Незаконний оборот наркотиків в Україні

Загальна ситуація

Активна зовнішня політика України, спрямована на інтеграцію в європейські і світові міжнародні структури, лібералізацію економічних, гуманітарних і політичних контактів, і відкритість країни для всього світу стали експлуатуватися міжнародними кримінальними структурами, у тому числі й транснаціональними наркосиндикатами, з метою використання території нашої держави, її громадян і економічного потенціалу в незаконних операціях з наркотиками.

Незаконний наркообіг — це дії, пов'язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, виробництвом, виготовленням, збереженням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які вчиняються з порушенням Закону «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15 лютого 1995 р.

Останніми роками тенденції розвитку наркоситуації в Україні визначаються низкою зовнішніх і внутрішніх факторів. Серед зовнішніх факторів можна виділити наступні:

1. Стрімке зростання нарковиробництва в Афганістані протягом останніх років призвело до посилення 'героїнового тиску' на всіх каналах постачання цього наркотику, що підштовхнуло наркокартелі до пошуку нових маршрутів його доставки і ринків збуту. Традиційна для періоду 1999-2001 років 'південна гілка' 'Балканського маршруту' (Туреччина - Болгарія - Румунія - Молдова - Україна (або Румунія - Україна) - Польща) досі була перенасичена героїном, на що, зокрема, вказувала вкрай низька ціна на цей наркотик у Болгарії й Македонії. Отже наркосиндикати почали формувати нові маршрути постачання наркотиків, які постійно змінюються. Аналіз стану справ свідчить про те, що дедалі більше вантажів направляється морем із Туреччини в морські порти України, а звідти - сухопутними маршрутами через її західні кордони до західноєвропейських ринків збуту.

2. Збільшення обсягів постачання контрабандних психотропних речовин (амфетамінів, метамфетамінів, 'екстазі') в Україну з Польщі та нарковмісних медичних препаратів з території Румунії та Молдови. Це, з одного боку, пояснюється роллю Польщі як одного з виробників синтетичних наркотиків, а з іншого боку, цьому сприяє існування цілої низки 'змішаних' організованих злочинних угруповань, до складу яких входять громадяни ПР, Росії, України, Білорусі й країн Прибалтики. Ці кримінальні структури сформувалися ще в 1990-і роки і традиційно не займалися наркобізнесом, однак нині розглядають незаконні операції з амфетамінами як привабливе джерело збагачення. Крім того, менша вартість цих наркотиків по відношенню до вартості героїну і кокаїну збільшує попит на них у молодіжному середовищі.

3. Ескалація експансії героїну афганського походження 'північним' 'Шовковим шляхом', що проходить через територію Центральноазіатських країн, Росію і Закавказзя. На тепер цим шляхом пересувається близько 65% виробленого в Афганістані героїну. Якщо 'північна гілка' т.з. 'Балканського маршруту' використовується, насамперед, для транзиту наркотиків через територію України, то 'Шовковий шлях' є основним джерелом надходження героїну на внутрішній ринок нашої країни.

Серед внутрішніх факторів, що визначають наркоситуацію в Україні і впливають на її розвиток є подальше широке втягування громадян нашої держави, передусім працівників морського транспорту, у незаконні операції з наркотиками за кордоном. Нерідко українські моряки відбувають покарання за участь у контрабандних акціях з наркотиками в різних країнах світу.

Іншим істотним внутрішнім фактором, котрий впливає на розвиток наркоситуації в Україні, стало формування власного нарковиробництва, зокрема синтетичних наркотиків, як для внутрішнього споживання, так і для експорту в інші країни - Росію, держави Балтії, Центральної Європи і Скандинавії. Цьому сприяє наявність значної кількості безробітних висококваліфікованих фахівців-хіміків, доступність до технологій виготовлення синтетичних наркотиків, у тому числі й завдяки мережі 'Інтернет', наявність споживчої бази та маркетингові переваги цих речовин.

