Самостійна робота № 1
ТЕМА 1. Теоретичні основи розвитку іпотечного ринку.
1. Основні поняття іпотечного ринку.
Житловий іпотечний кредит — кредит, виконання своїх зобов’язань за яким позичальник забезпечує іпотекою нерухомого майна житлового призначення (крім об’єктів незавершеного будівництва), тобто віддає це майно в заставу. Такий кредит можуть видати позичальникові в тому разі, якщо він купує нерухоме майно житлового призначення на ринку нерухомості. До житлових іпотечних кредитів також прирівнюють кредити, видані позичальникові для будь-яких інших потреб, якщо він бере ці кредити, віддаючи в заставу нерухоме майно житлового призначення.
Договір іпотеки — укладений між кредитором і позичальником (майновим поручителем) договір про те, що виконання своїх зобов’язань за цим договором позичальник забезпечує відданим в іпотеку (заставу) нерухомим майном житлового призначення. Договір іпотеки, що його укладають у письмовій формі, обов’язково потрібно засвідчити в нотаріуса.
Іпотекодавець — особа, яка передає нерухоме майно в іпотеку (заставу). Іпотекодавцем може бути власник, який має право відчужувати заставлене майно, а також особа, котрій власник за встановленим порядком передав майно в іпотеку. У ролі іпотекодавця може виступати і сам боржник, і третя особа — майновий поручитель.
Іпотекодержатель (іпотечний кредитор) — особа, якій передають майно в іпотеку (заставу), щоб забезпечити виконання зобов’язань боржника. Передавання майна в іпотеку оформляють іпотечною угодою.
Кредитоспроможність — ймовірна здатність позичальника повністю повернути житловий іпотечний кредит і сплатити відсотки за кредитом протягом встановленого у кредитному договорі терміну.
Кредитна історія — сукупність документально підтвердженої інформації про попередні та наявні грошові зобов’язання позичальника, повноту та вчасність їх виконання. Інформацію можуть зберігати бюро кредитних історій. Таке бюро має статус юридичної особи і провадить лише ту діяльність, яка пов’язана зі збиранням, зберіганням і використанням згаданої інформації.
Кредитний договір — договір між кредитором і позичальником, де визначено, на яких умовах кредитор надає житловий іпотечний кредит і за яким порядком позичальник виконує свої зобов’язання за таким договором. Кредитор — банк або небанківська установа, що надає житловий іпотечний кредит.
Майновий поручитель — особа, котра передає в іпотеку (заставу) належне їй на праві власності майно або інше майно, яким вона має право розпоряджатися і передавати в іпотеку, щоб забезпечити виконання зобов’язань боржника перед іпотекодержателем (кредитором).
Позичальник — резидент України, який одержує житловий іпотечний кредит.
Платоспроможність — здатність позичальника вчасно й повністю виконувати всі грошові зобов’язання, серед них і зобов’язання за житловим іпотечним кредитом.
2. Структура іпотечного ринку.
Згідно з даними УНІА, у січні-березні 2010 р. загальний обсяг іпотечного портфеля українських банків скоротився на 3,48%, або на 3,64 млрд. грн. і за станом на 01.04.2010 р. дорівнював 101,1 млрд. грн.
На звітну дату в загальному кредитному портфелі банків частка іпотечних кредитів становила 14,5%, а у портфелі кредитування фізичних осіб – 45,1%.
Однією з проблем іпотечного ринку є високий рівень його валютизації, який однак поступово знижується. Так, за станом на 01.04.2010 р., на кредити в іноземній валюті припадало 77% іпотечної заборгованості, в національній валюті – 23%.
За даними НБУ, частка проблемних кредитів фізичних осіб у загальному іпотечному портфелі українських банків за перші три місяці поточного року зросла на 0,7% і за станом на 1 квітня складала 5,8%. При цьому було реструктуризовано близько 19,1% іпотечних кредитів.
Структура іпотечного кредитування на звітну дату була такою: кредити на споживчі цілі – 52,7%; кредити на купівлю житла – 42,9%; кредити на комерційні цілі під заставу житла – 1,5%; кредити на купівлю земельних ділянок – 1,4%; кредити на будівництво житла під заставу незавершеного будівництва – 1,1%; кредити на рефінансування – 0,4%.
Слід зазначити, що якщо в 2008 р. іпотечні програми пропонували понад 90 банків України, то у І кварталі 2010 р. подібні послуги надавали лише 16 банків. У зазначений період спостерігалося певне збільшення рівня концентрації іпотечного ринку України у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Зокрема за станом на 01.04.2010 р. сукупна частка п’яти банків-лідерів становила 62% іпотечного ринку, а першої десятки – 78,5%.
П’ятірка лідерів іпотечного ринку за обсягами виданих кредитів, за станом на звітну дату, була такою: «Укрсиббанк» (ринкова частка – 18%); «Райффайзен Банк Аваль» (12,1%); «Укрсоцбанк» (11,7%); «ОТП Банк» (11,4%); «Надра Банк» (6,8%).
Значно концентрованою є й регіональна структура ринку іпотечного кредитування. Зокрема в січні-березні на п’ять регіонів-лідерів ринку іпотечного кредитування припадало 62% обсягів іпотечних кредитів. На Київ і Київську область припадало 30,6%, Одеську область – 13,9%, Дніпропетровську – 7,9%, Донецьку – 4,9%, Харківську – 4,6%. Разом із тим у десяти регіонах-лідерах було сконцентровано 75,8% загального іпотечного портфеля банків.
3. Функції іпотечного ринку.
У економічному плані іпотека - це ринковий інструмент обороту майнових прав на об’єкти нерухомості у разі, якщо інші форми відчуження (купівля-продаж, обмін) юридично чи комерційно недоцільні, і дозвіл на залучення додаткових фінансових ресурсів для реалізації різних проектів.
Особливо слід виділити функції іпотечного кредитування і які його переваги над іншими засобами кредитування.
Функції іпотечного кредитування:
• функція фінансового механізму інвестицій у сферу матеріального виробництва;
• функція забезпечення повернення позичених ресурсів;
• функція стимулювання обігу та перерозподілу нерухомого майна, коли інші способи (купівля-продаж та інших.) економічно недоцільні чи юридично неможливі;
• функція формування багаторівневого фіктивного капіталу у вигляді заставних, похідних іпотечних цінних паперів та іншого.
Можна виявити такі відмінні риси іпотечного кредиту.
Обов'язковість забезпечення запорукою (причому у ролі застави може виступати також і нерухомість, на купівлю якої береться іпотечний кредит).
Це означає, у разі невиконання позичальником зобов'язань здійснюється звернення на житло із наступною його реалізацією, аби закрити заборгованість позичальника за кредитами перед кредитором. Все, що залишиться після погашення кредиту, суми витрат, що пов’язані з процедурою продажу житла, повертається колишньому позичальнику.
Позичальник і всі повнолітні члени його сім'ї дають нотаріально завірену згоду на звільнення переданого в іпотеку житлового приміщення у разі звернення про його стягнення.
Самостійна робота № 2
ТЕМА 2. Моделі іпотечного ринку.
1. Цільова модель іпотечного ринку.
2. Депозитна модель іпотечного ринку.
Завантажити реферат