План
1. Етіологія запальних захворювань (збудники).
2. Шляхи проникнення збудників.
3. Класифікація за локалізацією.
Серед захворювань жіночих статевих органів запальні процеси займають перше місце по частоті і зустрічаються у 60-65% гінекологічних хворих.
Запальні захворювання нерідко знижують продуктивність хворої, а інколи можуть загрожувати її життю. В результаті перенесеного запального захворювання у хворої можуть появитися порушення менструальної функції, безпліддя.
Найбільш частою причиною запальних захворювань являються інфекційні збудники, а також термічні, хімічні, механічні і деякі інші фактори.
Із збудників важливе значення мають стафілокок, стрептокок, віруси, гонокок, кишкова паличка, мікобактерія туберкульозу, мікробні асоціації (декілька видів збудника), трихомонади.
У 30% хворих при запальному процесі були виділені гонокок і кишкова паличка, у 23% - стрептокок і кишкова паличка. Досліджуючи мікрофлору, видалених при операції маткових труб, було виділено гонокок лише у 2% хворих. Низький процент висіяності гонокока пояснюється стерильністю маткових труб і нашаруванням іншої мікрофлори. Ряд авторів думають, що в етіології запальних захворювань гонокок продовжує займати провідне місце в даний час. Бактеріологічні дослідження, які були проведені при септичних захворюваннях з летальним кінцем, показали, що стрептокок був виявлений у 66,1%, а стафілокок – тільки у 12,8% хворих. По сучасних даних причиною найбільш важких форм сепсису являється антибіотикостійкий стафілокок. Бактеріальна флора за послідні 20 років змінилася: якщо раніше виявляли стрептокок, то в останні роки – грамнегативні бактерії і різні види біогенного стафілокока.
Серед різноманітних збудників, які викликають хронічний запальний процес в статевих органах жінок важливу роль відіграють променеві грибки – актиноміцети.
Встановлено, що в період епідемії грипу відмічають активацію стафілококової інфекції, що значно обтяжує перебіг запального процесу.
Доказана роль умовно патогенних мікроорганізмів у виникненні запального процесу.
У виникненні затяжних довго протікаючи процесів певну роль відіграють також трихомонадна інвазія і актиномікоз.
Перебіг даного захворювання буде залежати від степені вірулентності мікроба і стану імунореактивних сил організму, що проявляється віком, загальним станом хворих, наявністю супутніх захворювань (анемія, авітаміноз та інші).
Дослідження показали, що майже у половини хворих з гінекологічними захворюваннями трихомонада виявляється з мікоплазмою. Але мікоплазма володіє низькою вірулентністю, і особливо важливої ролі в етіології цієї патології не відіграє.
Висока частота запальних процесів в жіночих статевих органах пояснюється ще такими факторами і в першу чергу анатомічним розміщенням. Запалення статевих органів нерідко співпадає з абортом (особливо кримінальним), пологами, діагностичними і лікувальними внутріматковими маніпуляціями. При цьому може порушуватись цілісність слизової оболонки (шийки, матки), а також прилеглих тканин (наприклад, розрив шийки матки під час пологів), що сприяє проникненню інфекції. Інфікування статевих органів можливе при запаленні інших органів черевної порожнини (наприклад, при апендициті, запаленні сигмовидної кишки і інше за рахунок топографічних взаємовідношень цих органів.
До несприятливих факторів, які послаблюють опірність організму інфекції і сприяючим виникнення запалення слід віднести аборт, пологи, післяпологовий період, менструацію, малокрів’я, авітаміноз, голодування, переохолодження, вогнища хронічної інфекції, довготривалі і тяжкі запальні захворювання, які виснажують захисні сили організму.
Шляхи поширення інфекції. Із вогнища інфекції мікроорганізми можуть поширюватись:
1) по кровоносних судинах (гематогенно);
2) по лімфатичних судинах (лімфогенно);
3) інтраканалікулярно (по тканинах, контактно);
4) канакулярно (по маткових трубах);
5) визхідний шлях (знизу – догори, наприклад, з піхви à в шийку матки à в матку).
Часто спостерігається тенденція комбінованого поширення інфекції.
Запалення – складна рефлекторна реакція організму на дію шкідливих тканин, порушення кровообігу, пропотівання рідини і міграція в тканини лейкоцитів і лімфоцитів. Це супроводжується загальною реакцією організму: гарячкою, лейкоцитозом і іншими змінами реактивності організму в сукупності з напруженням гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Мікроб-вірус визначає формування вогнища запалення і виникнення початкових процесів захворювання. В хронічній стадії мікробний фактор втрачає ведуче значення і в патогенезі захворювання вирішальну роль беруть загальні функціональні порушення (зміна в нервовій, ендокринній, судинній і інших системах).
По сучасних уявленнях, запальна реакція складається із наступних взаємозв’язаних компонентів: змінами паренхіми, судинних реакцій з ексудацією, виділенням біологічно-активних речовин, фагоцитоза, фізико-хімічними змінами в тканинах і проліферативними процесами. Пошкодження клітин, яке сприяє запаленню, розповсюджується на субклітинні структури, мітохондрії, які являються основними носіями кислотно-відновних ферментів. Утворюються недоокис ленні продукти – знижується дихальний коефіцієнт тканин. Крім цього пошкодження клітин супроводжується накопиченням в запальній тканині іонів калію, натрію, хлору, аніонів фосфорної кислоти. Подразнення чутливих нервових закінчень осматично-активними речовинами, кислотами, полі пептидами, гістаміном викликає больові відчуття.
Класифікація. В розвитку запального процесу розрізняють три стадії:
- гостру;
- підгостру;
- хронічну.
Кінець захворювання може бути: повне виздоровлення, неповне виздоровлення з порушеннями анатомічної будови і функції органа, перехід процесу в хронічну форму з можливими загостреннями, руйнуванням тканини органу (при гнійно-некротичному запаленні), а інколи смерть хворої.
Запальні захворювання класифікують за локалізацією:
І. Запалення зовнішніх статевих органів:
1) Вуловіт – запалення зовнішніх статевих органів, як правило, поєднується із запаленням піхви, що носить назву вульвовагініта;
2) Бартолініт – запалення великої залози передвер’я піхви;
3) Свербіж вульви – симптом запалення зовнішніх статевих органів і піхви;
ІІ. Запальні захворювання піхви:
1) Кольпіт – запалення слизової оболонки піхви.
ІІІ. Запальні захворювання матки:
1) Ендодервіцит (дервіцит) – пораження запальним процесом слизової оболонки шийкового каналу;
2) Ендометрит – запалення слизової оболонки тіла матки.
ІV. Запальні захворювання придатків матки:
1) Сальпінгофорит (аднексит) – запалення придатків матки (маткової труби і яєчники);
2) Піосальпінкс – накопичення гною в маткових трубах;
3) Сальпінгіт – запалення маткових труб;
4) Офорит – гнійне запалення яєчників.
V. Запальні захворювання тазової клітковини і очеревини:
1) Пельвіоцелюліт – запалення клітковини малого тазу;
Завантажити реферат