Страхування - одна з трьох сфер фінансової системи. Страхування зв'язане з розподілом сукупного суспільного продукту і частини національного багатства. Для страхування в той же час характерні економічні відносини тільки по перерозподілу доходів і нагромаджень, зв'язаних з відшкодуванням матеріальних і інших утрат. Таким чином, страхування зв'язане з імовірносним рухом грошової форми власності. Страховий випадок може і не наступити.
Для страхування характерні всі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки:
1. Виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику як імовірності і можливості настання страхового випадку, здатного нанести матеріальний і інший збиток.
2. Для страхування характерні замкнуті перерозподільні відносини між його учасниками, зв'язані із солідарним розподілом суми збитку одного чи декількох суб'єктів на всіх суб'єктів, залучених у страхування. Цей замкнутий розподіл засновано на імовірності того, що число постраждалих господарств звичайно менше числа учасників страхування. Як правило, число потерпілих повинне бути істотно менше числа застрахованих. Для організації замкнутого розподілу збитку створюється грошовий страховий фонд, сформований за рахунок внесків всіх учасників. Розмір страхового внеску представляє частку кожного з них у розподілі. Таким чином, чим ширше коло учасників, тим менше сума страхового внеску і вони більш доступні. Обов'язкове страхування утягує найбільше число учасників, отже менше страховий тариф і ризик.
3. Страхування передбачає перерозподіл збитку в часі й у територіальному розрізі.
4. Характерною рисою страхування є відносна безповоротність мобилізуємих засобів.
Діяльність страхових компаній істотно відрізняється від інших видів підприємницької діяльності. Основною відмінністю страхового бізнесу, є прагнення страхової компанії приймати на себе ризики різних суб'єктів господарювання. При цьому найбільш важливим аспектом ведення страхового бізнесу є здатність компанії об'єктивно оцінювати і керувати ризиками. Існує безпосередній зв'язок між ризиками, прийнятими страховою компанією (страховими ризиками), і ризиками властиві веденню страхової діяльності.
За даними міністерства статистики України в 2001 році на українському страховому ринку працюють більш 200 страхових компаній. В умовах конкуренції, що підсилюється, на ринку страхових послуг, виникає об'єктивна необхідність адекватної оцінки діяльності страхових компаній, аналізу їхньої інвестиційної привабливості, і ступеня надійності. Об'єктивний аналіз дозволить визначити лідерів і аутсайдерів Українського ринку страхових послуг, що є досить важливим при всебічному розширенні спектра видів страхування, пропонованих страховими компаніями.
Рейтинги страхових компаній, що публікуються періодичними виданнями України, як правило, засновані на ранжируванні страхових компаній по загальному обсягу активів, величині балансового прибутку, оплаченому статутному фонду і т.д. Подібний підхід до ранжирування страхових компаній не відбиває реального фінансового стану компаній. В умовах стрімко розвиваючогося ринку страхових послуг, контрагентам і потенційним інвесторам страхових компаній важливо мати представлення про поточний фінансовий стан компанії, прогнозах її майбутньої діяльності.
Існуючі методики оцінки фінансового стану, застосовувані для аналізу діяльності торгових, виробничих, банківських і інших підприємств, у силу специфіки страхової діяльності незастосовні для аналізу страхових компаній
Проведення аналізу діяльності страхової компанії неможливо без аналізу страхового портфеля, оцінки достатності капіталу компанії і сформованих резервів. При розрахунку нормативних показників платоспроможності страхової компанії, визначених у законі України "Про страхування" робиться ряд допущень, що можуть впливати на результат, і проводиться не досить глибока оцінка фінансових потоків страхової компанії. А саме детальна оцінка запасу платоспроможності дозволяє оцінити ризик банкрутства страхової компанії.
Аналіз страхової компанії може проводитися з боку інвестора, або страхувальника. І в тім і в іншому випадку аналізується ступінь надійності страхової компанії. У випадку оцінки страхової компанії із боку страхувальника надійність страхової компанії зводиться до ризику виконання страхової компанії узятих на себе зобов'язань. При оцінці страхової компанії із боку потенційного інвестора надійність страхової компанії аналізується з позиції інвестиційного ризику. В обох випадках настання ризикового випадку, нездатність страхової компанії виконати прийняті на себе зобов'язання, веде до втрати або інвестиційних вкладень, або страхових платежів. Страхові платежі в загальному випадку менше ніж інвестиційні вкладення, однак, при цьому страхувальник одержує додатковий збиток від настання ризикового випадку, ризики по який перекладалися на страхову компанію.
І в тім і іншому випадку, при проведенні аналізу, значну роль грають такі фактори як репутація страховика на ринку страхових послуг, кваліфікація персоналу, динаміка зростання доходів, рентабельність, якість і ступінь диверсифіційованості страхового портфеля. Ключовим фактором, при проведенні аналізу, є достатність ліквідних активів і наявність надійних програм перестрахування, а також рівень достатності власного капіталу (власних активів у т.ч. ліквідних). Метою аналізу, проведеного з позиції визначення інвестиційної привабливості страхової компанії, є оцінка рівня рентабельності інвестиційних проектів.
Наявність програм перестрахування необхідно оцінювати з боку достатності застосування перестрахування. Через відсутність об'єктивної (небалансової) інформації вкрай складно оцінити ризик надійності страхових компаній, у яких були перестраховані ризики. При цьому ступінь прийнятності страхових сум, необхідно оцінювати виходячи з власних засобів страхової компанії, а також резервів (у тому числі і резервів не зароблених премій). Чим більше страхова сума власного утримання, тим більше ризик, прийнятий на себе страховою компанією, і тем більше повинна бути сума засобів, що покривають цей ризик. Засоби, що покривають ризик, страхової компанії складаються з технічних резервів і власних засобів. В ідеальному варіанті, ризик повинний покриватися сумами резервів.
Говорячи, що адекватність страхових тарифів необхідно розглядати разом з величиною засобів, що є гарантією виконання страховою компанією страхових зобов'язань, мається на увазі адекватність величини збільшення нетто-тарифів за прийнятий на себе компанією ризик, рівню ризику, зв'язаному з несприятливим відхиленням відносної частоти настання страхового випадку. З однієї сторони така ризикова надбавка через резерви зароблених премій переноситься на власний капітал компанії, з іншої сторони наявність достатнього обсягу засобів, для покриття ризиків може дозволити страховій компанії зневажити ризиковою надбавкою (або знизити її), і в прагненні до зміцнення позиції на ринку страхових послуг, знизити тарифи. Демпінгові тарифи в цьому випадку можуть бути адекватні рівню прийнятого ризику, якщо ризик покривається іншими засобами, якими розташовує страхова компанія.
Завантажити реферат