З початку 1990-х років число наркозалежних щорічно зростає на 10-12%, з них лише 27% припадає на дорослих, 60% - на підлітків і 13% - на дітей у віці від 11 до 14 років. Відмінною рисою останніх років стало те, що в середовищі споживачів наркотиків починає переважати категорія осіб у віці 20-30 років, що відповідає загальноєвропейській тенденції.

Наркоманія в Україні має свої характерні риси. У той час як у більшості країн споживання наркотиків - справа індивідуальна, то в Україні воно має груповий характер. Особливу стурбованість викликає поширення на внутрішньому ринку України вкрай небезпечного синтетичного опіноїда фентанілу. Протягом останніх років компетентними органами нашої держави викрито та припинено діяльність 3-х нарколабораторій із виробництва цієї речовини, яка у більше ніж 40 разів перевищує героїн за ступенем впливу на організм людини. Всього із незаконного обігу вилучено близько 41 кг цього наркотику, що еквівалентно майже 2-м тоннам героїну.

Найбільші в історії нашої держави вилучення наркотиків мали місце у Севастополі (624 кг кокаїну), що прямували із Колумбії до Бельгії, 250 кг пасти коки, 6141 кг гашишу із Уганди, призначеного для розповсюдження у Чехії та Німеччині тощо.

Законодавче регулювання

З моменту проголошення суверенної України постала необхідність створення національної нормативно-правової бази, яка б у повній мірі реалізовувала міжнародні положення у сфері протидії розповсюдженню наркоманії та відповідала б завданню щодо інтеграції законодавчої бази України в європейський та світовий правовий простір. З цією метою в 1995 році Верховною Радою України було прийняте цілісне антинаркотичне законодавство. Усі закони пройшли попередню експертизу в ООН і отримали позитивну оцінку, а зараз успішно реалізуються в Україні.

У законах України 'Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів', 'Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними', 'Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям вищеназваних законів', максимально враховані положення відповідних конвенцій ООН, рекомендації експертів та міжнародний передовий досвід.

Слід відзначити, що у чинному антинаркотичному законодавстві України відносини між державою та юридичними особами і громадянами, які беруть участь в обігові наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, набули правового оформлення, їх зміст став чітко визначеним. З прийняттям зазначеного пакета законів було введено регулятивну норму, що визначає правовий зміст термінів, якими позначені специфічні поняття та категорії з цієї проблеми. Дуже важливою в антинаркотичному законодавстві України стала норма, яка визначає органи, що безпосередньо ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у тому числі із зловживанням ними. У ній зазначається, що таку протидію здійснюють у межах наданих їм повноважень відповідні державні органи України, зокрема МВС, СБУ, Генпрокуратура, Державна прикордонна та Держмитслужба, а заходи щодо протидії зловживанню наркотиками та контролю за їх обігом - МОЗ України та інші уповноважені органи й установи.

Важливу роль в системі правоохоронних органів у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відіграє Міністерство внутрішніх справ України. Існуючий сьогодні в системі МВС України Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків не тільки керує діяльністю підпорядкованих підрозділів на місцях, але й відповідає за вироблення спільно з іншими органами центральної виконавчої влади єдиної стратегії боротьби з незаконним обігом наркотиків, планування та здійснення заходів протидії їх розповсюдженню, здійснює організаційно-методичне керівництво і координацію діяльності галузевих служб та підрозділів органів міліції з виявлення, попередження, припинення та розкриття злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також забезпечує виконання міжнародних зобов'язань стосовно контролю за обігом наркотиків.

Суттєвим заходом у встановленні дієвої системи контролю у сфері обігу наркотиків стало створення на базі Міністерства охорони здоров'я України Комітету з контролю за наркотиками, який має статус окремого урядового органу державного управління. Постановою Кабінету Міністрів від 11.09.2003 N 1446 затверджено нове положення про Комітет, у якому значно розширені його повноваження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 року N 877 затверджено "Програму реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки'.

Міжнародне співробітництво

Активною є політика України й на міжнародній арені в цій сфері, оскільки боротьба з цим соціальним злом, яке не знає кордонів, вимагає координації зусиль держав на міжнародному рівні.

