Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну неповнолітніми, недієздатними і громадянами не здатних зрозуміти значення своїх дій - Курсова робота

При позадоговірній відповідальності заподіювач шкоди звільняється від обов'язку відшкодування, коли шкода виникла внаслідок умислу потерпілого (ст.450 ЦК України). Груба не­обережність також може бути підставою для відмови у відшко­дуванні[5]. При договірній відповідальності боржник звільняється від відповідальності, якщо невиконання чи неналежне виконання обумовлено умислом або необереж­ністю кредитора (ст.210 ЦК України).

Різниця у вимогах передбачення, пред'явлених до потерпілого та кредитора, обумовлюється тим, що при заподіянні шкоди поза зв'язком з договірним зобов'язанням правовідношення виникає для потерпілого неочікувано, тому підвищеного передбачення в цьому випадку вимагати від потерпілого неможливо. При дого­вірних зобов'язаннях, оскільки кредитор очікує виконання зо­бов'язання і готується до прийняття виконання з моменту укла­дення договору, від кредитора власне і повинна вимагатись така сама передбачливість, яка вимагається від боржника. Боржник несе відповідальність і за просту необережність.

Зазначені особливості позадоговірної відповідальності, її відмінності від договірної мають важливе значення не тільки для теорії цивільного права, а й для практики.

Суть і соціальне призначення позадоговірної відповідальності, як і будь-якого правового явища, можуть бути розкриті за допо­могою її функцій, внаслідок чого реалізується призначення відпо­відного правового явища. Функція виражає основний напрям розвитку того чи іншого правового явища. З точки зору соціо­логії функція вказує на ту роль, яку виконує соціальний інсти­тут. При цьому характеристика сутності функцій цивільної відпо­відальності, в тому числі позадоговірної, залежить від юридич­ного змісту і соціальної направленості відповідальності.

Як міра державного примусу, позадоговірна відповідальність виступає як особлива реакція держави стосовно особи, яка вчи­нила правопорушення. Вона виражається в осуді її поведінки та супроводжується для неї негативними наслідками. Останні по­лягають у покладенні на правопорушника нового юридичного обов'язку, змістом якого є відшкодування заподіяної шкоди. Та­ким покладенням здійснюється вплив на правопорушника через його майнову сферу, що призводить до її зменшення, до позбав­лення благ, належних йому. Позадоговірна відповідальність, ви­кликаючи такі наслідки для правопорушника, карає його і тим самим здійснює щодо нього карну (репресивну) функцію. Ступінь кари і способи впливу позадоговірної відповідальності на правопорушника істотно відрізняються від інших видів юридичної відповідальності. Карна функція однаково направлена на грома­дянина та організацію, що є суб'єктами відповідальності.

Впливаючи на особу правопорушника, позадоговірна відповідальність, як й інші види юридичної відповідальності, направ­лена на попередження нових правопорушень. Примус, мож­ливість примусу здатні психологічно спонукати до певної пози­тивної поведінки. Проте превенція здійснюється не тільки в ви^ падку покладення відповідальності. Саме існування правової норми, що передбачає відповідальність за вчинене правопору­шення, так само є стимулюючим фактором. На відміну від кар­ної функції, яка діє тільки при покладенні відповідальності, пре­венція здійснюється і без правозастосувальної діяльності. Як міра державного примусу позадоговірна відповідальність входить у систему спеціальних засобів, які здійснюють виховну функцію. Якщо карна функція здійснюється щодо правопорушника, то превентивно-виховна функція діє не тільки на правопорушни­ка, а й на всіх осіб. Зазначені функції притаманні і договірній відповідальності, а також іншим видам юридичної відповідаль­ності, кожна з яких здійснюється властивим їй методом.

Загальновизнаним у юридичній літературі є положення за яким особливості відповідальності, що застосовується на основі норм тієї чи іншої галузі права, являє собою один із виразів характер­ного і специфічного для неї методу правового регулювання, що в свою чергу обумовлюється природою предмету даної галузі права. Цивільне право регулює майнові відносини в вартісній формі та немайнові, пов'язані з майновими і без такого зв'язку. Законодавство, встановлюючи міри цивільно-правової відпові­дальності, в тому числі позадоговірної відповідальності, чи інші цивільно-правові міри примусу, передбачає таку їх направленість, яка б забезпечила нормальне функціонування відповідної групи суспільних відносин. Враховуючи об'єкт правопорушення, чин­ним законодавством у статті 6 ЦК України передбачені й спосо­би захисту цивільних прав. Наприклад, захист майнових прав здійснюється шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або дого­вором, сплатою неустойки, втратою завдатку чи його сплатою, позбавленням суб'єктивного права.

Перелічені міри державного примусу за своєю юридичною сут­ністю є цивільно-правовою відповідальністю. Майновий харак­тер порушеного права, а в окремих випадках передбачених за­коном, немайновий, обумовлює майновий і немайновий зміст відповідальності. Позадоговірна відповідальність — це обов'я­зок особи, відповідальної за шкоду, відшкодувати її в натурі або повністю відшкодувати заподіяні збитки. Разом з тим характер порушеного права зумовлює і можливість його відновлення (ком­пенсації) шляхом передачі потерпілому стягнених з правопоруш­ника грошових сум або майна, за допомогою позадоговірної відповідальності усуваються несприятливі для потерпілого май­нові наслідки, викликані правопорушенням. Така соціальна направленість позадоговірної відповідальності обумовлює у неї правовідновлювальної (компенсаційної) функції. Правовідновлю-вальною функцією цивільна відповідальність відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, окремим видам яких також властивий майновий зміст (наприклад, штраф і конфіска­ція як міри адміністративної або кримінальної відповідальності).

Правовідновлювальна (компенсаційна) функція позадоговір­ної відповідальності взаємопов'язана з її карною функцією. Цей зв'язок виявляється у тому, що здійснення правовідновлюваль-ної функції повинно викликати зменшення майнової сфери пра­вопорушника. Коли відновлення майнової сфери потерпілого не призводить до зменшення майна правопорушника, тоді така міра не може бути позадоговірною відповідальністю. Прикладом може служити двостороння (одностороння) реституція, що має місце у випадку визнання угоди недійсною, повернення одержа­ного майна без правової підстави (ст.469 ЦК України).

Втрата тієї чи іншої функції призводить до припинення існу­вання позадоговірної відповідальності як правової категорії. За­значені функції тісно між собою пов'язані, ні одна з них не має переваги перед іншою.

Мета позадоговірної відповідальності — виконання всіма учас­никами цивільно-правових правовідносин диспозиції правової норми.

3. Підстави позадоговірної відповідальності.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст.440 ЦК України). Необхідні еле­менти складу такі: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Фактич­ною підставою є вчинення правопорушення. У цій формі вира­жена формула генерального делікту: “Хто за своєї вини заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати”. Встановлений стат­тею 440 склад цивільного правопорушення поширюється на всі норми, що входять до глави 40 ЦК України, тією мірою, в якій його не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави.