Основним фактором, що цілеспрямовано змінює фізичний стан людини, є фізичне навантаження. Тому ефективність роботи будь-якого учителя фізкультури в школі складається головним чином у тім, щоб з урахуванням віку й індивідуальних особливостей учнів підібрати для них адекватну по змісту, обсягу й інтенсивності навантаження. У той же час по зміні фізичного стану учнів можна судити про ефективність роботи їхнього вчителя. В обох випадках необхідно визначати рівень фізичного стану об'єкта впливу - учня. Для розробки підходу до визначення цього стану нами були поставлені дві задачі:
1. Оформити комплекс тестів, доступних для проведення в умовах школи, що включають у себе масово-ростову характеристику учня і характеристики розвитку його фізичних якостей: сили, швидкості, гнучкості, спритності і загальній витривалості.
2. Розробити вікові порівняльні норми по кожнім тесті і перевести їх у бали з метою одержання комплексної оцінки загальної фізичної підготовленості кожного учня.
При рішенні цих задач співробітниками кафедр біомеханіки і спортивної метрології, гігієни і спортивної медицини було проведене тестування 992 учнів 1-11-го класів школи № 5 р. Білоріченська Краснодарського краю по 14 різних тестах. У результаті обстеження і статистичної обробки отриманих даних була визначена гетерохронная 9-компонентна модель стану загальної фізичної підготовленості випробуваних.
Цей гетерохромний комплекс включив у себе 9 наступних тестів:
1. Визначення масово-ростового індексу.
P/L=X1 кг/див.
Відношення ваги Р, одержуваного зважуванням випробуваного в легкому спортивному одязі без взуття на медичних вагах, до його росту L, вимірюваному традиційно, за допомогою ростоміра.
2. Визначення непрямим методом відносного максимального споживання кисню: ОМПК=Х2, мол/хв/кг.
Для цього випробуваний протягом п'яти хвилин повинний був виконати під метроном роботу в степу-тесті з частотою n=30 цикл/хв при висоті сходинки h=0,3 м для учнів 15-18 років. Відразу після навантаження виміряється число скорочень (Н) за перші 10 з відновлення. Потім визначається ОМПК по формулі Добельна:
ОМПК = Х2 = 1290 х , мол/хв/кг,
де: ДО - коефіцієнт, що залежить від віку і підлоги випробуваного, визначається по таблиці.
Значення коефіцієнта для визначення ОМПК
Вік, років 6-7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17-18
K 0,942 0,932 0,923 0,914 0,907 0,900 0,891 0,889 0,878 0,868 0,860
3. Визначення характеристики станової динамометрії.
Вихідне положення: ноги разом на площадці динамометра, кисті - на ручках динамометра на рівні колін, спина вертикально пряма. Тяга виконується до відмовлення за рахунок м'язів спини, не згинаючи ніг.
4. Визначення характеристики кистьової динамометрії.
Вихідне положення: основна стійка, рука з ручним динамометром не стосується стегна. Іспит проводиться для лівої і правої руки. Зараховується кращий результат.
5. Визначення результату бігу на 30 м з місця.
Проводиться традиційно з високого старту.
6. Визначення часу рухової реакції (ВДР).
Випробуваний сидить прямо за столом, ліва рука на коліні, права - на столі в 20 див від першої клавіші. По звуковому сигналі правою рукою він натискає по черзі двох клавіш двох мілісекундомірів приладу ИПР-1. Відстань між клавішами - 20 див. Результат - сумарний час роботи двох хронометрів, а їхня різниця може характеризувати латентний період ВДР.
7. Оцінка спритності.
