1. Аборт. Основне поняття.
Аборт – переривання вагітності внаслідок народження плоду до истечения 28 тижнів, коли плід людини ще не життєздатний. По офіційній номенклатурі захворювань до абортів відносять переривання вагітності в перші 15 тижнів (до закінчення розвитку дитячого місця). Переривання вагітності в період від 16 до 28 тижнів вважається несвоєчасними родами, родами незрілим плодом, якщо полід виживає до виписування матері із лікувального закладу, у іншому випадку – також аборт. Аборт може виникати самовільно, або здійснюватися штучно.
Самовільний аборт – переривання вагітності без якого-небудь втручання самої жінки або інших осіб, зустрічається у межах від 5-15% вагітностей. Причинами абортів можуть бути захворювання матері і плоду. Однак точне розмежування цих причин практично не завжди можливо. Із захворювань матері аборт частіше викликають: інфекційні захворювання гострі (тиф, малярія, краснуха, крупозна пневмонія, грип .) і хронічні (сіфіліс, туберкульоз, токсоплазмоз .); гіпертонічна хвороба, захворювання нирок, важкі пороки серця, ендокринні розлади, психічні травми та інше; хронічні отруєння (ртуть, бензин, нікотин, алкоголь); несумісність крові матері і плоду, головним чином по резус-фактору; захворювання статевих органів жінки (пухлини і запальні процеси), понижений вміст вітамінів (А, Е) у їжі вагітної. Аборт може бути також зв’язаний із хромосомними порушеннями.
Профілактика: лікавання основних захворювань, які можуть викликати аборт.
Починається аборт тягнучими болями внизу животи і в попереку. При появі кров’яних виділень – необхідна госпіталізація. На цій стадії відповідне лікування (повний фізичний, психічний і статевий спокій, гормональні припарати, вітаміни) може сприяти збереженню вагітності. При появі значних кровотеч вагітність зберегти практично не вдається; можуть виникати становища, які загрожують життю (сильні крововиливи, інфекції .) і потребують негайного хірургічного втручання.
Штучний аборт – переривання вагітності, викликане безпосередньою дією на плід або на організм вагітної.
Операція аборту полягає у видаленні плодового яйця і выскабливании стінок матки спеціальним інструментом (акушерською ложечкою або к’юреткою), або відсосуванням (вакуум-аспірація) апаратими.
Вживання деяких лікарських засобів з метою викликати аборт не тільки безглуздо, але і шкідливо (отруєння організму жінки).
2. Види абортів.
Існують різні види виконання операції по перериванню вагітності, при цьому кожна оперція призначена для виконання лише на визначеній стадії вагітності і відрізняється своїми особливостями і ускладненнями.
Міні-аборт – цей метод застосовується при вагітності терміном до 4 тижнів. У ході такої операції в шийку матки послідовно вводяться металічні розширювачі, при цьому кожен наступний інструмент більший за попереднього по діаметру. Післе цих маніпуляцій у матку вводитися трубка від вакуумного аспіратора. Від’ємний тиск, який при цьому утворюється сприяє відсмоктуванню внутрішньогого шару матки (ендометрія) і організму дитини. Якщо аборт виконується при терміні вагітності більше 4 тижнів, організм дитини при цьому розривається на частини.
У 60-х роках нашого сторіччя стали робити аборт шляхом відсмоктування умісту вагітної матки за допомогою металевих циліндричних наконечників з бічними отворами і електроваку-умним насосом. Цей спосіб виявився значно краще, тому що дозволив скоротити тривалість операції і зменшив можливість ускладнень: перфорації матки, кровотеч, занесення інфекції. Чим більше термін вагітності, тим імовірніше ускладнення після операції.
Зі збільшенням терміну вагітності в жіночому організмі починається гормональна перебудова, яку аборт порушує, відбувається збій, для відновлення потрібен час. Тому чим менше розмір порожнини матки і плодового яйця, тим, природно, менше ушкоджуються судини, а виходить, менш драматично протікає аборт.
