Системи права і законодавства

Міжнародне право — це система правових норм, що регулюють взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) чи між громадянами різних країн та їх об'єднаннями (міжнародне приватне право). Міжнародне право не належить до галузей внутрішнього права держав, воно складається на основі міждержавних угод. Норми міжнародного права у випадку протиріч з нормами внут­рішнього права держави превалюють.

На відміну від системи права система законодавства — це система нормативно-правових актів, насамперед, зако­нів, що є зовнішньою формою існування правових норм, засобом надання їм об'єктивності, визначеності, загаль­ності. Система права і система законодавства співвідно­сяться як зміст і форма. Право і законодавство взаємо­пов'язані, але не тотожні явища.

Структуру системи права складають галузі, підгалузі, інститути, правові комплексні об'єднання та норми права; структуру законодавства — його галузі, комплексні га­лузі та нормативно-правові акти.

Відмінності внутрішньої структури системи законодавст­ва від відповідної структури системи права зумовлені го­ловним чином тим, що засадами у побудові законодавства є структура не тільки системи права, але й система здій­снення державного керівництва у цілому. Саме тому структура системи законодавства залежить не тільки від логіки самої системи права, а й від інших чинників об'єк­тивного і суб'єктивного порядку.

Галузі законодавства в деяких випадках збігаються з галузями права (кримінальне, цивільне), в інших — з підгалузями права (авторське, водне законодавство) чи міжгалузевими комплексами (законодавство про охорону природи, морське законодавство, сільськогосподарське зако­нодавство) .

Галузі законодавства складають його горизонтальну структуру, вертикальна — будується відповідно до юридичної чинності нормативно-правових актів і умов, що багато в чому залежить від місця суб'єкта законодавства в системі нормотворчих органів. Вертикальну структуру законодавст­ва України складає Конституція та конституційні закони України; поточні органічні, надзвичайні закони України; постанови Верховної Ради України; укази Президента Ук­раїни; постанови Кабінету Міністрів України; розпоряджен­ня представників Президента України тощо.

Розбіжності у часі і суб'єктах нормотворчості, наявність значної кількості нормативно-правових актів і умов зумов­люють необхідність їх упорядкування, погодження, усунен­ня протиріч, тобто систематизації. Систематизація норма­тивно-правових актів — це діяльність щодо впорядкування і удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо злагоджену систему. Необхідність систе­матизації законодавства полягає в ефективному здійсненні правотворчої діяльності, зокрема, виявленні причин про­тиріч, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усуненні, а також застосуванні й реалізації нормативно-правових актів і умов. Систематизація законодавства спря­мована і на поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів.

Існує два різновиди систематизації законодавства: інкор­порація і кодифікація. Інкорпорація нормативно-правових актів — це спосіб систематизації, за яким здійснюється зовнішнє їх упорядкування, а зміст не змінюється. При інкорпорації нормативно-правові акти і угоди об'єднують у зібрання за хронологічним, алфавітним, предметним чи якимось іншим порядком. Інкорпорація поділяється на: 1) офіційну, що здійснюється суб'єктами, які ухвалили акт, чи спеціально на те уповноваженими ("Відомості Вер­ховної Ради України"); 2) неофіційну, що здійснюється іншими суб'єктами (видавництвами, навчальними заклада­ми, громадянами).

Кодифікація — це спосіб систематизації, за яким здій­снюється така обробка нормативно-правових актів, що пев­ною мірою змінює їх структуру (погоджує, усуває про­тиріччя, об'єднує і т. ін.). Як результат кодифікації є но­вий нормативно-правовий акт (кодекс, інструкція, поло­ження і т. ін.). Кодифікація має тільки офіційний характер і поділяється на: 1) загальну, в результаті чого утво­рюється кодифікований нормативний акт з основних галу­зей права (Звід законів); 2) галузеву, що охоплює норма­тивно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси); 3) міжгалузеву та підгалузеву (інституційну), що відповідно поширюється на декілька галу­зей (Повітряний кодекс) чи інститутів.

Література:

В.О. Котюк (теорія права).

В.В.Копейчиков (ТДП).