Сучасний стан розвитку української держави вимагає оцінки і осмислення перспектив розвитку різних галузей діяльності, пам’ятаючи при цьому, що основою їх розвитку є професійно підготовлена, всебічно освічена людина.
Успішне прямування України до найбільш розвинених країн світу неможливе без підвищення рівня освіти її громадян, починаючи від початкової освіти і закінчуючи вищою. Не розуміючи цього, не варто розраховувати на якісь сталі успіхи і досягнення. Разом із цим досвід деяких розвинених країн вже засвідчив, що вузьке освітнє спрямування не сприяє розвитку особистості, формуванню повноцінного фахівця своєї справи. Враховуючи це, слід зазначити, що застосовуваний у нас колись підхід до набуття більш широкого обсягу знань на різних рівнях навчання залишається актуальним і зараз.
Для успішного розвитку України важливе значення має страхування, яке є розвинутим і могутнім видом бізнесу за рубежем, але залишається недостатньо розвинутим в Україні. Кроки до зміни цієї ситуації вже робляться і неабияка роль при цьому відводиться саме підвищенню рівня фахової освіти.
В сучасних умовах не можна не знати, що таке страхування, які функції воно виконує, які завдання вирішує. Основи таких знань необхідно закладати людині ще в шкільному віці. При цьому треба пам’ятати, що хоча і далеко не всі випускники шкіл будуть у майбутньому займатися цією справою професійно, але такі знання безперечно стосуються інтересів всіх громадян. Що ж стосується осіб з вищою економічною освітою, то зараз навчальним планом підготовки бакалаврів з економіки передбачається обов’язкове вивчення дисципліни “Страхування” .
В Київському національному економічному університеті (колишній КІНГ) дисципліна “Страхування” почала викладатися з 1989 року. Тоді курс “Державне страхування” читався лише для однієї групи студентів, які обрали страхування своєю спеціальністю (денна і заочна форми навчання). На цю дисципліну відводилось 92 години лекцій і 92 години практичних і семінарських занять. Необхідно зазначити, що тематичний план лекцій охоплював різні питання страхової справи, включаючи і вивчення досвіду зарубіжних країн щодо неї. Проведення практичних занять базувалося на залученні матеріалів Укрдержстраху, на базі якого була передбачена і практика (близько чотирьох місяців). Саме зв’язок з практикою діяльності страхової організації і робив цей курс корисним і привабливим. Випускники за спеціалізацією “Державне страхування” могли без великих проблем відразу ж підключатися до практичної роботи, тому що мали в своєму розпорядженні сучасні на той час практичні навики. Подальші зміни в навчальному процесі стосувалися розподілу курсу на дві самостійні дисципліни: “Страхова справа” і “Страхові послуги”. Дисципліна “Страхова справа “ згідно навчального плану була спочатку передбачена тільки для фінансово-економічного факультету, а “Страхові послуги” - тільки для групи студентів, які спеціалізувались в галузі страхування.
З часом дисципліна “Страхова справа” (зараз “Страхування”) стала викладатись на усіх факультетах університету, а “Страхові послуги” - тільки для студентів фінансово-економічного факультету. Необхідно зазначити, що ставлення до цієї дисципліни спочатку було неоднозначним. Треба було пояснювати керівництву вузу і студентам , для чого така дисципліна необхідна взагалі, якщо вже вивчається дисципліна “Страхування”. Разом із цим, якщо дисципліна “Страхування” вводить студента в світ страхової справи, орієнтує щодо її сучасного стану і проблем розвитку, то дисципліна “Страхові послуги” надає можливість розібратися в сутності страхових послуг, що надаються фізичним і юридичним особам, в організації їх розробки і реалізації. Все це має велике значення не лише для тих студентів, які обрали страхування своєю спеціальністю, але і для тих, які спеціалізуються в галузі фінансового менеджменту, державних фінансів чи банківської справи, тому що зараз як ніколи йде процес проникнення страхування в усі сфери діяльності.
