Мабуть, жодне із досягнень науки не викликало минулого століття таких бурхливих дебатів, як клонування. Можливість створювати людські копії фактично розділила світ на дві частини: тих, хто «за», і тих, хто «проти». Причому проти виявилася не тільки більшість релігійних діячів, але й частина наукової спільноти. «День» пропонує думки українських учених стосовно експериментів з клонування.
Генеральна Асамблея ООН у вівторок, 8 березня, схвалила резолюцію, що закликає країни світу заборонити всі форми клонування людини.
Обговорення документа, який носить рекомендаційний характер, викликало бурхливі дискусії. У результаті резолюція була прийнята 84 голосами "за" і 34 "проти" при 37 що утрималися.
Впродовж останніх років в ООН розверталася боротьба між двома ідейними групами. Перша і найчисленніша з них, очолювана США, добивалася введення заборони на всі види клонування людини, тоді як інша, очолювана європейськими країнами, пропонувала заборонити лише репродуктивне клонування, зберігши за ученими право займатися клонуванням в дослідницьких цілях.
У результаті обидві сторони дійшли висновку, що їм не вдасться добитися підтримки, необхідної для загальної ратифікації документа. Не дивлячись на переговори, що продовжувалися, по виробленню компромісного варіанту документа, який задовольнив би обидва ідейні табори, супротивники і прихильники клонування людини так і не змогли зблизити позиції.
У результаті опозиційний табір на чолі з США вирішив поставити на голосування резолюцію в її первинному вигляді. Хоча схвалений документ носить виключно рекомендаційний характер, США і їх союзники в цьому питанні розраховують, що він стане кроком до вживання в майбутньому жорсткіших заходів по забороні клонування людини.
У листопаді минулого року Організація Об'єднаних Націй відмовилася від резолюції, що накладає повну заборону на клонування людини. Тоді конфліктуючі сторони дійшли висновку, що розв'язати проблему не вдасться, а тому ухвалили рішення зупинитися на декларації з досить розмитими формулюваннями, яка задовольнить обидва табори. Ініціатором компромісного варіанту стала італійська делегація.
Багато дослідників впевнені, що використовування кліток клонованих ембріонів дозволить розв'язати багато проблем сучасної медицини. Зокрема, експерименти можуть допомогти справитися з хворобою Альцгеймера. З другого боку, використовування кліток ембріонів приведе до смерті самих ембріонів, що категорично не влаштовує опонентів учених.
Втім, деякі країни дозволяють "в приватному порядку" своїм ученим проводити експерименти по клонуванню. Так в серпні 2004 року ученим університету міста Ньюкасл було дозволено приступити до робіт по клонуванню ембріона людини з метою медичних досліджень. Подібне рішення може бути ухвалене і в Японії.
Проблема клонування — дуже серйозна проблема в біоетиці, що існує вже близько 30 років та істотно відрізняється від традиційної класичної нормативної етики, що вчила моралі, і від теоретичної етики, що пояснює світ. Сучасна біоетика в західному світі спирається на серйозну організаційну основу. Тому я відразу хотіла б зазначити, що проблема клонування — це не стільки проблема, що належить до сфери громадської думки, науки чи ідеології, а до серії серйозних інституційних форм: правове поле, державна діяльність. І етик у даному контексті виступає тільки експертом. Тому я вважаю, що питання клонування повинне вирішуватися на дуже серйозному рівні і професіоналами, а не шляхом опитувань громадської думки.
Клонування — це галузь науки, яку забороняти не можна і не треба, — це призведе тільки до того, що почнуться підпільні дослідження, фінансовані з неблагонадійних джерел. Кожна держава повинна вирішувати цю проблему в рамках жорсткого політико-правового поля. Але кожна держава по-різному готова до вирішення цього питання. Наприклад, у такій корумпованій державі, як наша, схильній до найрізноманітніших зловживань, заборони повинні бути, звичайно, жорсткішими. Хоч у будь-якій країні напрямки, в яких розвиваються дослідження з клонування (особливо людини), повинні бути предметом державної політики, всебічного досліджування та обговорення елітою різних профілів.
З погляду етики, клонування як суто біологічна процедура не є небезпечним. Я маю на увазі випадки, коли нас лякають «страшилками» на зразок відтворення нового Гітлера, Сталіна тощо. Бо всі ці особистості формувалися в певних обставинах, і жодного людського дубля, крім фізичної схожості, бути не може. Це буде цілком інша людина. Але я думаю, що право кожної людини, щоб її клонували чи не клонували, має бути правом її індивідуального вибору. Якщо я не хочу, щоб мене клонували, то я повинна мати можливість законодавчо це оформити. Це право захисту моєї індивідуальності, і навіть моє тіло, мої фізичні особливості — це моя власність, така ж невід’ємна частина мого «я», як і мої духовні якості.
Також категорично повинні заборонити клонування двійників для продовження життя початкового об’єкта. Тому що навіть клонована істота володіє досконалою автономією від свого зразка. Це все одно, якби хтось народив дитину, а потім сказав: «Заберіть у неї нирки, коли вона підросте, і пересадіть їх мені». Хоч я не виключаю, що підпільно такі експерименти можуть проводитися. Відтворення живої істоти з іншою метою, крім як для повноцінного всебічного розвитку і радісного життя, підірве основи нашої цивілізації. Зовсім інша річ, щоправда, — вирощування окремо взятих органів. Це нормально і потрібно.
Клонування — це дуже цікавий медико-біологічний експеримент, який має свої позитивні і негативні потенції. Говорячи про це явище, потрібно виходити з того, що в науці все, що має бути зроблене, буде зроблене. Прикладів цього багато, взяти хоча б атомну зброю. Отже, забороняти клонування не можна, так само, як не можна заборонити алкоголізм чи проституцію — вони все одно будуть. Клонування треба регламентувати. Що стосується меж цієї регламентації, то тут, звичайно, думки можуть бути різні. Якщо йдеться про погляд суто релігійний, то вiн однозначний: не можна робити те, чого не зробив Бог. Ця думка має певний резон, і до неї варто прислухатися. Але й інші погляди на цю проблему теж мають раціональне зерно. Наприклад, точка зору, згідно з якою можна з допомогою клонування відтворити для батьків загиблу дитину, теж має право на існування і гуманістичний потенціал.
Загальне ставлення до цієї проблеми трішечки неадекватне. Люди часто не розуміють, що таке клон. До прикладу, абсолютними клонами є близнята. У них і здібності бувають однакові, і хвороби однакові. Тобто саме по собі існування клонів нічого страшного собою не становить. Мені здається цілком слушною та точка зору, за якою методи, близькі до клонування і пов’язані з клонуванням, можуть застосовуватися у тваринництві (інша річ — чи ці клони будуть достатньо життєздатними. Всі пам’ятають овечку Доллі). Також безумовно потрібно проводити експерименти по відновленню людських тканин і органів, які можна використовувати для «ремонту» людського тіла. Що стосується повного відтворення окремого індивідуума, то мені здається, що наразі правильно забороняють подібні експерименти. Це тимчасова оборона. З тим, щоб маючи вже якісь напрацювання, повернутися до цієї проблеми, коли наука буде знати більше, а суспільство буде більш готовим до появи клонів. Я думаю, що медицина майбутнього — за клонуванням клітин, органів, тканин.
Завантажити реферат