Незаконне позбавлення волі може здійснюватись шляхом застосування фізичного насильства (наприклад, потерпілого зв’язують і зачиняють в підвалі, поміщають у спеціально підготовлене приміщення тощо), а також шляхом психічного насильства (наприклад, погрожуючи зброєю, потерпілого примушують іти в певне місце, тощо). Воно може бути здійснене і шляхом обману (наприклад, людини заманюють у будь-яке місце і там зачиняють з метою позбавити волі). За ст. 123 КК корається лише незаконне позбавлення волі. Тому відповідальність виключена якщо особа позбавлена волі у результаті акту необхідної оброни або крайньої необхідності , або у випадку правомірного затримання (ч. 3 ст. 15 КК). З суб’єктивної сторони даний злочин скоюється лише з прямим умислом і може характеризуватися різними мотивами (користь, помста та ін.).
Нанесення ударів, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали фізичного болю, заподіяння тілесних ушкоджень, погроза вбивством, допущені при вчиненні дій спрямованих на позбавлення волі, кваліфікуються за сукупністю злочинів.
Тривалість незаконного позбавлення волі на кваліфікацію вчиненого не впливає, але враховується при індивідуалізації відповідальності і покарання. Незаконне позбавлення волі належить до числа так званих триваючих злочинів. Дії осіб, які приєдналися до злочинної діяльності після юридичного закінчення злочину, але до фактичного звільнення потерпілого, за певних обставин можуть визнаватися виконанням злочину.
За ст. 123КК карається лише незаконне позбавлення волі. Тому відповідальність виключається, якщо особа позбавлена волі внаслідок акту необхідної оборони або крайньої необхідності, а також в результаті реалізації громадянами права на затримання злочиннця (ч. 5 ст. 15 КК). Згода потерпілого на позбавлення волі також виключає кримінальну відповідальність.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Мотиви можуть бути різними (корисливість, помста тощо). Незаконне позбавлення волі, якщо воно є проявом хуліганства, кваліфікується за ст. 206 КК.
Суб’єктом незаконного позбавлення волі, передбаченого ст. 123 КК, є тільки приватна особа. незаконне позбавлення волі. вчинене посадовою особою з використанням свого посадового становища, залежно від його специфіки, розглядається як посадовий злочин (ст. 166 КК) або як злочин проти правосуддя (ст. 173, 176 КК).
Кваліфікуючими ознаками злочину відповідно до ч. 2 ст. 123 КК визнаються: незаконне позбавлення волі, вчинене способом небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.
Вирішуючи питання про про те, чи є спосіб вчинення злочину небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, треба виходити з оцінки таких обставин: чи була наявною в способах і прийомах, використаних для затримання потерпілого або поміщення його в певне місце, небезпека для його здоров’я чи життя; чи не створювалась така небезпека через умови тримання потерпілого в місці позбавлення волі, Вона може бути створена внаслідок застосування до потерпілого з метою позбавлення його волі насильства, яке оцінюється за наслідками, так і способом дії. небезпечність незаконного позбавлення волі для життя або здоров’я потерпілого можуть характеризувати і такі умови, як тривалість позбавлення води, їжі, тримання в холодному, сирому або темному приміщенні тощо. Фізичні страждання це різного ступеня інтенсивності больові відчуття потерпілого, що виникають в результаті дії на його організм фізичного насильства або особливих умов тримання в місці позбавлення волі.
В деяких злочинах незаконне позбавлення волі може виступати як спосіб їх вчинення. В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” зазначається, що незаконне позбавлення волі в процесі грабежу або вимагательства, якщо воно не було небезпечним для життя і здоров’я потерпілого в момент заподіяння, повністю охоплюється ч. 2 ст. 141 чи ч. 2 ст. 144 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує. В п. 12 цієї ж постанови зазначено, що позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, в процесі розбою чи вимагательства, охоплюється ст. 142 чи ч. 3 ст. 144 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує[3]
За незаконне позбавлення волі, в чинному законодавстві передбачено таке покарання: за ч. 1 ст. 123 КК - виправні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 123 КК - позбавлення волі на строк до трьох років.
Б. Захоплення заложників (ст.1231КК).
Об’єктом даного злочину є особиста свобода і безпека осіб, яких захоплено як заложників. 18 грудня 1979 року ці дії визнано злочином Міжнародною конвенцією про захоплення золожників, прийнято 34 сесією Генеральної Асамблеї ООН[4].
Об’єктом даного злочину є особиста свобода і безпека осіб, захоплених як заложники. Об’єктивна сторона злочину полягає в наступних діях:
Захопленні або триманні особи як заложника, поєднаних з:
погрозою вбивства;
заподіянням тілесних ушкоджень або дальшим триманням цієї особи з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення якої-небуть дії як умови звільненя заложника.
Під “захопленням” слід мати на увазі викрадення людини будь-яким способом (шляхом обману чи зловживаня довір’ям, насильницьким шляхом чи без такого, відкрито чи таємно).
“Тримання” - це незаконне позбавлення волі особи. Захоплення повинно бути вчинено з метою насильницького тримання. Склад злочину, передбачений ст. 1231 КК охоплює склад злочину передбачений ст. 100 КК (погроза вчинити вбивство) і додаткової кваліфікації за ст. 100 КК не потребує.
Під загрозою заподіяння тілесних ушкоджень слід мати на увазі погрозу заподіяти будь-які тілесні ушкодження (легкі, середньої тяжкості чи тяжкі). Ця погроза повинна мати реальні підстави її виконання. Погроза заподіяння тілесного ушкодження також охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 1231 КК.
Обставиною, що обтяжує відповідальність (ч. 2 ст. 1231 КК), є тяжкі наслідки, які внаслідок дій, передбачених диспозицією частини першої даної статті. Під тяжкими наслідками слід мати на увазі смерть заложника, заподіяння йому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень або завдання значної матеріальної шкоди державі, міжнародній організації чи юридичній особі. Питання про значну матеріальну шкоду розв’язується правоохоронними органами у кожному конкретному випадку окремо.
Якщо під час захоплення вчинено умисне вбивство хоча б одного заложника або осіб, які брали участь у ззвільненні заложників, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 1231 КК та за ст. 94 КК, а при наявності обставин, що обтяжують відповідальність - за ст. 93 КК.
Частина четверта ст. 1231 КК передбачає кримінальну відповідальність за захоплення чи утримання особи як заложника з метою спонукання державної, громадської установи або органу чи службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звілнення заложника.
Завантажити реферат