Наявність і стан майна населення і юридичних осіб характеризує економічний стан суспільства та держави загалом. Його збереження та примноження – важливий напрямок державної політики України. Проте, володіння майном означає, крім блага, ще й ризик випадкового знищення або пошкодження внаслідок непередбачуваних подій. Втрата майна населення - це втрата для суспільства.
На жаль, населення України останніми роками зазнало значних майнових втрат. Насамперед це пов’язано з тим, що територія України піддається впливу широкого спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрологічного і метеорологічного походження, з яких найбільшу небезпеку становлять повені, зсуви, снігопади, сильні вітри, шквали та зливи. Варто пригадати повінь у Закарпатській області в 1998 році, внаслідок якої завдано значних матеріальних збитків понад 15 тис. господарствам громадян. В 2000 році внаслідок надзвичайних ситуацій, пов’язаних з дією стихійних природних явищ, зруйновано 106 будинків громадян, понад 35 тис. будинків пошкоджено та 605 будинків підтоплено. Стихія у Закарпатті в цьому році завдала більших збитків господарствам громадян, ніж у 1998 році. За попередніми підрахунками, збитків зазнало понад 33 тис. господарств громадян, з них повністю зруйновано 1663 господарства.
Характерним є те, що впливу різного роду стихійних лих зазнають в першу чергу будівлі громадян. Втрата житла завдає великих збитків людям, відновити яке їм самостійно, особливо в сучасних умовах, дуже важко. Допомогу громадянам в разі знищення або пошкодження майна переважно надає держава, тому що інші способи захисту їх майна розвинуті недостатньо. До реформування системи економічних відносин в Україні досить ефективним способом захисту інтересів населення виступало страхування, яке надавало всі необхідні гарантії для відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок різних стихій. Цьому значною мірою сприяла організація державою обов’язкового та добровільного страхування майна громадян, яке забезпечувало страховий захист майнових інтересів населення України не за рахунок бюджетних коштів, а за рахунок страхових фондів страхової компанії. Проте, прийняття в 1996 році Закону України “Про страхування” скасувало обов’язкове страхування майна (будівель та тварин), що належать громадянам. На нашу думку, така відміна була передчасною. Адже кількість договорів добровільного страхування будівель не зростає, а, навпаки, постійно зменшується. Така обставина значно послабила роль страхування у захисті інтересів населення. Крім того, незначний попит серед населення на послуги страхування будівель не сприяє зацікавленості страхових компаній у розвитку такого виду страхування. Як наслідок, зараз незначна кількість страховиків займається страхуванням будівель громадян. Страхові компанії відшкодовують збитки лише тим потерпілим особам, які завбачливо подбали про укладення договорів добровільного страхування будівель. Навіть після того, як 15 областей України в 1988 р. зазнало впливу різних стихійних лих, що завдали значних матеріальних збитків, спостерігається низька активність населення у страхуванні належних їм будівель. Наприклад, якщо у 1998 році в НАСК “Оранта” в Закарпатській області було застраховано 36% усіх будівель, що належать громадянам, то в 2000 році – лише 30%. Отже, переважна більшість населення залишилася без такої необхідної їм зараз страхової допомоги. Крім того, навіть ті громадяни, які уклали договори добровільного страхування майна, також не отримали страхове відшкодування в повному обсязі збитку, оскільки більшість господарств страхують свої будівлі лише на 10-30% їх вартості. Таким чином, в сучасних умовах страховий захист будівель громадян не знайшов широкого застосування внаслідок суб’єктивних та об’єктивних причин. Серед населення існує думка, що страхові платежі – це втрачені гроші і висувається аргумент: “може нічого не трапиться, тоді навіщо я буду страхуватися”, або “якщо щось трапиться – держава допоможе”. Частина населення готова страхувати свої будівлі, але обмежені фінансові можливості у зв’язку із загальним економічним станом в країні стримують таке бажання. Отже, розвиток страхування будівель в Україні зараз є значною проблемою в сфері захисту майна громадян. Ефективне вирішення цієї проблеми можливе, на нашу думку, на основі прийняття закону про обов’язкове страхування будівель, що належить громадянам. Впровадження закону про обов’язкове страхування будівель, що належить громадянам, буде сприяти вирішенню таких важливих завдань: надання страхового захисту кожному власнику будівель; зниження бюджетних витрат на відшкодування збитків за рахунок державних коштів; поява додаткового внутрішнього джерела для інвестицій за рахунок тимчасово вільних коштів страхових резервів. Введення обов’язкового страхування будівель, що належить громадянам, дозволить залучити страхових агентів до укладення договорів страхування. При їх активній участі знання про страхування і страхову культуру страхування будуть запроваджуватися серед населення. Додамо, що спілкування страховиків через страхових агентів з потенційними страхувальниками прискорить розвиток інших видів страхування майна громадян, зокрема страхування тварин, домашнього майна, транспортних засобів, різних видів страхування відповідальності, а з початком фінансової стабілізації в країні буде сприяти розвитку нагромаджувальних видів особового страхування.
Завантажити реферат