме |
|
derselbe |
dieselbe |
dasselbe |
той же |
та же |
те же |
Вказівні займенники es selbst selber не відмінюються і не розрізняються за родами. Займенники solcher, solche, solches вживаються в однині з неозначеним артиклем і відмінюються як прикметник [7.45].
Якщо неозначений артикль стоїть після цих займенників, то вони вживаються у короткій формі і не відмінюються.
Nom. – solch ein schwerer Tag
Akk. - solch einen schweren Tag
У складних вказівних займенників derjenige, diejenige, dasjenige, derselbe, dieselbe, dasselbe перша частина відмінюється як означений артикль, а друга, як прикметник за слабкою відміною [2.52].
Вказівні займенники можуть вживатися в функції прикметника, тобто виступати у значенні означенн, а також виконувати функцію іменника, тобто виступати у реченні підметом. Наприклад:
Dieser (der) ist unser Delegirter
Ist das der Weg zum Roten Platz [4.81].
У наступному випадку виступає вказівний займенник у значенні додатка:
Erzählen Sie das (bis es) noch einmal
Wir helfen denen (denjenigen), die viel versäumt haben [4.82].
Дуже часто можна почути у розмові вказівні займенники das i es.
Займенник das спрямований на попередження висловлювання:
Kannst du allein diese acht Kissen in den 5 Stock hochtragen.
Ми бачимо, що займенник es, навпаки керується наступним висловлюванням.
До питальних займенників належить:
wer? was? хто, що
welcher? welche? welches? який, яка, яке
was für ein? was für eine? was für ein? який, яка, яке
Питальні займенники wer? was? завжди стоять в однині і не розрізняються за родами.
У сучасній німецькфй мові займенник was? у давальному відмінку не вживається. Займенник wer? - стосується осіб, а займенник was? – предметів, тварин, наприклад [2.53]
Wer wiederhold die Hausaufgabe
Der Student wiederhold die Hausaufgabe
Was wiederhold der Student - die Hausaufgabe
Питальні займенники welcher? welche? welches? відмінюються як означений артикль. Питальний займенник welcher? вживається головним чином як прикметник; у займеннику was für ein? відмінюється тільки ein як неозначений артикль. У множині ein випадає і залишається тільки was für? Частини, з яких складається цей займенник можуть бути розділені наприклад:
Was sind denn das für Redensarten? Замість: Was für Redensarten sind denn das [4.84].
Питальні займенники відмінюються за відмінками і при цьому виступають різними членами речення:
Підмет |
Wer (was) ist da? |
Означення |
Wassen Kind ist da? |
Додаток |
Wem gehört das Buch? |
Іменна частина присудка |
Welches siend die besten Theater in dieser Stadt? |
Welches ist das neue Aufsatzthema |
До відносних займенників належать: der, die, das; i welcher, welche, welches – який, яка, яке.
Займенники der, die, das – мають те саме значення, що і займенники welcher, welche, welches, але в сучасній німецькій мові частіше вживаються займенники der, die, das.
Відносні займенники вводять підрядні речення і виступають в них членами речення і словосполучення.
Наприклад: [2.54]
Der letzte Roman von E. M. Remark, den ich vor kurzem gelesen habe, gefällt mir sehr.
До найбільш уживаних неозначених займенників належать:
man |
не перекладається |
jemand |
хтось, хто-небудь |
jeder, jede, jedes |
кожен, всякий |
alle |
всі |
einige |
деякі |
viele |
багато хто |
beide |
обидва, обидві |
wenige |
мало хто |
etwas |
щось, що-небудь |
Неозначені займенники вказують на те, що особа, або предмет є або невизначеним, або невідомим, або мало відомим.
Такі займенники як: man, jemand, einer, eine, eines, irgendwer, etwas, nichts можуть виступати у реченні самостійно як підмет або додаток.
Неозначено особовий займенник man не відмінюється, не перекладається і виконує роль підмета в неозначено-особовому реченні. присудок після займенника man стоїть у третій особі однини, а перекладається на українську мову, як займенник третьої особи множини:
man liest |
читають |
man kann |
можна |
man will |
хочеться |
З модальними дієсловами утворює безособові зхвороти.
Займенники jemand i niemand відмінюються як означений артикль чоловічого роду. Форми множини вони не мають.
Займенник niemand заперечує наявність осіб. Це - антонім до jemand. Займенники jeder, jede, jedes мають тільки форму однини і відмінюються як означений артикль. В множині замість цих займенників вживається займенник alle.
Займенники alle, einige, viele, beide, wenige вживаються тільки у множині і відмінюються як означений артикль.
