Конституція 1996 року проголошує: “земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”.
6) Конституція 1710 року стверджує, що Запорозька Січ - демократична держава (Конституція була написана для Запозької Січі).
Конституція 1996 року пише, що Україна є демократичною державою (Конституція була написана для України)
7) У Конституції 1710 року зазначено, що кожен має право на оборону Вітчизни і вольностей.
Конституція 1996 року стверджує, що кожен має право захищати своє життя, здоров'я.
8) У Конституції 1710 вищим органом влади має бути парламент (старшинська рада).
9) Єдиним органом законодавчої" влади в Україні згідно конституції 1996 року є парламент (Верховна Рада України).
10) Конституція 1710 року була за підтримку злагоди та мира з Кримською державою. У конституції 1996 року Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою часткою України.
11) У Конституції 1710 року було записано, щоб Дніпро від городків до фортець московських було очищено. У конституції 1996 року можна побачити, що водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу.
12) Конституція 1710 року стверджувала непорушну цілісність кордонів. У конституції 1996 року є запис, що територія України в межах існуючого кордону е цілісною і недоторканою.
Конституція — основний закон держави, що визначає найважливіші засади організації суспільства.
На історичному етапі формування суспільної системи різних держав відбивалося й на сутності й ролі конституції. Конституції, як свідчить практика переважної більшості країн, поряд із закріпленням основ державного ладу, найважливіших державних інститутів визначають і вихідні положення, що характеризують даний суспільний устрій, систему власності, соціально-економічні й політичні відносини, рівень духовного життя саме конкретної країни. Особливо це притаманно новим конституціям, які були прийняті після другої світової війни, а також після розпаду так званого соціалістичного табору.
Отже, на нинішньому етапі конституція - це організаційно-правовий документ, що визначає основи взаємин людини, суспільства і держави. Разом із тим відповідно до впливу на посутні ознаки держави конституція визначає основи суспільного ладу певної країни. Конституція України є уособленням верховенства права, сутності та спрямованості політики нашої держави.
Наприклад, у статтях 13 і 14 Конституції України визначаються об'єкти права власності українського народу, реґламентуються питання, пов'язані із соціальною спрямованістю економіки нашої держави, соціальним і правовим статусом землі і правом власності на неї. У зв'язку з тим, що конституція у теперішньому світі реґламентується насамперед конкретними суспільними вимогами, вона не є тільки політичним документом. Певно, що в ній відображені політичні інтереси, але їх прояв має межу.
Новітній конституційний процес в Україні
Початок новому, реальному за своїм змістом конституційному процесу було покладено ще за часів існування Союзу РСР з прийняттям Декларації про державний суверенітет України. Організаційно створивши простір для українського державотворення, цей документ автоматично дав поштовх для процесу створення нової Конституції (в ньому записано, що декларація є основою для нової Конституції). Саме цим керувалась Верховна Рада України, створюючи Конституційну Комісію для організації розробки нової Конституції.
Сучасний конституційний процес розпочався після остаточного утвердження України як незалежної держави.
Перший етап - 1990-1993 рр. Головним змістом цього етапу було опрацювання на основі діючих конституційних положень леґітимного, тобто такого, що відповідає устремлінням громадян, логічно і юридично завершеного проекту Конституції.
Другий етап - 1994-1996 рр. Головним змістом цього етапу було опрацювання.
На основі проекту Конституції 1993 року діючих у цей час Конституції 1978 року і Конституційного договору між Верховною Радою і Президентом України такого документа, що був би не тільки логічно і юридично завершеним, але й узгоджував точки зору різних політичних сил.
Перший етап почався з розроблення нової Конституції. Цю відповідальність тут свідчить те, що було опрацьовано сім варіантів цієї концепції, після чого 19 червня 1991 року вона була затверджена Верховною Радою. При наступному розробленні проекту Конституції було створено чотири його варіанти. При опрацюванні проекту вивчався і широко використовувався зарубіжний досвід, міжнародні пакти та конвекції(3агальна Декларація прав людини, пакти 00Н про економічні, культурні та соціальні права, про громадські та політичні права, Європейській конвенції про права людини, в Копенгагенському документі наради щодо людського виміру, пактах НБСЄ) особливо з прав людини, враховувався історичний досвід України.
Від прийняття Конституції упродовж наступного року відволікали дебати про доцільність прийняття в Україні Закону про владу, а також виборча кампанія по переобранню Виховної Ради та Президента.
Другий етап конституційного процесу розпочався 20 вересня 1994 року, коли нова Верховна Рада вирішила питання про склад і принципи утворення нової Конституційної комісії. Її склад був визначений 10 листопада того ж року. Особливість цієї Конституційної комісії полягала в тому, що вона була створена за принципом представництва від трьох гілок влади - законодавчої, виконавчої та судової. Рішенням Комісії в основу її подальшої роботи було покладено проект Конституції від 26 жовтня 1993 року. Вона діяла під головуванням Президента України Л.Д. Кучми і Голови Верховної Ради 0.0 Мороза Значну роль в створенні Конституції відіграв укладений 8 червня 1995 року Договір між Президентом та Верховною Радою України про організацію верховної влади та місцевого самоврядування.(Він був створений як додаток до діючої Конституції і включив в себе прийнятий Верховною Радою Закон про владу)
Опрацювання проекту вела робоча група Конституційної комісії, що складалася з досвідчених юристів-науковців. Водночас було проведено наукові експертизи проекту українськими та зарубіжними науковцями та юридичними установами, в тому числі венеціанською комісією Ради Європи "Демократія через право". Всесвітнім конґресом українських юристів і ін., результати роботи яких були враховані в остаточному варіанті Конституції.
Після обговорення її у постійних комісіях, а також на пленарних засіданнях до проекту було внесено чимало змін: вже на першому етапі обговорення депутати відкинули положення про двопалатну структуру Верховної Ради та її перейменування в Народні Збори.
Долаючи величезні труднощі, депутатська група М Сироти, стаття за статтею, положення за положенням, узгоджувала думки різних фракцій політичних партії, напрямків та течій.
Заключне засідання Верховної Ради 27-28 червня, що тривало цілу добу засвідчило політичну зрілість, готовність депутатів піти на компроміс заради інтересів України. Воно завершилося затвердженням Основного Закону нашої держави конституційною (2/3) більшістю голосів.
Завантажити реферат