Для здійснення технічного переозброєння і реконструкції в-ва підприємство створює відділи обладнання, які входять в склад капітального будівництва.
Основною ланкою для любого відділу МТЗ являються складські господарства, основне завдання яких є прийом і зберігання матеріалів, їх підготовка до виробничого споживання, безпосереднє забезпечення цехів необхідними матеріальними ресурсами.
Склади діляться на:
- матеріальні
- виробничі
- збутові
Завіз матеріалів і робота складів організовується на основі оперативно-заготівельних планів.
2. Організація поставок матеріальних ресурсів на підприємстві.
Поставки матеріальних ресурсів на підприємстві здійснюються через господарські зв’язки.
Господарські зв’язки – являють собою сукупність економічних, організаційних і правових взаємовідношень, які виникають між постачальниками і споживачами засобів в-ва і оббігу, повну відповідальність кількості, якості і асортименту, своєчасність і комплектність поставок.
Господарські зв’язки між підприємствами можуть бути прямі і непрямі (побічні), змішані, тривалі і короткочасні.
Прямі – це зв’язки які являють собою зв’язки при яких відношення по поставках продукції встановлюється між підприємством-виробником і підприємством-постачальником прямо, безпосередньо.
Непрямі – це зв’язки, коли між підприємством-виробником і підприємством-постачальником є хоча б один посередник.
Постачання здійснюється змішаним шляхом, тобто напряму або через посередників (дистибютор, джоббер, агенти, брокер).
|
|
|
|
1)
|
|
|
|
2)
|
|
|
3)
 |
|||
 |
|||
Дистрибютори і джоббери – це фірми, які здійснюють збут на основі оптових закупок у крупних промислових підприємств – виробників готової продукції.
Дистрибютори – це круті фірми, мають власні склади і встановлюють довгострокові договори на поставку.
Джоббери – купують окремі партії товарів для швидкої перепродажі.
Агенти і брокери – це фірми або окремі підприємці, які здійснюють збут продукції промислових підприємств на основі комісійної винагороди.
Прямі господарські зв’язки для підприємств являються найбільш економічними і ефективними в порівнянні з непрямими, так як вони виключають посередників, зменшують витрати обертання, документообіг, поставки стають більш регулярні і стабільні. Ці зв’язки використовують великі підприємства.
Але якщо підприємство використовує сировину і матеріали в певних кількостях, які не досягають транзитних поставок, то щоб не створювати на підприємстві лишні матеріальні запаси, то краще пряцювати через посередників.
Як прямі так і непрямі зв’язки можуть носити довгостроковий і короткостроковий характер.
В зв’язку з поділом зв’язків на прямі і непрямі тісно пов’язаний поділ по формах організації поставок – транзитна і складська форма забезпечення.
Транзитна форма забезпечення – це ресурси переміщуються від постачальника до споживача прямо, без завозу їх на проміжні склади і бази посередницьких організацій. Крім того підприємство отримує сировину прямо від постачальника, що прискорює поставку і скорочує транспортно-заготівельні витрати. Але якщо підприємству не потрібна така поставка як транзитна, то використання такої форми приводить до збільшення запасів і зв’язаних з ним розходів.
При складській формі метеріальні ресурси завозять на склади, бази посередницьких організацій, а потім з них відгружаються безпосередньо споживачу. Складська форма грає роль для забезпечення малих підприємств.
Але для того, щоб правильно вибрати ту чи іншу форму забезпечення потрібно економічно обгрунтувати вибір форм забезпечення.
Для технічно-економічного обгрунтування вибору форми забезпечення використовується формула:
Pmax ≤ K (Птр – Пекл) / (Секл – Стр )
Завантажити реферат