Так, Україна виступає стороною всіх трьох конвенцій ООН, що регулюють питання обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. За ініціативи України Генеральна Асамблея ООН у 1990 році прийняла Політичну Декларацію і Всесвітню програму дій, оголосивши 90-і роки десятиліттям боротьби з незаконним виробництвом і поширенням наркотичних засобів і психотропних речовин.

Україна також приділяє велику увагу роботі в міжнародних організаціях та їх виконавчих органах з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків та злочинністю. Так, у травні 2001 p. на засіданні Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОР) Україну було обрано до складу Комісії ООН з наркотичних засобів (КНЗ) на період 2002-2005 рр. В березні ц.р. делегація України взяла участь у роботі 47-ї сесії Комісії ООН з наркотичних засобів, яка проходила у Відні (Австрія). Важливим рішенням зазначеної сесії, яке продемонструвало визнання зусиль України в протидії наркозлочинності та розповсюдженості наркоманії, стало призначення Представника України віце-головуючим на 48 сесії Комісії ООН з наркотичних засобів.

Україна активно співпрацює з Управлінням ООН з питань наркотиків і злочинності (УНЗ) в галузі обміну інформацією на виконання відповідних резолюцій ЕКОСОР та положень Конвенцій ООН про наркотичні засоби 1961р., про психотропні речовини 1971 р., про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р.

Україна встановила тісну співпрацю з Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками ООН (МККН). Цьому значно сприяв візит делегації Комітету в Україну, який відбувся 2002 року. Згідно з існуючою практикою, Міністерством закордонних справ на регулярній основі надсилаються до причетних Міністерств і відомств України запитальники МККН щодо статистичних даних імпорту/експорту речовин, передбачених Конвенцією ООН про психотропні засоби 1971 року, інші запитальники і документи, що стосуються, зокрема, правових та адміністративних аспектів розробки договорів та незаконного постачання і продажу наркотиків тощо. Відповідно, підготовлені міністерствами, відомствами і компетентними органами України документи передаються до Секретаріату МККН дипломатичними каналами.

Одним із пріоритетних напрямків міжнародного співробітництва України є укладення дво- і багатосторонніх угод. На сьогодні укладено понад 80 міжурядових та міжвідомчих угод, у більшості з яких передбачено співробітництво в боротьбі зі злочинністю та незаконним обігом наркотичних засобів. Підписані цільові угоди та протоколи у цій галузі з усіма країнами СНД, а також МВС Австрії, Польщі, Угорщини, ФРН, Румунії та Словаччини.

Важливо зазначити що Україна приділяє значну увагу участі у різних міжнародних програмах по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Так, у 2003 року започаткована Програма BUMAD (Білорусь, Україна та Молдова проти наркотиків), загальним завданням якої є зниження інтенсивності незаконного обігу наркотиків як на території вищезазначених країн, так і на шляху їх незаконного переміщення до країн-членів ЄС. Програма ініційована і фінансується Європейським Союзом, а реалізується Програмою розвитку ООН (ПРООН). В рамках програми BUMAD реалізується підпроект 'Національна обсерваторія з питань наркотиків', метою якої є зміцнення діяльності державних установ та недержавних організацій в Україні щодо збирання, аналізу та розповсюдження даних стосовно наркотиків на національному та регіональному рівнях.

Правоохоронні органи України беруть активну участь у проведенні оперативних операцій у цій сфері разом із спецслужбами інших держав. Зокрема, в рамках міжнародних операцій 'Таврія-2004' і 'Ва-Банк' здійснюються заходи, спрямовані на виявлення і знешкодження каналів контрабандного надходження в Україну героїну афганського походження т.з. 'Балканським шляхом' та синтетичних наркотиків з країн Балтії. Так, СБ України взяла участь у спільній з Митною службою Великобританії операції, результатом якої стала затримка 26 червня 2003 року Королівськими ВМС Великобританії судна 'Ялта' (колишня назва - 'Луїзітанія') з 3,3 т. кокаїну на борту.

У рамках 'Ініціативи зі співробітництва країн Південного Сходу Європи у боротьбі з транскордонною злочинністю' (SECI) у червні 2004 року проведено черговий етап міжнародної операції 'Стримування-3: Безпечне небо', метою якої є протидія використанню каналу повітряних (пасажирських та вантажних) перевезень для контрабанди наркотичних засобів та психотропних речовин.

