Коефіцієнт фільтрації мергельних глин від 10 до 10 м/доб.
Гідравлічна недосконалість водонапора обумовлена тріщуватістю глин та наявністю піщаних лінз.
Водоносний горизонт зоценових відкладень міститься в пісках бучакської та каневської свит. Глибина залягання покрівлі водоносного горизонту приблизно 70 м, абсолютні відмітки покрівлі від 69.7 до 74.3 м. Товщина за архівними матеріалами порядку 35 м. Водонапором служать мергельно-малова товща турон-сантонського віку.
Горизонт має напір, пьезометричні рівні встановлюються на тих же глибинах, що і рівень грунтових вод, в інших випадках на 1-2 м нижче.
За умовами захищеності від поверхневого забруднення четвертичний водоносний горизонт являється незахищеним, бучансько-каневський горизонт - захищеним.
2.5. ТЕКТОНІЧНІ ТА СЕЙСМІЧНІ УМОВИ РАЙОНУ
В структурному відношенні район знаходиться в межах дніпровсько-донецької впадини, в зоні її поєднання з північно-східним схилом українського кристалічного щита.
Територія входить в регіональний іванковський необлок. В межах неотектнічного (неогенчетвертичного) етапу розвитку території виділяється більш короткий за часом четвертичний етап; район воходить в регіональний четвертичний іванковсько-ніжинський блок, який за четвертичний період в цілому зазнав опускання на 15 метрів. Аналіз новітніх тектонічних рухів, структурно-тектонічного плану території та характера залягання відкладень у верхній частині осадового чохла свідчить, що площадка комплекса розташовується поза зонами навітних розривних порушень.
Східно-європейська платформа відноситься до слабоактивної в сейсмічному відношенн території України. Спеціальних досліджень, а також розвитку мережі сейсмічних станцій тут не передбачалось. Найближчі до досліджуваної території сейсмічні станції знаходяться в Карпатах, Криму та Білорусії на відстані 350-550 км та можуть реєструвати землетруси даного району тільки з М. 4.0. Більш слабкі землетруси в цьому районі не реєструються.
Факт відсутності запису місцевих землетрусів віддаленими станціями не являється свідченням асейсмічності даної території. Найбільш дослідженими являються сусідні сейсмоактивні регіони - Карпатський та Кримський. Вивчена повторюваність землетрусів, сейсмічний режим, рівень сейсмічної активності, виділені зони максимально можливих землетрусів, дана оцінка затиханню сейсмічних хвиль в різних напрямах від джерела.
Інтенсивність коливань грунта від сильних карпатських землетрусів (М 7.0) розповсюджується далеко на руську платформу, досягаючи в районі Києва 5 балів. Від сильного кримського землетрусу (1927) у Києві спостерігалась інтенсивність 3-4 бали.
Згідно з цими картами північна частина Київської області знаходиться в п’ятибалній зоні між ізолініями 5 та 6 балів.
За результатами комплексної оцінки геологічних умов, виконаних відділом сейсмології ІГ НАНУ для північного заходу київської області, основну сейсмічну небезпеку являють землетруси зони Вранча. Розрахункова інтенсивність сейсмічного впливу може досягати 6 балів.
Від землетрусів кримського регіону інтенсивність сейсмічного впливу може досягати 5 балів.
Таким чином, для даного району ПЗ складає 6, МРЗ - 7 балів з врахуванням грунтових умов.
3. ХАРАКТЕРИСТИКА РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ
Радіоактивні відходи, що підлягають захороненню у спорудах-сховищах комплекса “Вектор”, поділяються на наступні види:
- цементовані відходи від трьох джерел постачання: ЧАЕС, КССК, комплекс “Вектор”. За питомою активністю відностяться до ІІ групи (< 10-4 Ки/кг), кількість - 14900 м3/рік. Перед захороненням (тривалим зберіганням) затарюються в бетонні захисні контейнери (БЗК) об’ємом 1 м3;
- грунт, будівельне сміття, залізобетонні вироби та інші, що утворюються під час дезактиваційних робіт та знаходяться на території 30-км зони ЧАЕС, в тому числі і в тимчасових пунктах складування. За питомою вагою відносяться до І-ІІ груп забрудненості. Кількість - 50000 м3/рік, в тому числі І групи - 10 тис.м3/рік. Перед захороненням (тривалим зберіганням) затарюються в бетонні захисні контеейнери об’ємом 3,2 м3 (І група), 2,0 м3 (ІІ група);
- попіл від спалювання відходів з деревини 30-км зони. За питомою активністю відносяться до І-ІІ груп забрудненності (10-2 - 10-4 Ки/кг) Кількість - 1000 м3/рік. Перед захороненням затарюються в 200 л металеві бочки та контейнери БЗК під одну бочку (об’ємом 0,2 м3);
-металеві радіоактивні відходи, що не підлягають дезактивації на КССК, після поділу до транспортних розмірів та їх компонування на місці або після підготовки на ділянці комплекса “Вектор”. За питомою активністю відносяться до І-ІІ груп забрудненості. Захоронюються частково незатареними (І група забрудненності в кількості 40000 м3) та частково затареними І-ІІ групи забрудненості в кількості 66 тис.м3, в томучислі: 59 тис.м3 - І-ІІ групи в контейнерахБЗК об’ємом 3,2 м3; 6 тис.м3 - ІІ група в контейнерах БЗК об'ємом 2,0 м3.
Враховуючи, що в кількісному відношенні переважає радіоактивний грунт (в тому числі будівельне сміття, залізобетонні вироби та інше) та металеві відходи, розрахунки безпеки захоронення та обгрунтування параметрів захисних бар’єрів приведені на прикладі однієї з цих двух категорій радіоактивних відходів. Цей вибір обумовлений не лише кількісним фактором та показником, що характеризує відносно невисоку утримуючу властивість (міцність зв'язку) радіонуклідів вказаних форм відходів, яка з часом зменшується. Міцність зв’язку радіонуклідів з компонентами грунту обумовлюється їх першопочатковим входженням в матрицю розпилених частинок, вторинним перерозподілом між твердими (колоїдними) частинками грунту та грунтовим розчином, яка оцінюється за ступенем вилуження (тобто за часткою вилуженого радіонукліду від його початкового вмісту в грунті), складає для 137Cs в залежності від типу грунту (0,7-1,0)x10-2. За період з листопада 1986 р по грудень 1988 р ступень вилуження зросла з (1-2)x10-5 до вказаної вище величини. Ступінь вилуження радіонуклідів з поверхні металевих відходів, питома активність яких в основному може бути обумовлена нефіксованим забрудненням (що легко видаляється), складає той же порядок величин, що і в грунтів, оскільки обумовлена тими ж паливними частинками або “конденсатом” летючих радіонуклідів.
Під час розгляду аварійних стиуацій, що супроводжуються вивільненням (викидом) радіонуклідів в атмосферу, найбільш потенційно небезпечною формою радіоактивних відходів являється попіл від спалювання відходів з деревини, що обумовлюється дисперсним станом, що полегшує його розсіювання в атмосфері.
Дані по питомій активності та радіонуклідному складу перерахованих вище груп радіоактивних відходів характеризуються невизначенністю.
Рівень питомої активності даної групи відходів, судячи з наявних даних, в середньому не перевищує n*10-4 Ки/кг, що й прийнято для розрахунків. Що стосується радіонуклідного складу, розрахунок проводився за найбільш потенційно небезпечним з точки зору проблеми ізоляції відходів:
Завантажити реферат