Коли немає можливості використовувати допоміжні знаряддя спасають тонущого плаванням. Рятівник повинен добре плавати, приймати дії спокійно, швидко. Дії які використовуються:
При захваті за волосся однією рукою: взяти кість тонущого одною рукою і погрузитись під воду, другою рукою взяти за великий палець руки тонущого і відвести цого в сторону тильною поверхністю кістки; продовжуючи тримати руку тонущого у своїй.
При захваті за волосся двома руками: накрити своїми руками кісті тонущого, погрузитися під воду і схопивши великі пальці тонущого, розвести їх в сторону, звільнившись від захвата відпустити руки тонущого і виринути у нього за спиною.
Допомога постраждалому після витягування його із води: після витягування із води людину, яка втратила свідомість, потрібно якомога швидше звільнити його від одягу до пояса, щоб відвести можливі причини дихання і кругообігу.
Потім потрібно забезпечити прохід дихальних шляхів. Для цього потрібно:
1) Виділити воду із верхніх дихальних шляхів;
2) Покласти потерпілого на тверду землю;
3) Покласти голову назад;
4) Очистити рот і глотку від усяких предметів.
Виділити воду із дихальних шляхів можуть один або два рятівники. На цю операцію не можна потратити більше 30-45 с. Для виділення води із дихальних шляхів один із рятівників стає на коліно другу ногу ставить так, щоб бедро було в горизонтальному положенні. Потерпілого кладуть на бедро цієї ноги животом вниз. Однією рукою рятівник тримає потерпілого за волос або за голову, а другою легенько надавлює між лопатками. Другий рятівник за цей час може хусточкою очистити рота потерпілого від всяких предметів.
Виділивши воду із дихальних шляхів потерпілого потрібно покласти на рівну тверду землю і закинути голову. Як тільки це все виконано приступають до штучного дихання.
Штучне дихання: його продовжують до тих пір, поки потерпілий не почне дихати сам. Штучне дихання використовують при відсутності у потерпілого дихальної діяльності, але при роботі серця, а також в випадках, коли частота дихання не менше 10 вдохів за хвилину.
Штучне дихання роблять з частотою 12-16р. за 1хв. у дорослих і 20-24 у дітей шкільного віку.
Непрямий масаж серця використовується тільки одночасно з штучним диханням. При 2 рятівниками співвідношення вдувати повітря і числа надавлення на груди - 1:5, при одному рятівнику - 2:5.
Спосіб штучного дихання "Із рота в рот" Рятівник стає на коліна з права або з ліва у голови потерпілого. Однією рукою він держить його голову, другою, виводить нижню щелепу, потім переміщує свою руку, так щоб привідкрити рот, але при цьому не зрушити нижню щелепу і язик на задню стінку глотки. Зробивши глибокий вдох і обхватити губами відкритий рот потерпілого, рятівник робить видох, вдувши повітря в легені потерпілому.
Рятівник на час вдування повітря закриває ніс потерпілого пальцями. У потерпілого в цей час іде пасивний видох.
Спосіб штучного дихання "Із рота в ніс" Рятівник стає на коліна з права або з ліва у голови потерпілого. Однією рукою піддержує голову потерпілого, а другою припіднімає його щелепу і притуляє її до верхньої. Зробивши глибокий вдох, сильно обхвачує губами ніс потерпілого і робить в них воздух. Всі подальші дії такі самі, як при штучному диханні.
Спосіб Шефера: Якщо не можна використати описані вище способи штучного дихання, то можна використовувати спосіб Шефера: потерпілого кладуть на живіт, легенько повернути лице в сторону. Рятівник стає на коліна, так щоб таз потерпілого знаходився між ними. Свої руки кладе на спину потерпілого. Потім переносить свою тяжкість тіла вперед, вдавлюючи при цьому грудну клітку потерпілого (видох). Темп дії - 16-18 р. в 1 хв.
Непрямий масаж серця: Рятівник стає на коліна біля голови потерпілого або з боку від нього. Основу лодоні однієї руки кладе на нижню третину грудини потерпілого, другу руку кладе зверху на першу. Надавлення на грудину виконується випрямами рук при наклоні тіла. Рятівник робить надавлення на грудину, так щоб вона зміщувалась в сторону позвоночника на 3 - 4 см. у дорослих і на 1,5 - 2 см. у дітей.
Завантажити реферат