Тут необхідно визначитися з поняттям стійкості, оскільки ця ознака є обов’язковою для злочинної організації та злочинної групи. За критерії стійкості А. А. Герцензон, В. Д. Меншагін, А. Л. Ошерович, А. А. Піонтковський пропонують розглядати кількість запланованих та вчинених злочинів [2]. Російський вчений-юрист Л. Д. Гаухман одним з елементів стійкості групи визначає наявність організатора групи. “Саме організатор, — пише він, — включаючи керівника, розробляє план злочинних дій, розподіляє ролі між членами групи, направляє та коректує їх дії, підтримує дисципліну в групі та інше” [3].
Термін “стійкість” можливо розкрити також за допомогою інших термінів. Семантичний аналіз показує, що термін “стійкість” означає твердість, завзятість і стабільність. При цьому стабільність означає міцність і постійність; міцність — наявність сильних внутрішніх зв’язків, стабільність і твердість; твердість — міцність, силу, непохитність, рішучість і завзятість. Об’єднавши їх, можна дати таке визначення: стійкість злочинної організованої групи означає, що вона має постійний склад учасників з наявністю сильних зв’язків між ними і високого ступеня організованості, а також одностайності при прийнятті рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій [4].
Виходячи з викладеного, за ознаки стійкості слід визначити: наявність у групі двох чи більше осіб; єдиний умисел щодо здійснення злочинів, відносна сталість форм та методів злочинної діяльності; тривалість існування; наявність певного рівня організації (планування та ретельна підготовка до вчинення злочинів, розподіл ролей між членами групи та ін.), сталий склад групи; наявність організатора.
Обов’язковою ознакою злочинної організації є її ієрархічна структура. В. Даль у “Толковом словаре живого великорусского языка” тлумачить значення слова “ієрархія” як порядок управління, підлеглості духовенства [5]. Саме слово “ієрархія” означає принцип розташування частин та елементів цілого в певному порядку від вищого до нижчого [6], що у нормі, яка аналізується, може складатися мінімум з трьох осіб, тому що, на нашу думку, ієрархічною є тільки така структура, де не менше однієї ланки входить одночасно у стосунки як єдиноначальності, так і підпорядкованості.
Згідно з ч.1 ст. 255 нового Кримінального кодексу злочинною організацією слід визнавати і об’єднання організованих груп. Таке об’єднання повинно складатися з двох або більше організованих груп і характеризуватися сталістю. Моментом закінчення злочину у даному разі є само створення об’єднання, а метою — вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів (злочину). Законодавець не дає визначення понять структурного підрозділу злочинної організації та об’єднання організаторів, керівників чи інших представників організованих груп.
Крім того, новий Кримінальний кодекс України передбачає склад злочину, що містить ст. 257. Бандитизм, тому неможливо обминути увагою відмінність понять “банда” і “злочинна організація”. На наш погляд, ця відмінність полягає в таких ознаках: злочинна організація повинна складатися мінімально з трьох осіб, тоді як для банди достатньо лише двох учасників; злочинна організація може створюватися для вчинення будь-яких тяжких злочинів, тоді як банда створюється виключно для вчинення нападів; членами злочинної організації не обов’язково використовувати для вчинення злочинів зброю, тоді як банда завжди озброєна; для злочинної організації є обов’язковою ієрархічна побудова, що не є обов’язково для банди.
Таким чином, у статті здійснено спробу продемонструвати шляхи розмежування поняття “злочинна організація” та “вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб”, “вчинення злочину організованою групою”. Однак, зазначене питання є дуже багатогранним та потребує прискіпливого вивчення як вченими-юристами, так і практиками, оскільки обговорювана норма є для нас новою, теоретично не розробленою, відсутня слідчо-судова практика кваліфікації за вчинення даного злочину. Привертає увагу недосконалість побудови норми Особливої частини Кримінального кодексу “створення злочинної організації”, де назва статті не відповідає її диспозиції, яка несе в собі значно ширший зміст, ніж саме поняття “створення”. Зрозуміло, що питання, викладені у статті, є дискусійними, однак, норма прийнята, і тому необхідно визначатися з основними положеннями, їх тлумаченнями, можливими недоліками та шляхами їх усунення.
1. Див.: Кучма Л. Д. Виступ на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю 10 березня 1999 року // Право України. — 1999. — № 4.
2. Див.: Герцензон А. А., Меньшагін В. Д., Ошерович А. Л., Піонтковський А. А. Государственные преступления. — М., 1938. — С. 128.
3. Уголовное право. Часть общая. Часть Особенная. Учебник / Под общ. ред. проф. Л. Д. Гаухмана, проф. Л. М. Колодкина, проф. С. В. Максимова. — М.: Юриспруденция, 1999. — С. 154.
4. Див.: Хавронюк М., Мельник М. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) // Право України. — 2000. — № 4.
5. Див.: Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. М.: ГИС, 1955. — Т. 3. — С. 68.
6. Див.: Українська Радянська енциклопедія / Під. ред. О. С. Мельничука. — К., 1979. — Т.4. — С. 340.
Завантажити реферат