Реалізація придбаних товарів

2.7 Облік бартерних (товарообмінних) операцій

У бартерних угодах грошові розрахунки замінюються обмі­ном товарами згідно з відповідним договором. Мета бартерних угод — усунення грошових платежів. Вони особливо ефективні в разі, коли підприємству бракує коштів.

При бартерному обміні підприємством з одного боку має бути відображена реалізація товарно-матеріальних цінностей (ро­біт, послуг), а з іншого — процес їх придбання (минаючи гро­шові розрахунки). Днем здійснення обороту вважається день передачі за бартером матеріальних цінностей покупцеві. Звідси в бухгалтерському обліку при бартерному обміну вартість готової продукції, товарів, матеріалів, а також виконаних робіт у порядку бартерних операцій відображається за дебетом рахунка № 62 “розрахунки з покупцями і замовниками” і кредитом рахунка № 46 “Реалізація”. Одержані за бартером матеріальні цінності (роботи, послуги) мають бути відображені за дебетом матеріаль­них та інших рахунків і кредитом рахунка № 60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”. Заборгованість покупця пога­шається взаємним заліком заборгованості постачальникові записом за дебетом рахунка № 60 “Розрахунки з постачальни­ками і підрядчиками” у кореспонденції з кредитом рахунка № 62 “Розрахунки з покупцями і замовниками”.

Товарообмін здійснюється за цінами придбання товарно–матеріальних цінностей. Різниця у вартості обмінюваних за бар­тером цінностей відшкодовується тією стороною, вартість товарів якої виявилася нижчою.

Якщо учасниками бартерної операції є юридичні особи різних держав, то курсові різниці за валютними операціями, які утворилися між датою відвантажених (відпущених) за бартером товарів і датою одержання від іноземного партнера матеріальних цінностей, списується на рахунок № 80 “Прибутки і збитки”.

2.8 Облік реалізація товарів у торгівлі із застосуванням торгових знижок

Облікова політика представляє собою порядок здійснення первинного спостереження, вартісного вимірювання, поточ­ного групування та підсумкового узагальнення фактів госпо­дарської діяльності підприємства, який ґрунтується на прин­ципі грошової оцінки. Складовою облікової політики можна вважати політику цін, де ціна виражає мінову вартість то­варів в грошовому виразі на ринку.

Згідно з п.53 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою КМУ від 03.04.93 р. № 250, з подальшими змінами і доповненнями (далі — Положення), товари на підприємствах роздрібної торгівлі відображаються в балансі за продажними (роздрібними) ціна­ми, а на оптових складах і базах торговельних підприємств — або за продажними цінами, або за цінами закупки (придбання). Причому підприємство повинне забезпечити незмінність прий­нятої методології відображення товарів протягом поточного року.

Враховуючи світовий досвід, торговельні підприємства в Ук­раїні все частіше при реалізації товарів надають покупцям різно­манітні знижки — на велику кількість придбаного товару, за скорочення термінів оплати, сезонні знижки тощо. Від того, за якими цінами підприємство веде облік товарів, залежать бух­галтерські записи при наданні торгових знижок покупцям.

Бухгалтерські проводки по наданню знижок на велику кількість придбаного товару розглянуто на прикладі підприємства, яке веде облік товарів за продажними цінами.

Приклад 1

Нехай покупна вартість одиниці товару "А" для торговель­ного підприємства складає 50 грн., крім того, ПДВ — 10 ґрн.

Підприємство відображає в обліку товар А за ціною продажу — 75 грн., крім того, ПДВ — 15 грн., разом — 90 грн. за одиницю. Проте тим покупцям, які придбають товар в кількості 200 і більше одиниць, торговельне підприєм­ство надає знижку 18 грн. на одиницю товару, і продажна ціна в такому випадку складає разом з ПДВ 72 грн. за одиницю. Бухгалтерські про­водки дивіться а таблиці № 2.

Застосування системи знижок дозволяє зни­зити витрати обігу, збільшити обсяг товарообігу і суму прибутку торговельного підприємства. Проте при засто­суванні системи знижок необхідно враховувати наступне.

Якщо оптове торговельне підприємство застосовує методику обліку товарів з відображенням у балансі за продажними цінами (а роздрібне торговельне підприємство завжди зобов'язане використовувати цю методику), то при продажу товари зі знижкою необхідно на суму знижки зменшити облікову вартість товару; коли ж облік товарів ведеться за покупними цінами то відображати бухгалтерською проводкою зменшення облікової вартості товару при наданні знижки (яка не зменшує вартості товару нижче ціни придбання) не потрібно.

У податковому обліку передбачені певні обмеження, які направлені на попередження зловживань при про­дажу товарів за штучно заниженими цінами, — згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.97 р. № 283/97–ВР дохід для цілей оподаткування при продажу товарів пов'язаним особам, особам, які не є платника­ми податку на прибуток або сплачують пода­ток за іншими, ніж платник податку, ставками, а також при проведенні товарообмінних (бар­терних) операцій визначається виходячи з до­говірних цін, але не менших, ніж звичайні ціни (пункти 7.4 та 7.1 статті 7 Закону); аналогічні застереження передбачені при нарахуванні ПДВ пунктом 4 2 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 0497р. № 168/97–ВР.

Зазначених податкових обмежень досить для захисту інте­ресів держави; якщо ж підприємство реалізує товари із застосу­ванням системи знижок у межах своєї торговельної націнки в умовах звичайного ведення господарської діяльності, коли для всіх покупців передбачені однакові умови реалізації і застосу­вання системи знижок, що затверджені розпорядчим докумен­том керівника підприємства, надання знижки не повинно роз­цінюватися як продаж із порушенням правила “звичайної ціни”.

Поряд зі знижками, що надаються покупцеві при відванта­женні товару, з міжнародного досвіду відомі знижки за до строкову оплату товару. Оскільки продавці зацікавлені в як­найшвидшому обороті капіталу, то при відвантаженні товару за ціною 100 грн. у рахунку–фактурі може бути зазначена умова знижки, наприклад “2/10”. Це означає, що якщо покупець протягом 10 днів від дати отримання товару і рахунка–фактури може розплатитися з продавцем, то йому дозво­лено оплатити товар зі знижкою 2% — тоб­то досить перерахувати тільки 98 грн., а не 100.

На момент відвантаження товарів про­давець не завжди знає, чи захоче поку­пець скористатися знижкою за дострокову оплату, тому при обліку реалізації товарів враховується пов­на вартість товару — 100 грн.; якщо ж покупець достроково оплачує товар, сума наданої знижки — 2 грн — відображається, наприклад, в обліку підприємств США по дебету спеціального рахунка “Знижки з продажу”. На суму наданих за звітний період знижок продавець змен­шує обсяги валової реалізації, які відобра­жені у Звіті про прибутки і збитки.

Оскільки надання знижки за достро­кову оплату товарів як інструмент ціно­вої політики підприємства дає можливість збільшити швидкість обороту капіталу, то виникає питання: а як в умовах діючо­го в Україні законодавства надати по­купцеві знижку за дострокову оплату раніше відвантаженого товару?