Національно-державний устрій

У період, що вивчається, Україна перебувала у складі Союзу РСР. Її територія зростала. У лютому 1954 p. до складу УРСР увійшла Кримська область. У січні 1954 p. стародавнє українське місто Проскурів перейменовано у Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область — у Хмельницьку.

Розширюється компетенція союзних республік, у тому числі й України. Було відновлено норму Конституції СРСР 1924 р. про віднесення до відання союзної республіки розв'язання питань її адміністративне - територіального устрою. Це було гарантією тери­торіальної цілісності союзної республіки. За Конституцією СРСР 1936 p. ці питання знаходилися у виключній компетенції Верховної Ради СРСР. Але за умов, коли адміністративно-територіальна сис­тема Радянської держави в цілому та кожної союзної республіки устоялася, між ними існувала взаємна довіра. Зберігання цього права за Союзом РСР створювало б надмірну, зайву централізацію. тепер вже СРСР не міг змінити чи зменшити територію України без й згоди на це. Крім того, зміцнення територіальної цілісності України забезпечувало розвиток ініціативи та відповідальності її органів державної влади і управління, надавало їм можливість вирішувати питання адміністративне - територіального устрою з урахуванням усіх місцевих особливостей.

Україна разом з іншими союзними республіками одержала також нові права в управлінні своїм господарством. Це викликалося потребою швидкого створення масштабної економіки, а також досягненнями України в господарському та культурному будівниц­тві.

Були поширені права України в державному плануванні та фінансуванні й господарства. За постановою Ради Міністрів СРСР від 4 травня 1955 р. "Про зміну порядку державного планування та фінансування господарства союзних республік" Україна, а саме її Рада Міністрів, одержала права самостійно: 1) затверджувати плани виробництва та розподілу усіх видів промислової продукції, що виробляють підприємства республіканських міністерств, відомств і промислової кооперації; 2) затверджувати титульні списки капіта­льного будівництва по підприємствах республіканських міністерств і відомств; 3) передбачати дня республіканських міністерств і ві­домств завдання по підвищенню продуктивності праці, чисельності працівників, фонду зарплати тощо; 4) залишати в своєму розпо­рядженні 50% будівельних матеріалів і низку промислових товарів широкого споживання, вироблених на підприємствах загально­союзного та союзно-республіканського підпорядкування понад квартальний план.

Тоді ж, у 1955 р., УРСР як союзна республіка одержала право затверджувати проект бюджету республіки та звітувати про вико­нання бюджету. Тепер в загальнодержавному бюджеті СРСР зазна­чалася лише сума витрат по основних напрямках по СРСР в цілому, а Верховна Рада УРСР самостійно розподіляла передбачені в бюд­жеті кошти між республіканським і міськими бюджетами.

Рада Міністрів УРСР одержала право залишати у своєму роз­порядженні резерви по праці, капіталовкладенням, фондовим мате­ріалам, відносити тільки що створені підприємства і організації до відповідної групи (категорії) в оплаті праці, надавати окремим колгоспам відстрочку від здавання державі сільгосппродуктів за обов'язковими поставками, внесення натуральної та грошової оп­лати за працю МТС та ін.

Зміцненню статусу України сприяло розширення її права ви­давати закони та інші нормативні акти щодо питань її повноважень. У лютому 1957 p. було відновлено положення Конституції СРСР 1924 р. про віднесення до відання союзних республік законодавства про їх судоустрій, про прийняття цивільного, кримінального та процесуального кодексів. Союзу РСР було залишено право вста­новлювати Основи законодавства в цих галузях.

Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік визна­чали нові напрямки законодавчої діяльності України. Вони санкці­онували видання в Україні законів в галузі авторського права, спадкового права, надали Україні можливість встановлювати нові види покарання, форму та порядок участі громадськості у виправ­ленні засуджених.

Норми багатьох Основ звертаються до регламентації взаємові­дносин союзних республік, тобто України з іншими суб'єктами Союзу РСР. З метою найкращого регулювання взаємин між союз­ними республіками у лютому 1957 р. в Раді Національностей Вер­ховної Ради Союзу РСР була утворена нова комісія — економічна — для координації діяльності союзних республік по розвитку народ­ного господарства. Вона готувала для Ради Національностей пропо­зиції з питань господарського та соціально-культурного будівницт­ва в союзних республіках. Комісія розглядала також запити Украї­ни, як і інших союзних республік, про здійснення тих чи інших заходів в галузі господарства, освіти, охорони здоров'я, благоуст­рою міст і сіл, побутового обслуговування населення. Ця комісія не просто координувала взаємини України з іншими союзними рес­публіками, а взагалі регулювала взаємини України з Союзом РСР в цілому.