Комунікативна атака

· різні слова, що входять до певної фрази, укрупнюються не однаковою мірою, укрупнюється завжди і обов’язково головне (удар­не) слово:

· укрупнення односкладового чи багатоскладового слова потре­бує того, щоб його вимовляти по складах.

Обов'язковим елементом, що потребує яскравого вираження в "комунікативній атаці", виступає мускульна мобілізованість. Сут­ність та зміст мускульної мобілізованості доцільно описати, вра­ховуючи точку зору з цього питання П.М.Єршова, яку він висловив у книзі "Режиссура как практическая психология" .

Необхіднотакож звернутись до наукових праць П.В.Галахової , В.А.Кан-Калика та Н.Д.Нікандрова . Виходячи із змісту цих досліджень, слід у мускульній мобілізованості виділяти такі елементи:

· загальна підтягнутість мускулатури тіла, зокрема, підтягну­тість мускулатури спини;

· помірна рухомість тіла, що забезпечує строго відпрацьовану осанку;

· повна узгодженість у рухах кінцівок і корпусу;

· поставлена мімічна виразність, відсутність знервованої та імпульсивної рухливості м"язів обличчя;

· яскрава зовнішня виразність, високі динамічні якості, вели­ка кількість орієнтовних реакцій при загальній спрямованості по­гляду на аудиторію, що характеризують увагу педагога.

Нагадаємо, що на формування мускульної мобілізованості не­гативно впливають такі показники: скутість, обмеженість рухів; відсутність значуще виразних жестів; наявність відволікаючих, беззмістовних жестів; наявність одноманітної міміки; невиразність погляду; метушливість.

Проведення "комунікативної атаки" вимагає від педагога вмін­ня керувати своїм самопочуттям; переборювати нетворчий настрій перед і в період спілкування з аудиторією. Своєрідним вістрям прояву його творчого самопочуття виступає передстартова готовність до спілкування, в якій знаходять своє відображен­ня комунікативна настроєність і так звана загальна комунікативна збудженість. Багаторічний досвід практичної діяльності з підготов­ки майбутніх педагогів до професійного спілкування показує, що комунікативна збудженість базується на емоціональності як здіб­ності особистості до емоційного переживання певної якості.

Важливо пам’ятати. що обов’язковим елементом підготовки до "комунікативної атаки" виступає педагогічна імпровізація. У психолого-педагогічних дослідженням її визначають як ін­туїтивно-логічний процес миттєвого створення і виконання педаго­гічне значущих елементів творчої діяльності. Педагогічна імпро­візація, як свідчить практика, в першу чергу став необхідною тоді, коли потрібно якнайшвидше знайти вихід із непередбаченої педагогічної ситуації, що раптово виникла в процесі спілкування педагога з аудиторією, привернути увагу аудиторії до себе. Але треба знати, що досвідчені педагоги часто планують її проведення на етапі "комунікативної атаки". Новизна змісту або своєрідна структура рані відомої для аудиторії інформації, новизна дій, що необхідні для виконання педагогічної імпровізації, сприяють установленню професійно-педагогічного контакту у спілкуванні.

Таким чином, як бачимо, зміст і структура педагогічної імпровізації можуть наперед не готуватись. У більшості випадків педагог вибирає слушний момент для реалізації спеціально проду­маної і часто відрепетированої імпровізації.

Результати аналізу наукових робіт В.А.Кан-Калика , В.М.Харькіна впевнюють, що педагогічна імпровізація базу­ється на здібності педагога оперативно і правильно оцінювати си­туацію спілкування і вимагає наявності певних умов. Проаналізу­вавши ці умови, вважаємо за необхідне подати їх таким чином:

· загальнокультурна і професійна підготовка педагога;

· ґрунтовна психолого-педагогічна і методична підготовка пе­дагога;

· розвинуте педагогічне мислення, що дає можливість прогнозу­вати обставини педагогічної

· діяльності й діяти в них, розвинуті увага, уява, інтуїція;

· схильність до організації спілкування з людьми;

· управління своїми психічними станами і вміння вільно трима­ти себе на людях;

· володіння комунікативними вміннями» знання теорії та методики педагогічної імпровізації.

Водночас слід зазначити, що однією з найважливіших умов про­ведення імпровізації виступає якісна мовленнєва підготовка педаго­га, його вміння діяти словом.

Імпровізація, як правило, проявляється в словесних, фізич­них або словесно-фізичних діях. Словесна дія в педагогічній імпровізації має форму монологу, діалогу, репліки або фрази. Досить рідко в педагогічній імпровізації в чистому вигляді зустрічається фізична дія. Найчастіше вона проявляється в формі погляду чи жес­тів. Широкого використання в педагогічній імпровізації набули словесно-фізичні дії.

В.М.Харькін у структурі педагогічної імпровізації ви­діляє чотири етапи. Дамо характеристику цим етапам. Так, перший із них - етап педагогічного осявання, тобто зародження педагогіч­ної імпровізації. Це виражається в появі нової незвичної думки, ідеї у відповідь на репліку, запитання аудиторії. Другий етап - миттєве осмислення педагогічної ідеї і моментальний вибір спосо­бу її реалізації. Тобто на цьому етапі педагог приймав рішення відносно того, якою за своєю суттю повинна бути імпровізація.

Третій етап - публічне втілення педагогічної імпровізації. Спе­ціалісти вказують, що цей етап стає центральним у проведенні ім­провізації. Яку б цікаву імпровізацію не продумав педагог, але головне - втілення її у практику спілкування з аудиторією. Чет­вертий етап - миттєвий аналіз процесу втілення педагогічної ідеї, моментальне рішення про продовження чи припинення педагогічної імпровізації.

В.А.Кан-Калик у структурі педагогічної імпровізаціїназивав три етапи. Перший - швидкий оперативний аналіз ситуації, вибір засобів впливу; другий - безпосередній вплив (виконання імпрові­зації); третій - осмислення і переживання результатів імпровіза­ції .

Як бачимо, В.А.Кан-Калик та В.Н.Херькін мають однакові по­гляди щодо розуміння сутності етапів імпровізації.

Успішність "комунікативної атаки" значною мірою залежить від типу поведінки педагога в період проведення імпровізації. У роботі В.А.Кан-Калика вирізняється п’ять таких типів поведінки:

перший - оперативно-пошуковий, що характеризується вільни­ми, органічними і плідними імпровізаційними діями педагога, які не викликають значних витрат його енергії, психічних і емоцій­них утруднень;

другий - напружено-перетворюючий, що спрямований на мобі­лізацію всіх ресурсів особистості на переборення труднощів, які виникли;

третій - умисно-відвернений, який характеризується тим, що педагог свідомо уникає непередбаченої ситуації, діяльності;

четвертий – мимовільно - гальмуючий, що виникає в результаті розгубленості і повного гальмування дій педагога;

п’ятий - зрив, під час якого педагог діє безконтрольно, безсистемне, посилюючи конфлікт і ускладнюючи педагогічну ситу­ацію.