Дисципліна “Страхові послуги” посідає важливе місце серед навчальних предметів, що формують фахівців економічного профілю. Типова програма нормативної навчальної дисципліни “Страхові послуги” передбачає вивчення студентами тринадцяти тем: “Страхова послуга та особливості її реалізації”; “Порядок укладання і ведення страхової угоди”; “Страхування життя та пенсій”; “Страхування від нещасних випадків”; “Медичне страхування”; “Страхування підприємницьких ризиків”; “Сільськогосподарське страхування”; “Страхування технічних ризиків”; “Страхування кредитних і фінансових ризиків”; “Автотранспортне страхування”; “Морське страхування”; “Авіаційне страхування”; “Страхування майна і відповідальності громадян”. Кожна з наведених тем передбачає використання студентами вже набутих знань в процесі вивчення дисципліни “Страхування”. Необхідно зазначити, що ще в недалекому минулому студенти-магістри, що спеціалізуються на страховій справі, вивчали цілий ряд спецкурсів, які ,в свою чергу, базувались на вивченні дисциплін “Страхування” і “Страхові послуги”, зокрема, “Особисте страхування”, “Майнове страхування”. Але зараз такі курси зняті з програми підготовки магістрів із страхування і в цій ситуації дисципліна “Страхові послуги” для студентів, що навчаються за програмою “Страховий менеджмент”, набуває ще більшого значення.
Для забезпечення успішного засвоєння студентами курсу “Страхові послуги” викладачами кафедри фінансів підприємств і страхової справи разом із спеціалістами-практиками в галузі страхування був написаний підручник “Страхування”, який вже підготовлений до другого видання, а також навчально-методичний посібник для самостійного вивчення студентами дисципліни “Страхові послуги”. Навчально-методичний посібник не лише доводить до відома студентів програмні питання, які передбачено для вивчення за кожною темою, але і дає методичні поради щодо того, на які питання треба звернути особливу увагу.
Посібник включає в себе термінологічні словники до кожної теми, плани семінарських занять із рекомендованою літературою. Передбачені також навчальні завдання до кожної теми, які включають в себе тематику рефератів, з якими студенти можуть виступити на семінарських заняттях, питання для дискусій, а також завдання для перевірки знань.
Відповідно до навчального плану студенти денної, вечірньої і заочної форм навчання повинні підготувати курсову роботу з дисципліни “Страхові послуги”. Навчально-методичний посібник включає методичні вказівки для курсових робіт з переліком рекомендованих тем, план кожної теми (для студентів заочної і вечірньої форм навчання) і список рекомендованої літератури.
Для забезпечення якнайкращої організації складання студентами іспиту з дисципліни “Страхові послуги” провідними викладачами кафедри розроблені методичні вказівки щодо цього. Вони включають перелік питань, які виносяться на іспит, доводять до студентів склад і структуру білету, наводять типові приклади (задачі, тестові завдання), а також рекомендовану літературу.
Організація самостійної роботи студентів передбачає також і здійснення студентами модульного контролю. Такий контроль дає можливість мобілізувати студентів до успішної самостійної роботи при вивченні дисципліни. Модульний контроль має декілька етапів і передбачає поступовий звіт студентів із самостійного вивчення тем курсу. На модульний контроль виносяться як теоретичні питання з кожної теми, так і задачі та тестові завдання. Як свідчить набутий досвід, організація такого контролю має певні вади. Вони насамперед пов’язані з тим, що акцент на самостійне вивчення студентами дисциплін призвів до значного скорочення часу, передбаченого на читання лекцій ,а також на проведення семінарських і практичних занять. Для здійснення модульного контролю не виділяється додатковий аудиторний час і тому його проведення передбачає скорочення спілкування викладачів із студентами на лекціях семінарських і практичних заняттях, а це, в свою чергу, позначається на якості засвоєння ними ряду питань курсу. Крім цього, ще не вироблений загальний підхід до врахування результатів модульного контролю при складанні студентами іспиту. А оскільки за своїм змістом завдання на кожний етап модульного контролю орієнтуються на програмні питання для підготовки до іспиту з дисципліни, то це доцільно було б зробити. До цього треба додати ще і необхідність вирішення питання з оцінюванням виконаного студентами модульного завдання : залік; загальна диференційована оцінка за кожний етап модульного контролю чи в цілому за нього; оцінювання відповіді по кожній темі, що виноситься на контроль. Вирішення цього питання може сприяти підвищенню зацікавленості студентів у результатах самостійної роботи і вдосконаленню оцінювання знань на іспиті. Так, включення в екзаменаційний білет 10 питань не дає студенту можливості навіть за 3 години аудиторного часу, що відводиться на складання іспиту, в повній мірі виявити свої знання ,а врахування при цьому результатів модульного контролю сприяло б частковому вирішенню цього важливого питання. Досвід роботи із студентами дозволяє також зробити висновок, що загальна оцінка, яку одержує студент при закінченні вивчення курсу, повинна бути дійсним відображенням його роботи за весь час відповідного навчання. Це сприяє більшій зацікавленості студентів у результатах своєї поточної роботи, а також більш справедливому оцінюванню знань і роботи студента під час їх набуття.
Завантажити реферат