У філософському відношенні майбутнє — це, зрештою, вразливе сьогодення, що розвивається. Отже, нинішні нестерпні темпи розвитку є тим, що можна назвати своєрідним “зловживанням, перенесеним в майбутнє”, яке з подесятереною силою відіб’ється на наших нащадках.
Тим же, хто виправдовує знищення природи необхідністю підвищення добробуту суспільства, необхідно пам’ятати, що вдосконалення особистості неможливе за рахунок природи, а повинно супроводжуватись вдосконаленням самої природи.
Визначаючи подальшу стратегію розвитку людства і цивілізації, нові етично-філософські пріоритети у взаємовідносинах з природою, потрібно пам’ятати, що біосфера існувала до появи на Землі людини, може існувати і без неї. Але людина без біосфери існувати не може — це аксіома. Значить, виконання принципу спільного розвитку, забезпечення коеволюції біосфери і суспільства вимагає від людини певної регламентації в своїх діях, визначених обмежень.
Чи буде здатне наше суспільство поставити свій розвиток в певні рамки, підпорядкувати його тим чи іншим умовам “екологічного імператива”? Відповідь на це питання зможе дати тільки історія.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.
I. ДЖЕРЕЛА.
1.Вернадский В.И, Химическое строение биосферы Земли и ее окружения.-М.,1987.
2.Маркс К.,Энгельс Ф. Сочинения.,-М.,1957,т.3.
3.Федоров Н.Н. Философия общего дела.-М.,1982.
II. ЛІТЕРАТУРА.
4.Гиренок В.И.
5.Гор Л. Земля на чаше весов.-М.,1993.
6.Жибуль И.Я. Экологические потребности: сущность, динамика, перспективы.-М.,1991.
7.История взаимодействия общества и природ . (тезис конференции)-М.,1990,ч.1-3.
8.Кравченко И.И. Экологическая теория в современных теориях общественного развития.-М.,1992.
9.Кульпин Э.С.,Пантин В.И. Решающий опыт._М.,1993.
10.Лось В.А. Взаимоотношения общества и природы.-М.,1990
11.Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера.-М.,1993.
12.Моисеев Н.Н. Человек, среда, общество.-М.,1991.
13. Специфика философского знания и проблема человека в истории философии.-М.,1989.
14.Філософія.Курс лекцій: Навчальний посібник.
15.Хесле В. Философия и экология.-М.,1993.