Прикладна фізична підготовка

3.1. Перелізання з опорою на руки застосовується при подоланні перешкод висотою 1,3 м. Для виконання цієї вправи необхідно підбігти до перепони і, схопившись ру­ками за її верхній край, відштовхуючись обома ногами, вийти в упор на руки; опертися ногою у верхній край пе-

репони, подати вперед тулуб і перенести другу ногу між опертою ногою і руками; зіскочити і, приземлившись, продовжити рух уперед.

3.2. Перелізання з опорою на стегно застосовується при подоланні перешкод висотою до 1,5 м (стіна, шта­хетник). Підбігти до перепони і, схопившись руками за її верхній край, енергійним поштовхом обох ніг вийти в упор на руки; перенести над перепоною одну ногу, сіс­ти на стегно, потім перенести другу ногу, не затримую­чись, зіскочити з перепони і продовжити рух уперед.

3.3. Перелізання з опорою на груди. Застосовується при подоланні перепон висотою в зріст юнака. Для цього потрібно: ухопитися руками за верхній край перепони, відштовхнутися ногами від землі, навалитися на пере­пону грудьми, нахилити тулуб вперед, упершись доло­нями однієї руки у перепону з протилежного боку та тримаючись другою рукою за верхній край перепони, пе­ренести ноги і зіскочити на землю.

3.4. Перелізання «зачіпом». Застосовується при подо­ланні дощатих штахетників і стін висотою 2—2,2 м. Треба з розбігу відштовхнутися однією ногою за крок до перепони і, спираючись носком зігнутої другої ноги об перепону, ухопитися руками за її верхній край; підтяг­нутися, повиснути на штахетнику лівим боком до пере­пони так, щоб його верхній край був під пахвою лівої зігнутої руки, а передпліччя і долоня притиснуті до штахетника з протилежного боку; зігнуту в коліні ліву ногу притиснути до перепони, махом правої ноги догори зачепитися п'ятою за верх штахетника; підтягуючись правою рукою, перевалитися через перепону, зіскочити і продовжити рух.

3.5. Перелізання «силою». Застосовується при подо­ланні перепони висотою 2—2,2 м, як правило, без зброї (зброя — «за спину»). Для виконання цієї вправи треба з розбігу відштовхнутися від землі однією ногою і заско­чити на перепону другою ногою, ухопитися руками за її верхній край; ривком підтягнутися на руках і, допома­гаючи ногами, вийти в упор; нахилитись уперед так, щоб права рука спиралась на перепону з протилежного боку, а ліва залишилась на верхньому краї штахетника, водночас перенести ноги через перепону, зіскочити і про­довжити рух.

3.6. Перелізання з опорою на стегно або на плечі товариша. Ці вправи виконують удвох: перший — той,

хто влізає; другий — той, хто допомагає. При опорі на стегно, коли перший ухопився за верхній край перепони, другий піднімає його за коліно і гомілку зігнутої ноги до виходу в упор на перепону. При опорі на плечі другий стає спиною до перепони, зігнувши і розставивши ноги, з'єднавши кисті рук у «замок». Перший, послідовно спи­раючись ногами на руки і плечі партнера, хапається ру­ками за край перепони. Другий випрямляється і піднімає першого до виходу в упор на перепону.

3.7. Перелізання з використанням жердин. Двоє юнаків стають обличчям один до одного і боком до пере­пони, одну жердину тримають на опущених руках, а дру­гу — на плечах, віддалених від перепони.

Всі методи перелізання вивчаються послідовно: спочатку по розділах або з допомогою підготовлених вправ, а потім в цілому, прискорюючи темп виконання прийому. При вивченні прийому по розділах спочатку відпрацьовуються поштовх і наскок на перепону з ви­ходом в упор або вис, потім саме перелізання і на за­вершення — зіскок і початок руху від перепони.

Прийоми пролізання, як і вискоку, не складні щодо координації рухів, тому для їх засвоєння не потрібні спеціальні вправи. Пролізання може здійснюватися: головою вперед, головою і ногою вперед і боком. Пролі­зання головою і ногою вперед потребує поєднання нахи­лу тулубу вперед з одночасним посилом махової ноги в отвір перепони. При виході з отвору не слід швидко ви­прямлятися, щоб не вдаритися спиною.

24. Метання гранати в ціль

Виконується: з місця із замахом вверх назад; з місця із замахом вниз назад.

Метання гранати у ціль — це складна щодо коорди­нації, цілісна вправа, яка потребує достатнього розвитку швидкісно-силових здібностей юнака.

Перш ніж починати навчатися метання гранат, слід провести декілька тренувань для розвитку сили м'язів плечового пояса, щоб забезпечити необхідний рівень го­товності до виконання метальних рухів.

Протипіхотні гранати метають з місця стоячи, з колі­на, із положення лежачи, із траншеї, з люка танка і в русі.

Протитанкові гранати метають із-за укриття (стоя­чи, з коліна, з положення лежачи) або з траншеї.

Спочатку розучується техніка кидка із замахом вверх-назад (за розділами). Юнаки стають в одну шерен­гу з інтервалами в 2—3 кроки. За командою «Замах роби — раз» права рука має бути відведена вверх назад ліктем уперед, тіло ледь прогнуте в попереку. За командою «Визначити кидок, роби — два» юнаки, відштовхнув­шись правою ногою і нахиливши тулуб уперед, визнача­ють кидок гранати. Після двох-трьох повторень за розді­лами слід перейти до цілісного виконання рухів, пос­тупово збільшуючи їх швидкість. Потім приступити до метання по рубежах і цілях, збільшуючи відстань кидка.

Після цього слід перейти до вивчення метання гра­нати із замахом по дузі вниз-назад, керуючись запропо­нованою методикою.

Вивчивши прийоми метання, юнаки тренуються у метанні гранат у ціль із різних положень.