Для подолання незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів слід прийняти національне антинаркотичне законодавство, яке у повному обсязі реалізує положення Єдиної конвенції ООН про наркотичні засоби 1961 p., Конвенції ООН про психотропні речовини 1971 р. та Конвенції про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. Саме вони є базисом для адміністративно-правових і кримінально-правових заходів боротьби з правопорушеннями у даній сфері.

Протягом 1999 р. працівниками органів внутрішніх справ України з незаконного обігу вилучено наркотичних засобів 25264 кг.; наркотиків на суму за цінами «чорного ринку» 7284 млн. дол. США. Крім того, у 1999 р. з нелегальної вуличної торгівлі вилучено 6,024 кг. героїну та 63,38 г. кокаїну.

Зростає кількість синтетичних наркотиків у загальному обсязі незаконного обігу наркотичних засобів. Заходи щодо розповсюдження наркотиків рослинного походження і суттєве збільшення цін на них на «чорному ринку» викликали переорієнтацію споживачів на різні синтетичні замінники, руйнівна дія яких в багато разів небезпечніша як для особи, так і для суспільства.

У 1999 р. вилучено завезених в Україну контрабандне та виготовлених в умовах підпільних нарколаборгггорій 18888 доз амфетамінів, метамфетамінів, «екстазі», одна доза яких на «чорному ринку» коштує 20 дол. США, та 253 дози ЛСД за ціною 25 дол. США за 1 дозу.

Як свідчить практика розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, останнім часом в Україні відбулися істотні зміни, які характеризуються збільшенням обсягу протиправного виготовлення наркотиків з маку снотворного та конопель з метою їх збуту та поширенням нетрадиційних видів кустарного виробництва наркотичних засобів у так званих підпільних лабораторіях з виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин1.

Адже, враховуючи економічні реалії сьогодення, доводиться констатувати, що з метою отримання прибутків від заняття наркобізнесом все частіше деякі особи організовують осередки для нелегального кустарного виготовлення наркотичних засобів. Протягом 1999 р. припинено злочинну діяльність 759 таких об'єктів (+ 54,9%), де з метою збуту в побутових умовах було налагоджено виробництво наркозасобів.

На вищому рівні, з використанням обладнання, спеціально пристосованого для виготовлення наркотичних засобів, організовувалися підпільні нарколабораторії. Динаміка їх викриття у 1999 р. істотно поліпшилася. Якщо у 1996 р. виявлено всього 1 таку лабораторію (Вінницька область), у 1997 р. їх було вже 3, у 1998 р. — 14, а у 1999 — 38. Найбільші їх осередки виявлені правоохоронними органами у містах: Бердянську — 6, Дніпропетровську — 4, Донецьку — 2, Запоріжжі — 5, Луганську — 2, Одесі — 3, Севастополі — 22.

Найактивніше та цілеспрямовано працювали у напрямі викриття підпільних нарколабо-раторій у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Волинській, Вінницькій, Черкаській областях, М.Севастополі та на Придніпровській залізниці3.

За оцінками експертів (з урахуванням латентності 1:5 — 1:7), число осіб, які зловживають виготовленими в умовах нарколабораторії наркотичними засобами та психотропними речовинами, становить ЗО — 35 тис. чол., тобто 10 — 14 відсотків від загальної кількості їх споживачів.

