Промисловий переворот в США

Промисловий переворот в США.

Промисловий переворот — це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів. створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною (феодалізмом).

Промисловий переворот — це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. Для нього були характерними як загальні закономірності, так і специфіка та особливості у кожній окремо взятій країні. Першою його здійснила Великобританія в останній третині ХVIII ст. — середині XIX ст. Хоча передумови промислового перевороту визріли вже в середині XVIII ст. буржуазна революція вказала шлях швидкому розвиткові індустріального суспільства.

1. Передумови промислового перевороту.

Американська промислова революція була частиною розвитку світового індустріального господарства. Її початковий етап виявився лише після англо-американської війни 1812-1815 рр. Промисловий переворот почався в умовах несформованості системи мануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньої промисловості.

Поява у Північній Америці сильної самостійної держави створила сприятливі умови для економічного зростання. Промисловий переворот розпочався у північних штатах. Його особливість полягає у відсутності тих докапіталістичних пережитків, які мали місце у країнах Західної Європи, цехових порядків зокрема. Здійсненню промислового перевороту сприяло вигідне територіально-географічне розташування країни. Створення незалежної держави дозволяло американцям відмежуватися від боротьби Англії та Франції за гегемонію у Європі. Більше того, період наполеонівських воєн став «золотим віком» американської торгівлі. Посередництво у торгівлі зброєю, боєприпасами і т.ін. приносило великі прибутки. Почали розвиватися американські міста — важливі торговельні центри. П'ятий за чергою президент США, Джеймс Монро, у славетному маніфесті від 2 грудня 1823 р. заявив, що Сполучені Штати не допустять, аби європейські країни втручалися у внутрішні справи американців. «Америка для американців» — гасло, висунуте Дж. Монро, яким американці керуються до сьогоднішніх днів. Доктрина Монро сприяла консолідації американської нації, її збагаченню, заставила світ рахуватися з її інтересами.

Промисловий переворот органічно зв'язаний з переходом від ремесла і мануфактури до фабричної стадії капіталізму. В Англії і Франції він здійснився «класично»: як спонтанний, внутрішньо обумовлений процес, що почався в умовах панування мануфактури. В інших країнах, наприклад, на Сході, він протікав не аналогічно. Там, де капіталізм наступив пізніше, власне ремісниче і мануфактурне виробництво вже не було головною передумовою створення машинної індустрії, оскільки починав виявлятися вплив ззовні - світового капіталістичного ринку і міжнародного капіталістичного поділу праці. У результаті мануфактурний період коротшав, приймаючи «стерту» форму, або взагалі був відсутній. Деформувалися всі сторони і фактори машинізації виробництва, зникав її перехідний характер. На новій, колонізованій землі, де капіталізм стверджувався завдяки його зв'язку з метрополією чи місцевістю з більш старим капіталізмом, фактори і форми розвитку промисловості також визначалися тим, на якій стадії - мануфактурній чи фабричний він починався.

У цьому основна специфіка індустріального розвитку США, де промисловість створювалася в міру освоєння величезної території, на різних стадіях зв'язаного між собою європейського й американського капіталізму: від мануфактурного періоду XVII-XVIII ст. до імперіалізму. Перші робочі машини з'явилися в приатлантичних штатах при наявності там ремесла і мануфактури, а колонізація західних земель розгорнулася в основному вже на фабричній стадії капіталізму. Крім того, до Громадянської війни 1861—1865 р. у рамках єдиного капіталістичного способу виробництва в США співіснували системи рабства і найманої праці. Очевидно, що в таких умовах тип промислового розвитку не міг бути єдиним для всієї країни.

Американські історики, економісти, соціологи усе більш активно розробляють комплекс проблем, зв'язаних зі становленням індустріального капіталізму в США. Але для немарксистської історіографії, особливо сучасної, характерний відрив промислової революції від історичної зміни стадій розвитку капіталізму. Навіть коли мова йде про машинізацію тих чи інших галузей, появі «індустріальних класів», відповідних демографічних зрушеннях і інших явищах, що вказують на становлення «сучасного індустріального суспільства», ці стадії нерідко ігноруються чи підмінюються різними «стадіями росту», «модернізацією» аграрного (тобто докапіталістичного) суспільства, зміною форм господарської діяльності і т.п. У рамках таких підходів промислова революція або не згадується, або, формулюється абстрактно, не входить у число активно використовуваних понять.

Один з основоположників «нової економічної історії» Р. Фогел призвав до переосмислювання ролі техніки в економічному рості і до обліку впливу інших факторів, наприклад, попиту. Але такий підхід привів, власне кажучи, до відмови від вивчення головної ролі нової машинної індустрії в порівнянні зі старими формами промисловості. Історики цього напрямку були зайняті дослідженням закономірностей і факторів довгострокового економічного, у тому числі промислового росту, що відбилися в динаміку певних кількісних показників. Мова йшла вже не про «індустріальну революцію» як таку, а про нарощування виробництва і розвиток його економічного механізму.

Промисловий переворот не вписувався в макроекономічні моделі, які констатувалися представниками «нової економічної історії». Це поняття зустрічається головним чином у роботах, присвячених техніці, але й у них воно формулюється нейтрально стосовно соціально-економічних стадій розвитку капіталізму. Промисловий переворот ототожнюється з початком застосування машин, «нетрадиційних» джерел енергії і нових видів сировини, появою масового виробництва і т.п. Деякі соціальні аспекти промислової революції показувалися істориками «школи бізнесу» і «робочою» історіографією - як «традиційною» (комонсовсько-вісконсинською), так і «новою» (до останньої примикає «нова міська історія»). Однак мова йде в них не про промислову революцію, розглянуту в сукупності обох її сторін, а про опосередкованих нею явищах — соціальної мобільності, змінах у соціальній психології й ін.; «школа бізнесу» розробляє історію форм і методів підприємництва.

У цілому немарксистська історіографія промислового перевороту — це набір досліджень в області техніки і технології, еволюції господарського механізму, демографічних, соціально-культурних і т.п. явищ, але без загальної концепції, здатної зв'язати їх в одному системному поясненні.