Реформування і керування вітчизняною системою охорони здоров'я є складний науково керований процес активної діяльності співробітників, так чи інакше мають відношення до цієї соціально-економічної галузі держави.
Внутрішня еволюція самої системи охорони здоров'я і методи регулювання її життєдіяльності підлеглі законам суспільного розвитку. Саме виходячи з цих об'єктивних законів, що визначають, з одного боку, сутність системи охорони здоров'я, як специфічної галузі державного устрою, з іншого боку – формуючих науково обґрунтовані методи регулювання її життєдіяльності, можливі забезпечення і практичне здійснення конкретних планів розвитку системи.
Не визнання основної сутності охорони здоров'я як цілісної, органічної, що самостійно розвивається системи – виключає обґрунтування її розвитку відповідно до об'єктивних суспільних законів, а, отже, унеможливлює всяке регулювання, у тому числі і методами прямого і непрямого керування.
Розуміння об'єктивної форми і сутності сучасної системи охорони здоров'я, розкриття об'єктивних законів її життєдіяльності дозволяє не тільки впливати на систему відповідно до необхідних задач керування, але і принципі реалізувати метод наукового прогнозування варіантів розвитку системи охорони здоров'я.
Система охорони здоров'я, у результаті дії суспільних і економічних законів і закономірностей функціонування і розвитку, здобуваючи характер живого соціального організму, дуже чуттєвого до всім процесам, що відбуваються в ній. Регулювання життєдіяльності такого суспільного організму – справа не таке простої, як може показатися на перший погляд.
При наявності величезного досвіду пізнання і використання механізму дії суспільних законів у системі охорони здоров'я, у той же час ряд проблем розуміння форми і сутності, як самої керованої системи охорони здоров'я, так і механізму дії і використання цих законів - залишаються нерозкритими. Подібне положення обумовлене в першу чергу тим, що вітчизняної моделі охорони здоров'я соціалістичного періоду не була присуща маркетингова сутність, який характеризуються ліберальні системи. Економічні складові життєдіяльності системи охорони здоров'я при тотальному державному керуванні були не визначальними, унаслідок чого при керуванні такою системою об'єктивними діями суспільних і економічних законів, у принципі, можна було зневажити.
Вплив подібними методами керування на систему маркетингової (ліберальної) сутності є абсолютно нерезультативним у силу об'єктивних причин. Статична однозначність класичних адміністративних методів керування, як протилежність науковим “пластичним” формам і методам регулювання життєдіяльності, входять у суперечність із самою органічною сутністю системи охорони здоров'я, що функціонує в поле ринкових відносин. Методи і форми регулювання життєдіяльності системи охорони здоров'я, що еволюціонує відповідно до об'єктивних закономірностей відносин попиту та пропозиції медичних послуг, у принципі, повинні бути порівнянні й адекватні самої динамічної сутності охорони здоров'я і не повинні входити в суперечність із законами природного розвитку цієї керованої системи.
Виходячи з цього, розкриваючи сутність системи охорони здоров'я і виробляючи методи впливу на неї, дослідницька думка, по-перше, повинна бути націлена по розуміння, представлення і розкриття специфічних сторін, як форми, так і змісту системи охорони здоров'я в сучасних умовах розвитку суспільства. Такі дослідження можуть наблизити формування нової парадигми охорони здоров'я. По-друге, необхідно активне дослідження і рішення проблеми способів дії і функціонування законів життєдіяльності і розвитку системи охорони здоров'я в їхній діалектичній єдності; виявлення оптимальних параметрів вимоги цих законів, пізнання механізму їхнього використання. Таке розуміння сутності законів розвитку системи бачиться в напрямку дослідження властивих цим законам протиріч. По-третє, розкриття подібних об'єктивних протиріч системи охорони здоров'я, використання форм і методів їхнього дозволу, дозволяє забезпечити перехід до наукових методів посібника і регулювання життєдіяльності охорони здоров'я, як системи в цілому, так і конкретних її організаційних структур, на основі свідомого використання законів розвитку. Реалізація даного напрямку забезпечує якісну трансформацію класичної парадигми керування.
Таким чином, визнаючи еволюцію розвитку вітчизняної охорони здоров'я убік систем класичного типу, що характеризуються високим ступенем ліберальних цінностей, наближення до розуміння проблеми керування сучасною системою охорони здоров'я може бути забезпечено наступним етапами методологічного підходу:
a.зрозуміти і представити високо структуровану форму і формалізовану
сутність маркетингової (ліберальної) системи охорони здоров'я;
b.розкрити основні зовнішні і внутрішні протиріччя в розвитку і життєдіяльності цієї системи;
c.виділити активні крапки елементів системи, що визначають основні протиріччя її життєдіяльності з метою подальшого впливу;
d.визначити методи і форми регулювання життєдіяльності системи, адекватні її формалізованої сутності й органічної еволюції;
e.виділити в системі структурні рівні протиріч, співвіднести їх з методами і формами регулювання життєдіяльності.
f.Забезпечити потребное і прогнозований стан елементів і системи охорони здоров'я в цілому відповідно до об'єктивного законам суспільного розвитку, керуючи протиріччями.
Окремими дослідниками [2] висловлюються припущення, що в рамках класичного системного аналізу існують об'єктивні обмеження в дослідженні охорони здоров'я, у силу неможливості одночасного рішення внутрішніх і зовнішніх цілей системи, що функціонує в умовах кризи. Дійсно, у рамках використання системної методології в період сучасного розвитку вітчизняної охорони здоров'я дана проблема нерозв'язна в силу об'єктивних антагоністичних протиріч між консервативною соціалістичною формою і ліберальним змістом (сутністю) охорони здоров'я, як системи (об'єкта).
Рішення даної проблеми представляється реальним при розгляді методології дослідження системи охорони здоров'я в діалектичній єдності з адекватними формами і методами регулювання життєдіяльності цієї системи. Простіше говорячи, система охорони здоров'я як об'єкт наукового дослідження не може бути об'єктивно представлена ні по сутності ні за структурою без ув'язуванню з формою і методами її керування (регулювання), тобто з однієї сторони зміст і форма системи охорони здоров'я трактує вибір і застосування адекватних методів і форм її керування (регулювання), з іншого боку – практичні механізми активного підтримування життєдіяльності системи охорони здоров'я визначають необхідне розуміння і представлення її сутності.
У класичному розумінні, у системах з універсальними методами керування,прийоми і форми впливу на такі системи є пріоритетними (рис 1.) 
Рис 1. Традиційне представлення про процес керування
Завантажити реферат