В долинах річок Червоної та Борбиці , глибина врізу яких досягає 50-60 м , відслідковується пойма та перша надпойменна тераса , що нерівномірно розвинуті вздовж течії цих річок . Надпойменні тераси ціх річок належать до типу акумулятивних , вони складені товщею верхньочетвертинного алювію , в літологічному складі останнього домінують піски з підлеглим розвитком супісей та суглинків . Потужність алювіальної товщи тут сягає 10-15 м. Корінним ложем алювію скрізь слугує розмита поверхня палеогенових відкладень .
Сучасна морфоструктура Ржищевської сильнорозчленованої височини в межах регіону , що ми розглядаємо формується в процесі активного ерозіонного розчленування поверхні , що складена товщею лессів та лессових порід , розвитку оповзневих та суфозійних явищ на поверхнях схилів , просадочних явищ на плоских ділянках рівнинних просторів , еолової переробки пісків на низьких терасових рівнях .
Процеси яружної ерозії сприяють виникненню багаточисельних берегових приводороздільних та донних ярів , на розвитку яких благотвірно впливають особливості геологічної будови цієї частини підвищення ( іноді помітні перепади відносних висот поверхні в положенні відносно місцевих базісів ерозії ), кліматичні , гідрогеологічні та інші умови . Найбільш інтенсивно розвиваються яружні форми в полосі , що приєднується до правого корінного схилу долини Дніпра , а також до схилів крупних балок , що розчленяють поверхню району . На поверхнях схилів придолинних та прибалкових ділянок , а також схилах крупних ярів в сприятливих геоморфологічних, геологічних , гідрогеологічних та в цілому фізико-географічних умовах в межах височини часто виникають сприятливі умови для зсувних явищ . З цього приводу форми оповзневої морфоструктури розвинуті вздовж правого корінного схилу Дніпра та на схилах долин всіх його правих притоків . Як правило оповзні тут морфологічно відрізняються . В долині річок Леглич , Червоної , Бобриці мають місце двухярусні оповзневі утворення , де верхній ярус оповзней розвинуто на бурих та пестрих глинах , а часто і на морені , нижній ярус розвинуто на мергелях київської світи палеогена .
Васильківсько-Обухівська розчленована долина займає значний простір району , що ми розглядаємо . На більшій своїй частині це пластово-денудаційна наклонна рівнина , з розвинутими в своїх межах неширокими , слабохвилястими , іноді плоскохвилястими міжріччами з абсолютними відмітками 190-196 м. Характерною особливістю району є поступове збільшення глибини та густини розчленування його поверхні в східному та північно-східному напрямках , а також помітна ерозійна враженність придолинних ділянок , де активний розвиток отримують сучасні ерозійні процеси. Тут на схилових поверхнях , окрім всього розвиваються оповзневі та суфозійні процеси .
Поверхня району розчленована долинною мережею . Долини річок Стугни , Червоної , Сквірки , Либіді та інших в цілому виявляють найважливійші особливості геоморфологічної будови , що властиві річковим долинам північно-східного схилу Українського щита . Їх ширина , також як і глибина врізу , поступово збільшуються вниз по течіям річок , на корінних схилах відсутні денудаційні форми рельєфу , що складаються з дочетвертинних порід , в долинах річок отримують розвиток типові акумулятивні террасові рівні , днища схилів відрізняються поступовими ухиленнями .
Характерної в ряду цих долин є долина р. Стугни , правої притоки Дніпра. У її межах виділяється заплава і дві надпойменні тераси. Перша надпойменна тераса з поверхні викладена товщею піскового верхньочетвертинного алювію, схильного на ділянках не закріплених рослинним покровом еоловій переробці селищ Піски, Старі Безрадичі, Нові Безрадичі й ін. Друга надпойменна тераса перекривається товщею лессоподібних суглинків, а в її межах у багатьох місцях розвиваються сучасні ерозійні процеси.
У продолах правого корінного схилу долини Дніпра зсувні явища найбільше яскраво просліджуються на ділянці від Трипілля і нижче за течією, де конуси накопичення зсувних мас досягають рівня Канівського водоймища. На ділянці Халепье-Гребени для циркоподібних оповзів характерні опливини, а на ділянці Стайки-Гребені в середній і нижній частинах корінного схилу має місце суцільний розвиток оповзів фронтального типу. На таких ділянках звичайно зсувні тераси шириною захоплення 50-60 метрів і більше.
Лівобережна частина області займає Придніпровську низинну рівнину, вона розташована в долинах Дніпра і Десни, відрізняється розвитком долинного ландшафту. Абсолютні оцінки поверхні в заплаві Дніпра коливаються від 80 до 93,3 м, на терасових рівнях збільшуються до 125-140 і більш м.
Поверхня являє собою східчасту рівнину, ускладнену формами заплавного і типово терасового рельєфу.
У геоморфологічній будові лівобережної області з різною
морфологічною чіткістю виділяються геоморфологічні райони:
Деcнянсько-Дніпровська заплавна рівнина.
У межах області р. Десна має загальні тераси з Дніпром. Ширина заплави Десни рідко перевищують 4-5 км, хоча на окремих ділянках досягати 10 км ,вона непостійна і коливається від 2-3 км (селище Вітачів) до 12 км (м. Гнідин ). Рельєф заплави Дніпра значно змінено у зв'язку з утворенням Канівського водоймища. На ділянках , не заповнених водою, спостерігаються вершини піскових гряд, грив, масивів що розвіваються пісків, що виникнули в результаті еолової переробки різноманітних генерацій алювію.
Нижче сел. Українка вони при затопленні перетворені в острови. Морфологічна заплава р. Дніпро виражена двома рівнями: низьким і високим. Заплава низького рівня відрізняється широким розвитком заплавного мікрорельєфу, висота її над рівнем води в р. Дніпро складає 2-3 м, у її морфології спостерігається піднята прируслова, центральна і притерасова частини. У межах центральній частині широко розвиті піскові гриви, гряди, ложбіноподібні зниження і старичні озера. Притерасна частина найбільше знижена, місцями заболочена, у її проділах багато невеличких озер. Складено заплаву піщано-суглинною товщею алювію потужністю понад 25-30 м.
Ділянки заплави високого рівня займають незначні площі. Рівень високої заплави р. Дніпра можна спостерігати північніше Подолу і південніше Корчуватого на правобережжя р. Дніпро, а також у виді невеличких останців біля сіл Пушок, Погреби , Бортничі. Окремі її останці збереглися на лівому березі. Абсолютні оцінки поверхні заплави високого рівня не перевищують 97-98 м, висота над річищем р. Дніпро - 3-5 м. Рельєф заплави р. Дніпро в силу прояву природних процесів, а також процесів, викликаних діяльністю людини ,є дуже динамічним. У межах заплави р. Дніпро, на Лівобережжя, вплив руслових процесів виявляється у формуванні численних приток і берегових прируслових валів.
У гирлі ріки з акумулятивними процесами пов'язане формування піскових отселей, кіс, перекатів. У формуванні заплави велику роль грають також ерозійні процеси, із якими пов'язане виникнення ерозійних балок, а також сліди періодичного розмиву і накопичення заплавних осадків.
Босиопольско-Броварская акумулятивна терасова рівнина є частиною средньодніпровської терасової рівнини і подана трьома рівнями надпоймених терас Дніпра і Десни.
Завантажити реферат