Розчинність азоту в крові менша: вона становить при температурі 380 0,0110мл А. При малих парціальних тисках А. його розчинність в крові трохи більша, ніж у воді. В звичайних умовах А. фізіологічно інертний, але при вдосі повітря, стиснутого до 2 –2 ½ атм., наступає стан, що називається азотним наркозом, подібний до алкогольного сп‘яніння. Ці випадки можуть бути за умови водолазних робіт на глибині декількох десятків метрів. Для попередження виникнення даного стану деколи користуються штучними газовими сумішами, в яких азот замінений гелієм або якимось іншим інертним газом. При різкому і значному зниженню парціального тиску азоту, розчинність його в крові і тканинах настільки зменшується, що частина його виділяється у вигляді бульбашок, що являється одною з причин виникнення кесонової хвороби, що спостерігається у водолазів при швидкому їх піднятті на поверхню і у пілотів при великих швидкостях злітання літака в верхні слої атмосфери.
В суміші з киснем азот використовується як слабкий наркотик, що викликає стан оп‘яніння, ейфорії, притуплення больової чутливості. Використовується для інгаляційного наркозу.
Круговорот азоту. Азот являється важливим біогенним елементом, необхідним для побудови білків, і нуклеїнових кислот. Однак, азот атмосфери не доступний для тварин і більшої частини рослин.
Закись азоту. Великі її кількості викликають шум у вухах, асфікцію, втрату свідомості. Смерть наступає від паралічу дихальних шляхів.
Оксид азоту. Діє на Ц.Н.С., впливає на гемоглобін (перетворює оксигемоглобін в метгемоглобін).
При легкому отруєнню оксидом азоту спостерігається загальна слабкість, сонливість, головокружіння.
При біль тяжкому отруєнні початкові симптоми посилюються, до них приєднюється тошнота, деколи рвота, наступає напівобморочний стан. При отруєннях середньої тяжкості різка слабкість і головокружіння продовжуються багнато годин нерідко спостерігається синюшність слизових оболонок, і шкіри, прискорення пульсу. При важких отруєннях початкові признаки нерідко зникають , але після 1-3-денної ремісії появляється слабкість і головокружіння, спостерігається пониження кров‘яного тиску, сіро-синій відтінок слизових оболоноки шкіри, збільшення і хворобливість печінки, кордони серця розширені, тони глухі, пульс заповільнений. Виникають поліневрити. Кров шоколадно-бурого кольору, підвищення в‘язкості. Наслідки тяжкого отруєння може тривати більше року, порушення асоціативних здатностей, послаблення пам‘яті і м‘язових сил, загальна слабкість, головна біль, головокружіння, швидка втома.
Диоксид азоту. Гостре отруєння починається –з легкого кашлю, в більш тяжких випадках – з сильного кашлю, відчуття стиску в грудях, головної болі, деколи рвоти, салівації. Період відносного задовільного стану триває 2-8 год. Потім появляються признаки наростаючого окату легенів, багато вологих хрипів, прискорене серцебиття, деколи озноб, підвищення температури. Часто виникають порушення шлунково-кишкового тракту, тошнота, рвота, пронос сильні болі в верхній частині живота.
Кров‘яний тиск в нормі, , в крові – збільшення еритроцитів і гемоглобіну, лейкоцитоз, уповільнена РОЕ.
При хронічних отруєннях – хронічні запальні процеси верхніх дихальних шляхів, хронічні бронхіти, емфізема, пониження кров‘яного тиску, зеленуватий налет на зубах, руйнування коронок різців.
Перша допомога при отруєннях сполуками азоту – перенести постраждалого на свіже повітря, забезпечити повний спокій, вдихання кисню. По назначенню – засоби для серця, при зупинці дихання – лобелін. Потім обов‘язкове транспортування постраждалого в лежачому стані в стаціонар. При признаках починаючого окату ленів – внутрішньовенно 10-20мл 10% розчину хлориду кальцію, 20 мл 40%розчину глюкози з аскорбіновою кислотою (500мг), киснева терапія.
Лікування отоку, що розвився залежить від типу гіпоксемії. При “синьому типі” – переривчасте введення кисню (карбоген протипоказаний), кровопускання (200-300мл), при необхідності – повторення його через 6-8 годин; рекомендуються засоби, що понижують кров‘яний тиск, засоби від серця. При “сірому” типі аноксемії – стимуляція дихального і вазомоторного центру шляхом переривчатого вдихання карбогену, кофеїн, ефедрин, внутрішньовенно 50-100 мл 40% розчину глюкози. Кровопускання протипоказано. В цілях профілактики і лікування пневмонії - раннє назначення сульфіналамідів і антибіотиків.
ВОДЕНЬ (Hydrogenium, H) – хімічний елемент VII групи періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва.
В. Використовується в великих кількостях для синтезу аміаку, для отримання маргарини та рослинних масел, рідкого палива з кам‘яного вугілля, для наповнення повітряних апаратів, для автогенної зварки і отримання дуже низьких температур. Важкі ізотопи водню використовуються при вивченні механізму хіміч., біохім, фізіолог. процесів, а також в атомній енергетиці.
Чистий водень – безколірний, без запаху і смаку газ, що складається з двух молекул – Н2. це самий легкий із усіх відомих газів.
В земній корі міститься коло 1% по вазі, або 17,25 атомних проценти водню. Відносний вміст в атмосфері збільшується з висотою на рівні моря він становить0,00005% по об‘єму, верхні ж слої (вище 100 км)складаються в основному з нього. Вільний водень міститься в горючих газах, що виділяються із землі. Він виникає при гнитті і бродінні органічних речовин і тому міститися в кишкових газах людини і тварин. Основна маса водню знаходиться в зв‘язаному стані у вигляді різноманітних сполук. Найбільш поширеними з них являється вода, в склад якої входить 11,19% водню. Відома велика кількість сполук водню з вуглецем (вуглеводні). Водень входить в склад нафти, кам‘яного вугілля, деяких мінералів.
В лабораторіях водень отримують дією кислот на метали, наприклад сірчаної кислоти на цинк:
H2SO4+Zn=H2+ZnO4.
В техніці водень отримують:
1) з природного газу, що складається в основному з метану, який змішують з водяною парою і киснем і нагрівають до температури 800-9000 в присутності каталізатора:
2СН4+О2+2Н2О=2СО2+6Н2;
2) при електролізі розчинів хлориду натрію та хлориду калію як побічний продуктів виробництві лугів, гіпохлоридів і хлоратів.
При існуючих умовах водень з‘єднується з більшістю елементів головних пігруп періодичної системи елементів. З киснем утворює воду (Н2О) і перекись водню (Н2О2). При згоранні водень на повітрі чи в кисні утворюється вода і виділяється тепло:
2Н2+О2=2Н2О+115,74кал.
Загорання водню відбувається при температурі коло 580. суміш водню і кисню в об‘ємному відношенні 2:1 (гримучий газ) вибухонебезпечна.
Знаходження і кількісне визначення газоподібного водню в суміші з іншими газами відбувається охолодженням газової суміші рідким повітрям; при цьому всі інші гази, крім гелію і неону, повністю конденсуються. Визначення хімічно пов‘язане воднем відбувається шляхом окислення його в воду.
Завантажити реферат