Займенник etwas відрізняється від інших займенників тим, що він вказує не на особу, а на предмет і не відмінюється. У мовленні вживається з різними прийменниками:
Plötzlich erinnere sich die Grossmutter an etwas und kehrte nach Hause zurück [2.56].
Безособовий займенник es не відмінюється і виступає у ролі підмета у безособових реченнях, зворотах і у сталому словосполученні es gibt.
Займенник es вживається:
1) як особовий займенник третьої особи однини середнього роду у називному та знахідному відмінках, наприклад:
Ich male ein Bild. Es ist schön;
2) з безособовими дієсловами які означають явища природи і відчуття людини, наприклад:
Es blitzt es donerrt, es friert mich [2.57];
3) у безособових зворотах з іменниковим складеним присудком, наприклад:
Es ist spät, es ist heisst;
4) з особовими дієсловами, які вживаються як безособові, наприклад:
Wie geht es Ihnen?
5) зі стилістичних міркувань, коли особова форма дієслова ставиться на перше місце, займенник es узгоджується не з дієсловом, а з підметом, наприклад:
Es arbeiten in Krankenhaus Ärtze, Krankenschwester und pfleger [2.57];
6) У сталих словосполученнях з es gibt: in dieser Stadt gibt es eine grosse Bibliothek;
7) Es може також вживатись як корелят, що стоїть після присудка і вказує на наступну інфінітивну групу:
Sie verdient es, gelobt zu werden.
Взаємні займенники вказують на взаємний характер дій двох, або більше осіб. До взаємних займенників належить займенник einander, а також його сполучення з прикметниками: miteinander, nebeneinander, füreinander, beieinander і т. д.
Синонімом займенника einander може бути займенник sich в одному із своїх значень.
Взаємні займенники не відмінюються. Заперечні займенники kein, keine заперечують тільки іменник і стоять перед ними. вони означають ніякий, ніяка, жоден, жодна, жодне. До заперечних займенників відносяться також: niemand – ніхто, nichts – ніщо, keine, keiner, keines - ніхто.
Займенники kein, keine, kein узгоджується у роді числі і відмінку з іменником, до якого відносяться. В однині вони відмінюються як неозхначений артикль, а в множині як означений артикль.
Займенник nichts не відмінююється.
Займенник niemand може відмінюватись як неозначений артикль, як правило вживається в короткій формі. Обидва займенника виступають у реченні як підмет або додаток:
Niemand spriecht hier laut.
Sie hat nichts gehört.
В німецькому реченні дозволяється вживати тільки одне заперечення.
Займенникові прислівники складають окрему групу прислівників, яким властиві ознаки прислівника і займенника. Вони поділяються на:
- питальні: wobei, wodurch, woran, тощо;
- вказівні: dabei, dadurch, daran, тощо.
Ці займенникові прислівники являються складними словами. Першим компонентом є wo утвореного від зміненого питального займенника was, а другим компонентом є прикметник. Так і для вказівних: перший компонент da утворений від das, а другим компонентом є прикметник. Займенникові прислівники вживаються лише тоді коли мова йде про неживі предмети:
worauf wartest du? – Auf den Zug.
Питальні займенникові прислівники вживаються як питальні слова у питальних реченнях і стоять на першому місці:
Worüber lachung sie?
Вони вживаються також як сполучникові слова підрядних речень:
Ich weiss woran in denkt.
Отже, займенник у сучасній німецькій мові являє собою одну із найцікавіших і найбільших частин мови.
В цьому розділі ми намагаємося класифікувати німецькі займенники за видами, визначити їх функції в реченні та взагалі в мові; дати коротку характеристику кожній групі німецьких займенників.
ІІ. Синтаксичні функції займенників в оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”.
Використовуючи класифікацію з попереднього розділу ми намагаємося проаналізувати займенники в оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”. Це розповідь про жінку, яка протягом всього життя бореться за виживання, за збереження своєї честі та життя.
У творі використано 1887 займенників, які виконують різні синтаксичні функції.
Одним із найуживаніших видів займенників в оповіданні, є особовий займенник (Das Personalpronomen). Особовий займенник виконує таку ж функцію як і іменник. Він вказує на особу в момент мовлення, виконує роль підмета, якщо стоїть в називному відмінку, і лише в тому випадку, коли відсутній іменник.
Особовий займенникIch був вжитий в оповіданні 252 рази. У більшості випадків він зафіксований у функції підмета в реченні:
Ich besorge auch die gesamte Wäsche des Haushalts [8; 34].
Ich kann nicht sagen wie oft und in welchen Abschtätden [8; 66].
Ich liebe diese frau [8;125].
Особовий займенник другої особи однини du вживається набагато менше. Зафіксовано лише 30 випадків вживання цього особового займенника:
Du scheinst überhaupt nicht informirt zu sein, wie? [8; 124].
