У разі піднесення ситуація протилежна. Крива АD переміщується праворуч, обсяг виробництва наближається до потенційного ВНП або навіть виходить за його межу, а ціни (темп інфляції) зростають [ 8; 323-325].
Основними ознаками, які характеризують економічні цикли є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження.
З цього погляду всі економічні цикли поділяються:
- цикли Кондратьєва (довгохвильові: 40-60 років); рушійною силою тут є: радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;
- цикл Кузнєцова (20 років); рушійна сила - зрушення у відтворювальній структурі виробництва;
- цикл Джаглера (7-11 років); рушійна сила - підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;
- цикли Китчина (3-5 років) - обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві;
- приватні господарські цикли, що охоплюють період від 1 до 12 років; існують у зв'язку з коливанням інвестиційної активності.
Основними індикаторами фаз циклу служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску продукції, оскільки динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів , які спричинили спад.
І.3. Альтернативні підходи
Хоча основний потік походить зі змін у сукупному попиті, при тлумаченні ділового циклу варто знати дещо більше про те, як цикл зароджується. Можна звести різні теорії ділових циклів до підходів - теорій, що пов'язують цикли із зовнішніми або з внутрішніми факторами. Прихильники першого підходу, що віддають перевагу зовнішнім факторам, вбачають корінь ділового циклу у коливаннях, змінах. Які відбуваються поза економічною системою. - у війнах, революціях або у виборах; у відкритті нових родовищ золота, темпах зростання або міграції населення; у відкритті нових земель і ресурсів; у науково-технічній революції і технологічних інноваціях; погоді або навіть у плямах на Сонці.
Прихильники другого підходу вважають, що механізм циклу закладено всередині самої економічної системи. Це означає, що діловий цикл самопідтримується і самопороджується. За цим підходом кожне піднесення породжує зменшення ділової активності і рецесію , а кожне падіння ділової активності - пожвавлення і піднесення у майже регулярному, повторюваному ланцюзі.
Ось декілька найважливіших теорій ділового циклу.
1. Монетаристська теорія пов'язує діловий цикл із збільшенням або із зменшенням грошової маси та кредиту (Фрідман, Готрі).
2. Інноваційні теорії пов'язують цикл з рядом важливих відкриттів і винаходів, таких, наприклад, як залізниця чи автомобіль (Шумпетер, Хансен).
3. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора вважається, що зовнішні потрясіння передаються через мультиплікатор або акселератор (інвестиційна теорія) і внутрішні сили породжують, таким чином, регулярні циклічні коливання в обсязі виробництва (Самуельсон).
4. Політичні теорії ділових циклів приписують циклічні коливання діям політиків, які маніпулюють фіскальною і монетарною політикою, щоб бути переобраними (Калецкі, Нордгауз, Гафт).
5. Теорії рівноважного ділового циклу проголошують, що помилкове сприйняття динаміки цін і заробітної плати спонукає людей пропонувати забагато або недостатньо робочих рук, що спричиняє цикли в обсязі виробництва або в зайнятості (Лукас, Барро, Сарджент).
6. Прихильники концепції реального ділового циклу твердять, що потрясіння у продуктивності праці поширюються по всій економіці і спричиняють циклічні коливання (Прескот, Лонг, Плосер).
Цей перелік просто дає різні підходи до пояснення динаміки обсягу виробництва, безробіття та цін. Розглядаючи різні теорії ділового циклу, потрібно з'ясувати, чи відповідають вони характерним рисам циклу. Однією із важливих рис циклу є різке зростання покупок товарів тривалого користування та інвестицій у фазі піднесення та їх падіння у фазі спаду; іншою рисою є циклічний рух прибутків. Порівнюючи теорії з фактами ділового циклу, можна побачити, що всі теорії містять елементи істини, але жодна з них не є універсальною і не підходить для всіх часів і місць.
І.4. Економетричне моделювання і прогнозування
Початково економісти прогнозували діловий цикл, розглядаючи широкий набір таких даних, як гроші, перевезення вантажів чи виробництво сталі. Інколи показники активності додавалися, щоб встановити "індекс випереджаючих індикаторів", який, як сподівалися, стане барометром майбутніх економічних умов.
Завдяки використанню статистичних методів й електронно-обчислювальної техніки макроекономічне прогнозування зробило значний крок уперед. Дослідження лауреата Нобелівської премії Яна Тінбергена, сприяли появі десятків макроекономічних моделей. Лоуренс Клейн зі школи Вартона, який у 1980 р. отримав Нобелівську премію за внесок в економічне моделювання, також розробив ряд моделей прогнозування. Консалтінгові фірми, такі як Дейта Рісорсіз (ДРІ), розвинули моделі, що широко використовуються фірмами і аналітиками політики.
Як створюються комп'ютерні моделі економіки? Взагалі творці моделей починають з аналітичної сітки, що містить рівняння, які репрезентують і сукупний попит, і сукупну пропозицію. Застосовуючи техніку сучасної економетрики, кожне рівняння "припасовують" до даних, щоб одержати параметричні оцінки (такі як ГСС, зростання потенційного ВНП, рівня попиту на гроші тощо). Звичайно, на кожній стадії творці моделі використовують свій власний досвід і розсудливість, щоб оцінити, чи прийнятні результати.
Нарешті, "модель" збирається докупи і виступає як система рівнянь. У малих моделях є один або два десятки рівнянь. Сьогодні великі системи містять від кількох сотень до 10 000 змінних. Оскільки зовнішні і політичні змінні точно визначені (неселення, урядові видатки і ставки оподаткування, монетарна політика та ін.), то система рівнянь моделює важливі економічні змінні на майбутнє.
Часто прогнози бувають досить точними. Наприклад, рецесія 1990-1991 рр. була передбачена багатьма економічними прогнозистами. Правда інколи, особливо коли мають місце важливі зміни в політиці, прогнози не справджуються.
Поряд з основними змінами у фіскальній та монетарній політиці, із драматичними змінами в обмінному курсі долара і назріванням кризи зовнішньої заборогованості, ДРІ та інші прогнозисти не помітили глибокої рецесії і зростаючого дефіциту федерального бюджету. Цей досвід підкреслює, що прогнозування настільки мистецтво, наскільки і наука у нашому мінливому світі. Проте економічне прогнозування все ж існує. З року в рік підвищується процент справджуваних науково обгрунтованих прогнозів.
Завантажити реферат