Регулювання виробничого процесу.
План.
1. Завдання регулювання виробничого процесу.
2. Завдання та принципи роботи диспетчерських служб.
3. Управління виробництвом в АСУВ.
1. Завдання регулювання виробничого процесу.
В умовах переходу до ринкових відносин які потребують швидкої і гнучкої реакції на зміни в потребі споживачів на той чи інший вид продукції необхідно забезпечити чітку і безперебійну роботу підприємства і внутрішньопідприєм-ницьких підрозділів при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів.
Це забезпечує ритмічна праця і рівномірний випуск продукції.
Ритмічна праця – це праця коли за однакові проміжки часу виконується однаковий або рівномірно збільшується об’єм роботи на тому чи іншому робочому місці, участку, цеху, в цілому на підприємстві.
Рівномірний випуск продукції – це систематичне повторення випуску продукції рівними або рівномірно збільшуючими частинами у відповідності з встановленими графіком роботи.
Як правило ритмічна робота дає рівномірний випуск продукції.
Реалізація плану в-ва на підприємстві, тобто його виконання досягається всіма структурними підрозділами. На результати роботи кожного підрозділу підприємства впливають різні фактори. Для нормального ходу процесу в-ва необхідно виявити і попередити ті фактори, які негативно впливають на в-ва або приводять до його зриву.
Ця обставина потребує постійного контролю за ходом в-ва.
Виорбничий процес повинен весь час регулюватися, а це можливе тільки при оперативно-виробничому плануванні (ОВП).
ОВП забезпечує виконання таких завдань:
- деталізація і розоділ виробничої програми і інших показників плану економічного і соціального розвитку по місцю і часу їх виконання. А це в свою чергу дасть змогу забезпечити рівномірну загрузку обладнання, виробничі площі, робочу силу, строки поставок по договорах, координацію і доведеня завдань до цехів, участків, бригад і робочих місць з вказанням термінів їх виконання
- розробка прогресивних календарно-планових нормативів
- забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, оснасткою, інструментами
- складання графіків руху предметів праці в часі і просторі і доведення їх до виконавців
- координація роботи суміжних цехів, участків, бригад, робочих місць
- контроль і регулювання ходу в-ва.
2. Завдання та принципи роботи диспетчерських служб.
Метод безперервного нагляду, контролю і регулювання виробничого процесу, який оснований на календарних планах і який використовує технічні засоби для збору і аналізу інформації, отримав назву диспетчеризації.
Завдання диспетчеризації:
- оперативний облік ходу виконання встановленого графіка в-ва і змінних завдань
- виявлення, аналіз і усунення причин відхилень від встановлених графіків
- прийняття оперативних заходів для попередження і усунення відхилень
- координація поточної діяльності взаємозв’язаних ланок
- забезпечення робочих місць заготовками, остнасткою,інструментом.
Основні принципи роботи диспетчерської служби – оперативність і профілактика. Оперативність передбачає постійну, всесторонню інформацію про хід в-ва. Профілактика заключається в попередженні появи негативних відхилень.
Основне завдання диспетчеризації – це попередження негативних відхилень. Чим швидше будуть виявлені причини, тим оперативніше будуть приняті заходи по їх усуненню, тим вище рівень диспетчеризації на підприємствах, гарантія рівномірної роботи.
Загальнозаводську диспетчерську службу очолює головний диспетчер заводу, який являється замісником начальника виробничо-диспетчерської служби. Безпосередню роботу здійснюють змінні чегові диспетчери підприємства.
Головний документ, згідно якого ведеться робота є змінно-добові завдання по випуску продукції, відомість дефіцитних деталей, диспетчерський журнал.
Склад і характер диспетчеризації залежить від типу в-ва. В масовому в-ві основним об’єктом є забезпечення ритму АЛ і контроль за графіком випуску продукції. У випадках зривів диспетчер повинен виявити причини неполадок і приняти оперативні заходи для їх усунення.
На передових підприємствах, де робота окремих агрегатів повинна контролюватися, диспетчерські пульти обладнанні телевізорами, або диспетчер має оперативний зв’язок з робочими місцями.
В умовах серійного в-ва основними об’єктами диспетчеризації є рівень складських заділів, які комплектуються по різних виробах, терміни запуску і випуску деталей, забезпечення робочих місць інструментом і заготовками.
В одиничному в-ві об’єкти диспетчеризації і контролю – терміни виконання робіт по окремих замовленнях, забезпечення робочих місць заготовками і інструментом.
В цехах диспетчерський контроль очолює старший диспетчер, який являється головним в регулюванні і контролі для забезпечення ритмічної роботи цеху.
На практиці диспетчеризація направлена лише на ліквідацію відхилень, які носять профілактичний, попереджувальний характер.
З введенням АСУ появились реальні можливості ідвищувати ефективнісь диспетчеризації. Це забезпечується автоматичним отриманням і обробкою первинної інформації про хід в-ва, що дозволяє швидко усувати недоліки.
Оперативність диспетчеризації в багатьох факторах залежить від оснастки підрозділів диспетчерської служби.
Технічні засоби диспетчерських служб:
- отримання, обробка, аналіз і зберігання інформації
- передача інформації
- наглядне зображення інформації
- виробнича сигналізація
Для зв’язку між заводською і цеховою диспетчерськими службами існує телефонний зв’язок, який відрізняється від звичайного тим, що в ньому використані комутатори, які дають змогу вести розмову одночасно з рядом точок (абонентів).
Зв’язок між диспетчером і робочими місцями ведеться за допомогою сигналізації. Пошукова сигналізація дозволяє робочим не покидаючи робочих місць інформувати диспетчера про виробничі упущення.
3. Управління виробництвом в АСУВ.
В АСУВ важливу роль має підсистема оперативно-виробничого планування і управіння в-вом. В підсистемі вирішується широкий круг завдань по оперативно-виробничому плануванню.
Завдання “Розрахунок номенклатурних графіків – завдань по заказах” передбачається складання графіків. В графіку показано, звідки цех повинен отримати і куди здати кожну деталь, а також кількість деталей.
Завдання “Розрахунок планових об’єктів робіт і замовлень” визначаєтьсятрудомісткість робіт по заказах в розрізі цехів, участків івидів робіт. Вирішення цього завдання дозволило поліпшити планування загрузки обладнання.
Завдання “Розрахунок планової загрузки технологічного обладнання по цехах” розраховується коефіцієнт загрузки обладнання по цехах і видах робіт.
Завдання “Розрахунок місячних оперативно-календарних планів змінним і старим майстром виробничих участків”, включають перелік деталей, які необхідно виготовити, їхкількість і номера маршрутних листів. Всі деталі в плані розгорнуті по операціях у відповідності з маршрутним технологічним процесом і вказівкою по операційній трудомісткості.
Завантажити реферат