Наведені відомості у співставленні з оперативною обстановкою дають підстави зробити висновок, що в Україні інтенсивно розвивається новий вид наркотизму, для обслуговування якого створюються підпільні нарколабораторії з виготовлення ефедрону, первітину та інших психотропних речовин амфетамінової групи. Найпоширеніший серед них — ефедрон. Інший варіант того ж амфетаміну — первітин. Група наркотичних засобів (аналогічних амфетамінів) одержала збірну назву «екстазі», що на жаргоні наркоманів розуміється як «щастя». До цієї групи належать такі наркотичні засоби, як: МДМА, МДМ, МДЕ, МДЕА, ДОБ тощо. Кожен з цих наркотиків при вживанні викликає у особи тільки їй притаманні відчуття: підвищується активність і витривалість організму, викликаються відчуття емоційного підйому та ейфорії. Випускаються останні у вигляді таблеток з малюнками на них знаків підпільних нарколабо-раторій: корони, птахів, автомобіля, голови індіанця, зображення долара та інших, за винятком препарату ДОБ, що являє собою наркотичний засіб, яким просочується папір (марка). Остання приклеюється до тіла наркомана, в результаті чого препарат потрапляє в організм через шкіру, викликаючи наркотичне сп'яніння.

Згідно зі ст. 1 Єдиної конвенції ООН 1961 p. та Конвенції ООН 1971 p. термін «виготовлення» означає будь-які процеси, крім вироблення природної нарко- чи психотропної сировини, за допомогою яких можуть бути отримані власне наркотичні та психотропні речовини.

Це може бути рафінування (очищення від сторонніх домішок) речовин, препаратів, змішування різних речовин, препаратів, у результаті чого утворюються наркотичні засоби ми психотропні речовини або значно підвищується їх концентрація.

Статті 229' та 229б КК України передбачають відповідальність за виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин без належного дозволу, з метою збуту (ст. 229') чи без такого (ст. 2296). Але обставини вчинення злочину: місце, знаряддя та засоби законодавцем не виділяються як обов'язкові, а вважаються факультативними ознаками об'єктивної сторони, тобто не впливають на кваліфікацію скоєного злочину за вказаними статтями4.

Український законодавець виділив окремі види підшукання та пристосування знарядь І засобів вчинення незаконного виготовлення згаданих речовин у самостійні склади злочинів, зокрема: розкрадання, виготовлення, придбання обладнання, призначеного для здійснення хіміко-технологічного процесу отримання наркотичних засобів чи психотропних речовин, готових до споживання (ст. 22917 КК); незаконне виготовлення, придбання прекурсорів (ст. 22920 КК), їх розкрадання без мети збуту (статті 81-84, 140-144 КК).

У антинаркотичному законодавстві України відсутня номінальна норма, яка розкриває значення терміна «підпільна нарколабораторія». Це обумовлює, в першу чергу, необхідність визначити його зміст.

При відповіді на запитання: який кримінальний об'єкт слід назвати підпільною наркотичною лабораторією, необхідно виходити з того, що будь-яка лабораторія, в тому числі і підпільна з виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, — це, насамперед, спеціально пристосоване приміщення, в якому повинно бути обладнання (знаряддя виробництва) та предмети праці, необхідні для проведення технологічного процесу в даному приміщенні з метою отримання кінцевого продукту — наркотичного засобу чи психотропної речовини.

Що ж є знаряддям та засобами вчинення розглядуваного злочину?

Знаряддям для незаконного виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин є різні предмети, які безпосередньо використовуються для вчинення злочинних дій, охоплених поняттям «виготовлення».

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 27 лютого 1998 р. «Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами» при визначення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, як предмета злочину, передбаченого ст. 22917 КК України, дано роз'яснення: під обладданням, призначеним для виготовлення наркотичних або психотропних речовин в лабораторіях чи домашніх умовах слід розуміти не будь-яке обладнання, а лише те, що використовується у процесі виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин: різного роду інструменти, апарати, пристрої, прилади або окремі вузли, деталі відповідного агрегату.

Засобами скоєння злочинів даної категорії є початкова природна наркотична чи психотропна сировина (макова солома, опій-сирець, пилок, смола коноплі, трава ефедри тощо),

Лікарські препарати, які містять наркотичні чи психотропні речовини. Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України), контрольовані медичні препарати, прекурсори (Список 1 та Список 2 прекурсорів Таблиці IV Переліку), інші хімікати-екстрагенти.

