Голови Вищого арбітражного суду (головуючий), його
заступників, арбітрів Вищого арбітражного суду, голови арбітражного суду Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя за посадою.
Пленум скликається не менш як двічі на рік. Про час його скликання члени пленуму повідомляються не пізніш як за п'ятнадцять днів до засідання. В цей же строк надсилаются матеріали щодо питань, які вносяться на розгляд пленуму. Засідання пленуму є правомочним при наявності не менш як двох третин його складу.
Постанови пленуму приймаються відкритим голосуванням
більшістю голосів членів пленуму і підписуються головуючим на засіданні.
Пленум Вищого арбітражного суду України:
1) вирішує найважливіші питання діяльності арбітражних судів України;
2) заслуховує повідомлення голови арбітражного суду Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя про виконання покладених на них завдань і практику застосування законодавства;
3) розглядає матеріали узагальнення арбітражної практики та статистики і дає керівні роз'яснення, що є обов'язковими для органів, які вирішують господарські спори, а також підприємств, організацій, державних та інших органів, посадових осіб;
4) приймає рішення за висновками Конституційного суду України про відповідальність роз'яснень пленуму Вищого арбітражного суду Конституції України;
5) переглядає за поданням Голови Вищого арбітражного суду постанови президії Вищого арбітражного суду з господарських спорів;
6) обирає кваліфікаційну колегію, яка проводить атестацію, арбітрів арбітражних судів;
7) розглядає інші питання вдосконалення правового регулювання господарських відносин, які вносяться президією або членами пленуму Вищого арбітражного суду.
Президія Вищого арбітражного суду України утворюється у складі Голови Вищого арбітражного суду (головуючий) та заступників Голови за посадою і кількох арбітрів. Кількість членів і склад президії Вищого арбітражного суду затверджується Верховною Радою України за поданням Голови Вищого арбітражного суду. Засідання президії Вищого арбітражного суду є правомочними при наявності не менш як двох третин членів Президії. Рішення президії Вищого арбітражного суду приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів президії і підписуються головуючим у засіданні.
Засідання президії Вищого арбітражного суду України проводяться не менш як один раз на місяць.
Президія Вищого арбітражного суду України:
1) вирішує питання організації та діяльності, підбору кадрів арбітражних судів України;
2) заслуховує повідомлення голови арбітражного суду Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя, арбітрів арбітражних судів України та звіти керівників структурних підрозділів Вищого арбітражного суду;
3) переглядає за протестом Голови Вищого арбітражного суду в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови, прийняті Вищим арбітражним судом, та переглядає за нововияленими обставинами справи, постанови з яких було прийнято самою Президією Вищого арбітражного суду;
4) розглядає матеріали узагальнення практики і аналізує статистики, у період між засіданнями пленуму Вищого арбітражного суду дає роз'яснення щодо практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері та порядок розгляду господарських спорів з наступним затвердженням на
пленумі;
5) вносить питання для розгляду їх на Пленумі Вищого арбітражного суду;
6) розглядає інші питання, які вносяться Головою чи членом президії Вищого арбітражного суду.
Склад арбітражної колегії затверджується президією Вищого арбітражного суду України з числа арбітрів Вищого арбітражного суду.
Арбітражна колегія:
вирішує господарські спори, віднесені Арбітражним процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами до компетенції Вищого арбітражного суду;
переглядає в порядку нагляду рішення та ухвали Вищого арбітражного суду, рішення, ухвали, і постанови арбітражного суду Республіки Крим, арбітражних судів областей та міст Києва і Севастополя переглядає за нововияленими обставинами рішеня, ухвали, постанови, які було прийнято цією колегією.
Голова Вищого арбітражного суду у необхідних випадках має право залучати арбітрів однієї колегії для розгляду справ в іншій колегії.
ВИСНОВКИ
Сьогодня в Україні повним ходом йде розбудова правової, демократичної, соцальноорієнтованої держави.З цією метою постійно приймаються нові закони, видаються постанови і розплрядження, які направлени на врегулювання нових економічних політичних та інших відносин, а також на зміцнення і укріплення державності та суверенитету України, вдосконавлення державної влади. Йде робота по створенню сильної та незалежноі судової влади. Зараз створений і діє Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.Діє читкий механізм розподілу компетенції між органами законодавої і виконавчії влад. Але як ми тепер переконуємось, втілення принципу розподілу влад пов'язане з ломкою усталених стереотипів, створенням принципово нових інструментів, яких у нас до цього часу не було. Hа заваді стоять об'єктивні та суб'єктивні фактори, головними з яких є важкий тягар недавнього колоніального минулого, відсутність демократичних традицій у сфері державного будівництва, політичні, соціальні, психологічні стереотипи.
Зрозуміло, що в системі влади найбільш вразливою і малоефективною є виконавча влада, головним призначенням і основною функцією якої є реалізація прийнятих рішень. Hавіть хороший, досконалий закон нічого не вартий, якщо він не виконується або виконується аби як.
Донедавна наша наука, в тому числі і наука конституційного права, активно заперечувала необхідність визнання і впровадження в життя принципу «розподілу влад», і, відповідно, інституту президенства, які вважалися «шкідливими і безперспективними для радянської демократії, чужими і ворожими передовій соціалістичній формі народовладдя». Hе останню роль у «відмові права на життя» президенства відіграла теорія поєднання законодавчої і виконавчої влади у діяльності механізму владарювання.
Відкидаючи буржуазний парламентаризм, засновники молодої Радянської держави відкидали тим самим теорію і практику розподілу влад, яка, на їх думку, виконувала соціальне замовлення пануючої буржуазії, забезпечувала експлуатацію широких мас трудящих.
Іншими словами життя засвідчило:
1) непридатність і навіть шкідливість теорії « поєднання влад», «одновладного правління»;
2) необхідність розподілу влад як єдино можливої форми організації діяльності верховних владних структур.
Я вважаю, що шлях реформ, який обрала наша країна приведе нас до створення дійсно правової, демократичної, соціальноорієнтованої та економічнопроцвітаючої держави
ЛІТЕРАТУРА
1 Бездитько Б.М.,Магдик О.О.Право у запитаннях і відповідях.Посібник для учнів шкіл та ПТУ,абітурієнтів.-Полтава,1995.
2 Загльна теорія держави і права/ За ред. В.В. Копєйчикова.-К.:Юрінком Інтер, 1998.
Завантажити реферат