Du darfst getrost lachen [8; 125].
Особовий займенник третьої особи однини чоловічого роду er вжитий 90 разів:
Empört er sich, hat er Mitleid, bereitet es ihm gar ein merkwürdiges Vergnügen [8; 133].
Займенник es вжитий 120 разів. Цей займенник виступає в реченні і як особовий так і безособовий займенник.
Es ist alles zu durchlässig [8; 132].
Es hat keine Zeugniskraft! [8; 133].
Dann musstu die Polizei, es gibt keinen anderen Weg [8; 127].
З останнього прикладу із займенником es видно, що в цьому реченні він вжитий у сталому словосполученні es gibt.
Так як у оповіданні головною героїнею є жінка, і саме про неї йде мова, то особовий займенник третьої особи однини жіночого роду був вжитий найбільше –64 рази:
Sie probierte ihr Beduinenkostüm noch einmal an [8; 153].
Als sie dann noch einmal von Mand Verzeihung, Milde, Mitleit bekam…[8; 178].
Sie hat aber nicht verschtanden [8; 188].
У множині особові займенники вживаються в оповіді нечасто:
sie - 30 разів
wir - 30 разів Wir leben frei in diesem Land [8; 137].
ihr - 10 разів
Sie - 12 разів
Особові займенники в давальному відмінку виступають у реченнях додатком.
В творі зафіксовано :
mir - 54 разів
dir - 23 разів
ihm - 15 разів Er würde ihm hauen [8; 120].
ihr - 54 разів
Die Köchin: aber am Sonntag sei er eben nicht mit ihr [8; 133].
…, das ess ihm durch Anwendung des simpelsten aller Tricks besorgte [8; 140].
Слід звернути увагу на присвійні займенники , хоча в порівнянні з особовими займенниками вони були менше вжиті. Присвійні займенники були вжиті в реченнях як прикметники, які стоять в реченні перед іменником і виступають узгодженим означення. Вони показують кому належить та чи інша річ.
Присвійний займенник жіночого роду ihr був найбільш вжитий 48 разів у давальному відмінку 54 рази, у знахідному 28 разів, в родовому 15 разів:
Wir haben in ihrem Heimatdorf angeschtelt [8; 101].
Наступний присвійний займенник який був зафіксований є sein. В давальному і знахідному відмінках був вжитий 34 рази а в називному 20 разів:
…, weil der Ärger über seine verfälschte Äusserung immer wieder hochkam [8; 115].
Присвійні займенники вживаються в реченні не тільки як означення, але вони можуть і субстантуватися і виступати в ролі підмета:
Die unseren sind im Spiel [6; 339].
Den deinen herzlieche Grüsse.
При прикметниковому значенні приймає присвійний займенник рід, число і відмінок займенника до якого він відноситься:
Heute morgen haben sie sogar meine schwerkranke Mutter, Brethol und andere Leute aufgeschtöbert [8; 50].
Вказівні займенники складають велику групу таких займенників, які вказують на відповідну річ чи предмет. Вказівні займенники наголошуються при вимові, та стоять на місці означеного артикля.
Найуживанішими вказівними займенниками є: diser, diese, dieses. У творі вказівні займенники три роди разом взяті були вжиті 70 разів. Вживається також скорочена форма dis. Займенники є узгодженими з іменниками до яких закріплені, тобто стоять в роді, числі і відмінку що і іменники:
Dieser Kerl könnte tatsächliech die Frechheit besessen haben [8; 141].
Dieses Versprechen wird nicht gerade gebrochen [8; 139].
Займенники solcher, solche, solches показують ознаку кількості. Відмінювання цих вказівних займенників ідентичне з означеним артиклем. Але займенник solch (невідмінюваний) стоїть у більшості випадків перед неозначеним артиклем:
solch ein Mann, solch eine Frau.
Якщо solch виступає як прикметнекове означення, після неозначеного артикля, то буде відмінюватись як прикметник:
ein solcher man, eine solcher Frau.
В досліджуваному творі вказівний займенник solcher (e, es) був вжитий 24 рази.
Noch eine solche Antwort und fliegst du weg [8; 138].
Вказівні займенники der, die, das виступають у реченні означенням та відмінюються як означений артикль від артикля відрізняється тим, що в реченні при читанні наголошується:
…“das stimmt, das sind pro Tag – ich habe das jetzt rasch im Kopf nachgerechnet [8; 65].
Родовий відмінок має дві форми: deren i denen. Форма deren показує на предмети, які названі раніше, наприклад:
Sie hatten viele Freunde, deren erinnern Sie sich wohl oft? [8; 157].