Слід зазначити, що кожному наркотику чи психотропу, які виготовляються, відповідає певний перелік як прекурсорів, так і лабораторного (цехового) обладнання. Наприклад, для отримання рідкого гашишу, окрім джерела тепла, використовуються (як обладнання) конденсаційна труба, випарювач, генератор пари, прес та інше. Для перегонки опію (одержання морфіну, героїну) необхідні: емальовані або скляні резервуари, відвідні шланги, ваги, ватні або паперові фільтри тощо. У різних поєднаннях хімічний посуд та пристосування можуть використовуватися для виготовлення й інших наркотиків або психотропів (наприклад, амфетаміну, метамфетаміну (первітину), ефедрону тощо).

Враховуючи викладене, пропоную використовувати у юридичній термінології поняття «підпільна нарколабораторія». Це будь-яке приміщення, оснащене промисловим або кустарним обладнанням, за допомогою якого проводиться хіміко-технологічний процес екстрагування (виділення), перегонки, очищення або синтезу нарко- чи психотропної речовини з метою їх особистого вживання або збуту іншим особам.

Ознаками функціонування підпільної нарколабораторії можуть бути:

- зосередження у одному місці специфічного запаху (ацетону, аміаку, бензину тощо), наявність прекурсорів, реагентів та обладнання;

- відносно низькі ціни на наркотики уданому регіоні порівняно з їх ціною у інших районах;

- систематична робота вентиляційного обладнання, особливо у холодну пору року;

- споживання великої кількості електроенергії, води, газу;

- отримання адресатами посилок: об'ємних, стандартних, в значній кількості;

- бібліотечні замовлення на фармацевтичну та наукову літературу;

- замовлення у великій кількості хімічних компонентів, обладнання, реактивів, розчинів, агрегатів для виготовлення ампул, пігулок.

Підпільні нарколабораторії можуть розташовуватися фактично у будь-якому місці: у ізольованих фермерських господарствах, житлових та підсобних приміщеннях, науково-дослідних установах, виробничих підприємствах тощо.

Крім стаціонарних, існують також пересувні та польові нарколабораторії (перші обладнуються, наприклад, у туристичних автомобільних причепах, інші — у тимчасово споруджених укриттях).

Обладнання нарколабораторій також може бути найрізноманітнішим: від примітивного до найдосконалішого. Працювати в них можуть фахівці різного рівня: від кваліфікованих біохіміків до непрофесійних підприємливих осіб.

Аналіз слідчої практики свідчить, що підпільна нарколабораторія може функціонувати за наявності для цього сприятливих умов, а саме:

- відносної простоти технологічних процесів отримання наркотичних засобів (ефедрину, первітину, «екстазі» тощо), що дає можливість злочинцям поширювати нелегальними каналами технологію їх виробництва;

- доступність певних компонентів для виготовлення наркотику чи психотропу, так як багато з них широко використовуються як у промисловості, так і в побуті;

- велика кількість об'єктів, де проводяться роботи з хімічними речовинами, придатними для виготовлення наркотиків (школи, вузи, НДІ та лабораторії різних міністерств), звідки можлива їх крадіжка;

- компактність синтетичних наркотиків, зручність їх транспортування, у зв'язку з чим вони можуть бути швидко знищені у разі викриття;

- попит на наркотичні засоби серед населення конкретного регіону;

- конкуренція у сфері збуту наркотиків, де споживачі віддають перевагу дешевшим, швидко діючим та компактним;

- присутність у регіоні осіб, які мають спеціальні знання та вміння у галузі хімічного синтезу і з різних причин криміналізують свої здібності;

- наявність портів, залізничних вокзалів, аеропортів, через які транспортні засоби надходять з місць, відомих як сировинні джерела наркотичних засобів.

Своєчасне виявлення і ліквідація таких підпільних нарколабораторій є одним з пріоритетних напрямів роботи органів внутрішніх справ щодо боротьби з незаконним наркообігом, так як дане асоціальне явище становить підвищену суспільну небезпеку.

Література:

1. Огляд діяльності органів внутрішніх справ України по боротьбі з незаконним обігом наркотиків у 1999 році. - МВС України. - 2000. - С. 2.

2. Селіванов М.П., X p у n a MC. Антинаркотичне законодавство України. Теорія Історія Коментар. — К, 1997. — С. 157.