Найкраще проводити його при 4-5-тижневій вагітності. При міні-аборті від металевих розширників відмовляються, тобто не піддають ризику травми м’язовий апарат шийки матки, тоді рідше виникають ускладнення, що надалі нерідко стають причиною невиношуваня, якщо жінка захоче родити. При аборті на ранній стадії вагітності не потрібно загальний наркоз, що сам по собі є досить вагомим втручанням в організм жінки. Міні-аборт жінкам проводять під місцевою анестезією.
Після міні-аборту жінці необхідно хвилин 30-40 полежати, а через 2-3 години вона може повернутися до повсякденного життя.
Ускладнень після міні-абортів у 5-6 разів менше, ніж після абортів, проведених традиційним способом. Але, на жаль, і при міні-абортах ускладнення все-таки трапляються.
Тому три-чотири дні після аборту варто уникати переохолоджень, виключати фізичні перевантаження. Протягом трьох тижнів забороняється статеве життя. Для того щоб скорочення матки проходило нормально, важливо стежити за своєчасним випорожненням кишечнику і сечового міхура.
Через два тижні після операції обов’язково потрібно показатися гінекологу, тому що в одного відсотка після міні-аборту все-таки можливе продовження розвитку вагітності – частіше в матці, рідше – поза нею. Причина в тому, що аборт проводився при малому терміні і перервати вагітність все-таки, чи не вдалося, чи не розпізнали позаматкову вагітність.
Протипоказаннями до проведення міні-аборту можуть бути гінекологічні чи загально-запальні й інфекційні захворювання.
Класичний аборт.
На жаль для багатьох жінок цей метод є головним засобом запобігання від вагітності. За рік у світі 60’000’000 представниць прекрасної статі проходить через абортарій. З трьох вагітностей лише одна закінчується родами, а два – аборти.
Процес підготовки більш складний:
У стаціонарі лікар-гінеколог оглядає жінку на гінекологічному кріслі, уточнює термін останньої менструації, встановлює передбачуваний термін вагітності. Заводиться спеціальна медична картка. Від жінки виходить письмове підтвердження про згоду на операцію і про те, що вона попереджена про можливі ускладнення.
Потім жінку консультує лікар-анестезіолог, цікавиться алергіями, відношенням до наркозу. Дістає письмову згоду на проведення анестезії.
Жінка проходить у малу операційну, вдягає бахіли, лягає на крісло. Поруч знаходиться лікар, що робить аборт і анестезистка. Лікар у присутності сестри востаннє пропонує жінці відмовитися від проведення штучного переривання вагітності. Якщо ж жінка, незважаючи на домовленості, усе-таки хоче зробити аборт, анестезистка вводить Кетамін чи Каліпсол. Через 20-30 секунд жінка непритомніє.
Суть аборту полягає у видаленні з матки заплідненої яйцеклітини. Спочатку піхву знезаражують спиртом і йодом. Потім спеціальними „кульовими” щипцями за верхню губу назовні з піхви витягають шийку матки.
Щоб потрапити всередину матки, розтягують канал шийки матки спеціальними розширювачами. Вводять спочатку самий тонкий розширювач, потім замінюють його на більш товсті.
Після проникнення в матку лікар бере в руки к’юретку, внутрішня сторона якої гостріше за лезо бритви. Саме цією гострою стороною лікар зрізує, внутрішній шар матки (єндометрій) разом із заплідненою яйцеклітиною (плодовим яйцем). А якщо великі шматки внутрішнього шару не хочуть відрізатися, то за допомогою абортних щипців (абортцанг) їх просто відкушують. Про те, що аборт закінчений, свідчить специфічних хрускіт, що створюється при терті кюретки о внутрішню поверхню матки (камбіальний шар ендометрія). На останньому етапі вводяться лікарські засоби, що скорочують матку.
Завантажити реферат