Правові питання організації виробничого навчання

При індивідуальному навчанні професії працівників з відрядною оплатою праці оплата роботи учнів провадиться:

за 1-й місяць навчання — 75% тарифної ставки І розряду відповідної професії, за 2-й місяць — 60%, за 3-й місяць — 40%, за 4-й і всі наступні місяці до закінчення терміну на­вчання, передбаченого програмою, — 20% тарифної ставки І розряду відповідної професії. Крім того, за виготовлену учнями придатну продукцію нараховується заробітна плата за діючими на підприємстві тарифами і розцінками.

Оплата праці учнів при індивідуальному навчанні про­фесії працівників з почасовою оплатою праці провадиться: за 1-й і 2-й місяці — 75% тарифної ставки І розряду відповід­ної професії на підприємстві, за 3-й—4-й місяці — 80%, за всі наступні, що передбачені програмою навчання — 90% тариф­ної ставки І розряду відповідної професії. В тому ж поряд­ку оплачується праця учнів на роботах з відрядною оплатою праці, якщо виробниче навчання здійснюється на обладнанні, на якому працюють працівники, що навчають.

Оплата праці учнів у разі навчання їх у бригаді прова­диться: за 1-й місяць — 75%, за 2-й місяць — 60%, за 3-й місяць — 40%, за 4-й та всі наступні місяці — 20% тарифної ставки І розряду відповідної професії на підприємстві. Крім того, починаючи з 2-го місяця навчання, учням провадиться доплата до 100% ставки І розряду відповідної професії на

429

підприємстві з відрядного заробітку бригади. Виробнича бри­гада з відрядною оплатою праці, за згодою колективу бригади, може із загального заробітку бригади збільшувати доплату учням понад 100% тарифної ставки І розряду. Порядок і розміри доплати учням визначаються колективом бригади залежно від їх трудового внеску в результати роботи бри­гади. Якщо учнів включено до складу бригади, яка працює на агрегаті, на якому випуск продукції у зв'язку зі збільшен­ням кількості працівників у бригаді не може бути збільше­но, оплата праці учнів здійснюється в такому ж порядку, як і в разі навчання професій працівників з почасовою оплатою.

Оплата праці за час навчання професіям, яким відповід­но до тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій працівників І розряд не присвоюється, провадиться виходячи з тарифної ставки найнижчого розряду відповідної професії.

За жінками, які звільняються від виконання важких робіт та робіт зі шкідливими умовами праці, зберігається попе­редня заробітна плата на час навчання або перекваліфікації.

Оплата праці працівників за час їх перекваліфікації або навчання іншим професіям, що зумовлені потребами вироб­ництва, провадиться: за 1-й місяць — 100%, 2-й місяць — 70%, 3-й місяць — 40% їх середнього заробітку на поперед­ньому місці роботи. Крім того, вказаним працівникам з 2-го місяця навчання за виготовлену ними придатну продукцію нараховується заробітна плата за діючими на підприємстві нормами і розцінками. У разі навчання вказаних праців­ників на обладнанні, на якому працюють робітники, що на­вчають, оплата за весь час навчання провадиться, виходячи з середнього заробітку за попереднім місцем роботи.

Оплата праці учнів за час навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками провадиться почасо-во з розрахунку 50% тарифної ставки, встановленої для робіт­ників, які мають найнижчий розряд з професії, яку освою­ють. Після закінчення навчання техніки безпеки і ознайом­лення з гірничими виробками оплата праці тих, хто навчаєть­ся, провадиться за відрядною формою згідно з діючими на підприємстві нормами та розцінками. Якщо ті, хто навчають­ся, заробляють менше 50% тарифної ставки, за перші 2 місяці їм провадиться доплата до 50% зазначеної тарифної ставки. Починаючи з 3-го місяця навчання, оплата праці тих, хто навчається, провадиться за діючими на підприємстві норма­ми та розцінками без будь-яких доплат. Оплата праці учнів,

430

що навчаються професій робітників, зайнятих на підземних роботах, а також праці робітників за час навчання інших професій зазначених робітників має й інші особливості. Зу­мовлено це передусім характером вказаних робіт.

У період виробничого навчання на працівника поширю­ються загальні норми трудового права та спеціальні норми з виробничого навчання.

Статистичні дані з питання професійного навчання й підвищення кваліфікації на виробництві засвідчують, що в цілому за галузями економіки за 1997 p. підвищили кваліфі­кацію понад 826 тис. працівників, що становить 96,2% порівняно з 1996 p. і 5,3% загальної чисельності працівників. Навчено нових професій понад 310 тис. працівників, що становить 82% порівняно з 1996 p. і 2% загальної чисельності працівників за станом на 1 січня 1998р. (Праця і зарплата. — 1998. — №9. — С. 16). Рівень кваліфікації працівників є вагомим чинни­ком економічних реформ, та, на жаль, на сьогоднішній день багато в чому відстає від потреб ринкової економіки. Нині періодичність підвищення кваліфікації в Україні становить 16 років, тоді як у країнах Західної Європи і Японії —3—5 років, а в Росії —7—8 років. Заданими фахівців Луганського НДІ соціально-трудових відносин, 4-річна перерва в роботі в нашій країні призводить до повної втрати працівником ква­ліфікаційних навиків і сприяє істотному подорожчанню вар­тості цієї робочої сили. Тому необхідно переглянути підхо­ди до організації професійної підготовки і підвищення ква­ліфікації працівників. Насамперед, це стосується засобів сти­мулювання працівників до творчого використання своїх здібностей, удосконалення кваліфікації. У розвинутих краї­нах, таких як Японія, Швейцарія, проявляють турботу про освіту й професійну підготовку своєї робочої сили, вклада­ють кошти в цю сферу їхньої підготовки. Після закінчення професійного навчання на виробництві робітнику присвоюється кваліфікація (розряд, категорія) за професією згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником і надається робота відповідно до набутої квалі­фікації.

Продуктивність праці — це показник трудової діяль­ності працівників. Підвищення продуктивності праці — голов­ний резерв зменшення вартості продукції й витрат на її вироб­ництво. Правильно й ефективно використовувати машини можуть лише люди, які мають належну технічну підготовку. Науково-технічний прогрес, тобто поступальний розвиток науки і техніки, пред'являє зростаючі вимоги до рівня осві­ти, кваліфікації та відповідальності працівників. Кваліфі­каційні вимоги до робітників на виробництві постійно зрос­тають. Тому отримані працівником професійні знання і на­вики періодично вимагають поповнення або оновлення, тоб­то підвищення кваліфікації або перепідготовки працівника.

Перепідготовка — це навчання працівників, які вже ма­ють професію, з метою здобуття нової. Форми перепідготов­ки працівників такі ж, як і при професійній підготовці.

Кваліфікація (від латинського Qualis який за якістю) — це рівень підготовленості, міра готовності до будь-якого виду праці. Кваліфікована праця є складною працею, що вимагає спеціальної підготовки, наявності у працівника навиків, умінь та знань для виконання певних видів робіт. Значення і роль кваліфікованої праці велике. Вона створює за одиницю часу більшу вартість, ніж некваліфікована праця.