Історія підрозділів по боротьбі з корупцією на місцях у системі Державної податкової служби України нерозривно пов’язана зі становленням самої податкової служби. Тому доречним буде звернення до ретроспективного огляду та аналізу становлення податкової служби України.
З перших днів розбудови незалежної України актуальним було і залишається формування цивілізованої податкової політики, реалізувати яку повинна спеціально створена система Державної податкової адміністрації.
Першим кроком до створення такої системи було прийняття в липні 1990 року Постанови Ради Міністрів України “Про створення у складі Міністерства фінансів інспекції державних доходів”.
Наступним етапом побудови податкової служби було прийняття 4 грудня 1990 року Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, який визначив її статус, правові основи та функції.
У подальшому, в процесі реформування економічних відносин виникла необхідність посилити роль податкової служби у питаннях забезпечення стабільного надходження податків та інших платежів у бюджети всіх рівнів.
Проведені організаційні заходи були спрямовані на об’єднання зусиль різних відомств (МВС, МФ) у боротьбі з кримінальним приховуванням доходів від оподатковування. Саме таким організаційно-правовим заходом став Указ Президента України “Про створення Державної податкової адміністрації України і місцевих податкових адміністрацій” від 22 серпня 1996 року № 760/96. На основі попередніх організаційних структур податкових органів було створено державні податкові адміністрації всіх рівнів.
Відповідно до зазначеного правового акту податкові органи було виведено зі структури місцевих органів влади, а підрозділи міліції МВС України, що здійснювали боротьбу з податковими злочинами, було виведено зі структури органів внутрішніх справ і підпорядковано Державній податковій адміністрації. У короткий строк були створені підрозділи податкової поліції (у подальшому – перейменовані на підрозділи податкової міліції).
При розробці організаційної та функціональної структури створеної Державної податкової служби (ДПС) призначений на посаду її голови Н.Я. Азаров запропонував створити спеціальний орган, функціональне призначення якого – виявлення та припинення негативних проявів корупційного характеру.
Звичайно, що створення подібного органу в “цивільній” організації викликало полярне і в основному негативне розуміння його майбутньої ролі. Тим більше, що раніше у Головній податковій інспекції України такого підрозділу не існувало. Але, розуміючи необхідність додаткового контролю, саме з урахуванням специфіки діяльності податкової служби та характеру формування нових взаємовідносин між суб’єктами у сфері оподаткування, Голова Державної податкової адміністрації України Н.Я. Азаров акцентував на необхідності створення підрозділів по боротьбі з корупцією в органах податкової служби.
Створення таких підрозділів – це закономірність, властива будь-якій силовій структурі. Саме такі державні структури мають спеціальні служби, що слідкують за чистотою своїх рядів. Наприклад, у МВС України з 1992 року функціонує служба внутрішньої безпеки, аналогічні підрозділи існують у СБУ, Митній службі України.
Якщо говорити про інші країни, то аналогічні служби там функціонують багато років (в Австрії та Угорщині).
У поліції Великобританії внутрішня безпека була створена ще в 70-ті роки. Багато поліцейських Лондона тоді навіть у масовому порядку подали рапорти про відставку. Вони не могли змиритися з тим, що над поліцією існуватиме ще одна служба. з часом все було врегульовано, і ця служба успішно функціонує, виконуючи специфічні завдання.
Служба внутрішньої безпеки існує і в податкових органах США. Вона була створена у 1952 році, і складається з двох структурних підрозділів – внутрішньої ревізійної комісії та служби внутрішньої безпеки.
Вагомі аргументи і переконаність керівництва Державної податкової адміністрації України в тому, що така служба необхідна у структурі створеної податкової служби привели до того, що 12 листопада 1996 року Прем’єр-міністром України була ухвалена нова структура Державної податкової адміністрації України, в якій серед інших підрозділів було створено Управління по боротьбі з корупцією.
Фактично з цього моменту в системі органів державної служби розпочали своє функціонування підрозділи по боротьбі з корупцією.
Така передісторія створення податкової служби.
Звичайно, що як на першому етапі створення зазначених підрозділів, так і нині є прихильники, які вважають, що функціонування підрозділів по боротьбі з корупцією в органах податкової служби перетворює її в монстра, який сам наділений владними повноваженнями і сам же бореться з правопорушеннями у своєму середовищі. За чотири роки свого функціонування практичною діяльністю доведено зворотне, у служби з’явилося набагато більше прихильників, як в інших правоохоронних органах, так і в системі податкових органів. Задачі та функції служби в галузі протидії корупції, забезпечення безпеки в податкових органах значно розширюються.
Звичайно, що не все вдалось вирішити на першому етапі становлення служби, її правове поле діяльності не мало чітких обрисів. Знадобилось докласти багато зусиль, перш за все, організаційно-правового характеру на подолання правового вакууму.
Як відомо, Закон України “Про боротьбу з корупцією” четвертою статтею визначив органи, уповноважені державою на ведення цієї боротьби. У переліку зазначеної статті серед цілком конкретних відомств МВС, СБУ, прокуратури значилися й “… інші органи та підрозділи…”.
З 1996 року підрозділи по боротьбі з корупцією в органах ДПС відносилися до категорії “інших”.
Разом з тим податкова служба не мала повноважень органів дізнання, не була наділена повноваженнями з проведення оперативно-розшукової діяльності. Тому надзвичайно важливим для неї стало прийняття 5 лютого 1998 року Верховною Радою України Закону України “Про державну податкову службу України”. з прийняттям цього Закону юридичне становлення податкової служби завершилося. Закон визначив статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності. Були внесені відповідні зміни в Кримінально-процесуальний кодекс України, у закони України “Про оперативно-розшукову діяльність” і “Про боротьбу з корупцією”.
Таким чином підрозділи служби стали законними суб’єктами оперативно-розшукової діяльності, а також замість таємничого “інші” у статті четвертій Закону України “Про боротьбу з корупцією” з’явилось “податкова міліція”.
Але і тут не обійшлося без парадоксів.
У статтю четверту Закону – зміни законодавець вніс, а от у статтю l2 – ні. Склалось так, що підрозділи, які безпосередньо ведуть боротьбу з корупцією, скласти протокол самі не мають права. Виникли інші парадоксальні ситуації. Наприклад, термін притягнення корупціонера до відповідальності визначений Законом – два місяці із дня скоєння правопорушення. Якщо з моменту скоєння корупційного діяння пройшло два місяці й один день, державний службовець, який скоїв корупційне порушення, не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності. На практиці сформувався чіткий механізм ухилення корупціонерів від відповідальності: як тільки починають перевіряти і складати протокол (а нашій службі треба вирішити питання про складення протоколу підрозділом, що включений у ст. 12 Закону), правопорушник бере лікарняний лист .
Завантажити реферат