За показник спритності випробуваного нами прийнятий час виконання їм наступного рухового завдання. У шкільному чи залі на будь-який спеціально обладнаній площадці випробуваний стартує з високого старту і через 3 м біги піднімається за допомогою рук і ніг по "шведській стінці" до торкання рукою верхньої поперечини і, спускаючи, зстрибує з другої знизу поперечини. Потім, пробігаючи 2,5 м до гімнастичного ослона, він бере набивний м'яч вагою 1,5 кг і, тримаючи його двома руками на голові, пробігає по ослоні до її кінця, кладе на неї м'яч і біжить 1,5 м до трьох тенісних м'ячів. Максимум у три спроби він кидає тенісний м'яч у зображений на стіні з центром на висоті 1,5 м від підлоги коло радіусом 0,5 м з відстані в 5 м до нього для учнів 6-14 років і учениць 6-18 років і радіусом 0,4 м з відстані 6 м - для учнів 15-18 років. Після влучення м'ячем у чи коло після третього кидка випробуваний пробігає 5 м, повертається спиною до фінішу і, пробігаючи спиною вперед 7 м, фінішує.
8. Оцінка гнучкості.
За показник гнучкості нами прийнята різниця відстані від кінчиків пальців опущених рук у положенні "основна стійка" на гімнастичному ослоні з вертикально прикріпленої до неї сантиметровою планкою і з положення максимального нахилу вперед без згинання ніг.
9. Тест Абалакова.
Випробуваний виконує максимальний стрибок нагору з місця. Висота стрибка визначається сантиметровою стрічкою, закріпленої одним кінцем на поясі випробуваного і витягається при стрибку з-під закріпленої на підлоги гумки.
Статистичною обробкою 609 станів учнів по описаних тестах з урахуванням підлоги і віку сформована система оцінок для кожної з дев'яти характеристик - Хі. При цьому інтервали норм бралися в послідовності:
Хі < X-1,5 ; X-1,5 < Xі< X-0,5 ; X-0,5 < Xі < X+0,5 ; X+0,5 < Xі < X+1,5 ; X+1,5 < Xі.
Залишивши питання аналізу зміни отриманих норм у залежності від підлоги і віку відкритим, можна як перше наближення використовувати ці норми (тестуючи обстежуваних по всім дев'ятьох чи тестах тільки по деяким з них) для оцінки розглянутих фізичних якостей чи учня групи учнів, їхнього загального фізичного стану, а також для визначення зрушень цих станів і їхньої вірогідності в процесі фізичного виховання. При цьому комплексну оцінку можна одержувати у виді:
М = ,
де: n - число використаних тестів із приведених дев'яти; Хі - результати тестів, оцінювані в балах.
Описаним вище методом можна постійно удосконалювати порівнянні норми, збільшуючи статистику результатів обстеження
Введення. Багаторівнева система підготовки фахівців припускає розробку нових механізмів і технологій навчання студентів, що формують здатність бачити, осмислювати і переборювати виникаючих труднощів, що виробляють готовність до активної творчої участі в науково-технічному і соціальному прогресі.
Пошук ефективних шляхів з'єднання навчання студентів у вузах фізичної культури з їх майбутньою професійною діяльністю приводить до необхідності корекції цілей і змісту навчального матеріалу спортивно-педагогічних дисциплін, підвищення активності пізнавальної діяльності що займаються, тому що на практиці випускники часом слабко підготовлені до самостійній роботі зі спеціальності .
Проведення занять по спортивних іграх найчастіше здійснюється з використанням в основному пояснювально-ілюстративного і репродуктивного методів навчання і не забезпечує необхідної якості професійної підготовки студентів і належного засвоювання в них отриманої інформації. Крім того, викладання дисциплін так називаного загального курсу ведеться в умовах дефіциту навчального часу. Наприклад, на вивчення баскетболу на загальному курсі навчальними планами різних спеціальностей напрямку 521 900 приділяється від 20 до 32 ч. За такий короткий проміжок часу необхідно озброїти студентів спеціальними знаннями, уміннями і навичками, хоча зробити це дуже важко. Успішний дозвіл даного протиріччя можливо при введенні в навчальний процес комплексних технологій навчання студентів, заснованих на переважному використанні проблемних, пошукових методів навчання, що підсилюють пізнавальну активність студентів на заняттях і підвищувальних їхній кваліфікаційний рівень .
Завантажити реферат