Мета: - ознайомити студентів з основними засадами, принципами, поняттями цивільного права України;
- виховати повагу до цивільного законодавства, та розуміння законів та юридичних актів, вміння орієнтуватись у правовій системі України;
- розвинути розуміння особливості цивільного права.
Ї
План.
1. Поняття, предмет і джерела цивільного права.
2. Громадяни та держава, як суб’єкт цивільного права. Об’єкти цивільного права.
3. Угоди – елемент цивільного права.
4. Поняття представництва. Довіреність.
Література:
1. Конституція України – К., 1996.
2. Цивільний кодекс України – К., 1999.
3. Передмова до проекту Цивільного кодексу України // Українське право – 1996 - № 2.
4. Загальна теорія цивільного права. За ред. О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової – К., 1996.
5. Основи держави і права. За ред. В.О.Котюка – К., 1997.
6. Цивільне право України. За ред. О.В.Дзери і Н.С.Кузнєцової – у 2х кн – К., 2001.
7. Цивільне право: Підручник для студентів юридичних вузів та факультетів – у 2х ч. – К., 1997.
8. Цивільне право. За ред. О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової – К., 1996.
1. Радикальні економічні і політичні перетворення в суверенній Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи. її фундамент становлять різні форми власності відповідних суб’єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням на активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які становитимуть основу нової господарської системи, вирішальне значення належить цивільно-правовим законом. В основу законодавчих актів, що регулюють товарно-грошові відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній самостійності, рівноправності і конкуренції суб’єктів господарювання, покладено концепції і програми переходу України до ринкової економіки. Законодавчі акти мають створити рівні умови для діяльності товаровиробників різних форм власності.
Цивільний кодекс України закони України “Про власність”, “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про банки і банківську систему” та ін. визначають, що цивільне законодавство регулює майнові відносини та особисті немайнові.
Отже предметом цивільно-правового регулювання є:
а) майнові відносини, що є конкретними вольовими економічними відносинами з приводу належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ.
б) особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням особистих прав. В даному випадку маються на увазі особисті немайнові права на блага, що є невід’ємні від особи: життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, авторство. Вони індивідуалізують особу. Зазначені особисті права поділяються на групи:
- особисті права, пов'язані з майновими (авторські);
- особисті права, які виникають та існують незалежно від майнових.
Цивільне законодавство регулює вищезазначені майнові і особисті немайнові відносини:
а) юридичних осіб між собою;
б) громадян з юридичними особами;
в) громадян між собою.
Цивільне право характеризується певними принципами. Проект ЦК України (ст. 3) передбачає такі загальні принципи цивільного права:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи.
2) неприпустимість позбавлення права власності.
3) свобода договору.
4) свобода підприємництва.
5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.
Цивільне право – це сукупність цивільно-правових норм. Що регулюють на засадах юридичної рівності відносини власності в її різноманітних формах, товарно-грошові відносини і деякі особисті немайнові відносини за участю громадян, організацій та інших соціальних утворень з метою повнішого задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.
Цивільне право – це сукупність юридичних норм; внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ними регулюються.
Основним джерелом цивільного законодавства є Конституція, що містить норми цивільного права. Вона передбачає цивільно-правові засади регулювання відносин власності у статтях 14, 14 і 41. статті 21, 23, 24, 27, 28, 29, 31 і 31 КУ заклали підвалини цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин з приводу таких особистих благ, як життя, здоров'я, честь, ділова репутація і т.п.
Після КУ вищу юридичну силу мають закони. Одним із найважливіших законів України є ЦК України, який був затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. В нього внесені зміни і доповнення відповідно до нового цивільного законодавства України, в тому числі Законів України “Про власність” і “Про заставу”. Це оновлення ЦК України дає можливість говорити про деякі ринкові риси і пристосувати його для регламентації майнових відносин в умовах становлення ринкової економіки в Україні.
На сьогоднішній час створено проект ЦК України (від 25 серпня 1996 року). Відповідно до нього норми, які можуть бути застосовані при регулюванні будь-яких суспільних відносин, що становлять предмет цивільного права, винесено за дужки і представлено в проекті окремою книгою під назвою “Загальна частина”. Цивільно-правові інститути особливої частини цивільного права представлено у 7 книгах: “Особисті немайнові права фізичних осіб”, “Речове право”, “Право інтелектуальної власності”, “Зобов'язувальне право”, “Сімейне право”, “Спадкове право”, “Міжнародне приватне право”.
В 1993 році був прийнятий Повітряний кодекс України. В якому поряд з іншими галузевими нормами містяться цивільно-правові норми, в тому числі про страхування цивільної відповідальності повітряного перевізника.
Елементом системи цивільного законодавства України є укази Президента України, зокрема Указ Президента “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”.
Значну роль у регулюванні майнових відносин відіграють постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативні акти.
В Україні постійно виникають суспільні відносини, які піддаються регулюванню нормами цивільного права. Тобто цивільне законодавство має тенденцію до оновлення. Тому встановлено порядок набрання чинності відповідних цивільно-правових норм. Згідно ст. 94 КУ, закон набирає чинності після 10 днів з дня його офіційного оприлюднення. Відповідно до Регламенту Верховної Ради України від 24 липня 1994 р. закони публікуються державною мовою у “Відомостях Верховної Ради України” протягом 30 днів, а також у газеті “Голос України” протягом 5 днів і є офіційною публікацією.
Укази і розпорядження Президента набирають чинності через 3 дня після їх публікації у газеті “Урядовий кур’єр”.
Завантажити реферат