Займенник deren вказує на предмети які названі пізніше, в наступному підрядному реченні.
Вказівні займенники derjenigen та derselbe вживаються з іменником який пояснюється підрядним реченням.
Займенники selbst, selber стоять після прикріпленого іменника, або без особового займенника, цей займенник не відмінюється. Він використовується також для підсилення значення попереднього слова, наприклад:
Ich selbst habe keine weiteren Fragen; або стоїть вільно у реченні:
Die Arbeiter könnet selbst endscheiden.
…, wie sie selber später aussagte,mit einem gewissen Ludwig Götten getantzt [8; 22].
Вказівні займенники можуть виконувати також самостійну функцію в реченні. Тобто вони можуть виступати підметом або додатком, наприклад:
Schon am Samstagmorgen am Bahnhof der Stadt, die immer saisongemäss fröhlich war [8; 52].
В аналізованому реченні вказівний займенник die з’єднує головне речення з підрядним і в той же час виступає у другорядному реченні підметом.
В досліджуваному творі виявлено близько 48 вказівних займенників.
Вказівні займенники das, es та dies (коротка форма від dieses) в значенні „це“ – можуть замінювати попереднє речення:
Wann findet die Beratung Statt? – Das (dies, es) (Nom.) ist noch unbestimmt, ich werde das (dies, es) (Akk.) erst morgen wissen [9; 194].
Was soll das bedeuten? [8; 125].
У оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада” зафіксовано найбільша кількість особових, присвійних та вказівних займенників, які були охарактеризовані в цьому розділі.
Висновки
Дана курсова робота була проведена з метою дослідження синтаксичних функцій німецьких займенників у оповіданні Генріха Белля "Втрачена честь Катерини Блум або: як може виникати і до чого може призвести влада”.
Загальна кількість виявлених нами займенників становить 1887. З проведеної роботи видно, що німецький займенник виконує різні синтаксичні функції в реченні. Статистично результати проведеного дослідження можна подати у такий спосіб:
- особові займенники становлять у оповіданні 40% всіх займенників. Основна функція особових займенників у реченні – це функція підмета. Особові займенники виступають підметом у називному відмінку, за відсутності відповідного іменника.
У давальному та знахідному відмінках виконують особові
займенники функцію додатка;
- присвійні займенники становлять 20%; вони виконують у більшості випадків функцію узгодженого означення;
- вказівні займенники також становлять 20%; вони виконують також функцію узгодженого означення, але крім того можуть виступати у реченні підметом;
- 20% становлять інші типи займенників, а саме: питальні, відносні, неозначені, взаємні, зворотні і заперечні займенники.
Три перші типи займенників, детально охарактеризовані у другому розділі. Були наведені приклади з досліджуваного твору, а також з теоретичного матеріалу;
Зважаючи на результати досліджуваного твору можна зробити такі висновки:
- займенник є незамінним при будуванні речень;
- займенники можуть виконувати функції інших частин мови, як було доведено в ІІ розділі;
Одже, в сучасній німецькій мові займенники виконують функції підмета, означення, додатка, та виступають іменною частиною присудка.
Список використаної літератури:
1. Адмоні В.Г. Строй немецкого современного языка. – Москва. – Ленинград: Просвещение, 1966. – 283 с.
2. Гвоздяк – Фрідманська О.М. Довідник з граматики німецької мови. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – 224 с.
3. Михайлова О.Е., Шендельс Е.Й. Довідник з граматики німецької мови з вправами. – Київ: Радянська школа, 1977 . – 359 с.
4. Шендельс Е. И. Грамматика немецкого языка. – Москва: Литература на иностранных языках, 1958. – 365 с.
5. Словник. Німецько - український. Українсько – німецький: Посібник для загальноосв. шк. та вищ. навч. закладів. Уклад.: З.О. Басанець, та ін. – Ірпінь: Перун, 1994. – 640 с.
6. Юнг Вольтер. Грамматика немецкого языка. – Санкт – Петербург: Лань, 1996. – 544 с.
7. Шнытке Т.А.ּ Эрних Э.Б. Грамматика немецкого языка. – Киев, 1995. – 223 с.
8. Böll H. Die verlorene Ehre der Katharina Blum oder: Wie gewalt entstehen und wohin sie führen kann. Erzählung. – Köln: Verlag Kiepen heuer & Wisch, 1974. – 188 S.
9. Drezer. Schmitt. Lehr – und Übungsbuch der deutschen Grammatik. Neubearbeitung. – München: Max Hueber Verlag. 2000. – 359 S.
10. Langensceids Grosswörterbuch. Deutsch als Fremdsprache. Neubearbeitung. – Berlin und München: Langensceidt KG, 1998. – 1216 S.