Фонди

Подальшою деталізацією є розбивка статей на підкатегорії. Наприклад, рядок "Виплата депозитів" розбивається на підкатегорії по видах і строкам внесків. В остаточному підсумку деталізація може бути доведена до поділу таблиці на рядки, що відбивають інформацію рахунків аналітичного обліку.

Метод конверсії фондів

Коли банк використовує принципово різноманітні джерела залучення коштів, задача управління ліквідністю ускладнюється. Тоді може стати обгрунтованим метод конверсії фондів. Його суть полягає в тому, що кошти, мобілізовані з різноманітних джерел, використовуються по-різному. Іншими словами, кошти ув'язуються по джерелах і напрямкам використання. Наприклад, кошти на рахунках до запитання відрізняються більш високими резервними вимогами і швидким оборотом, а характеристики коштів, залучених у строкові вклади, зовсім інші.

При застосуванні методу конверсії фондів необхідно:

• розподілити всі кошти по джерелах формування в залежності від обороту по рахунках і резервних вимогах;

• розподілити кошти з кожного джерела на фінансування відповідних активів.

Таким чином, дилема "ризик - прибутки" вирішується окремо для кожного джерела коштів, начебто це - окремий банк; звідси інша назва цього методу - метод мінібанку.

Схема 2

Метод конверсії фондів

Інші підходи до управління ліквідністю

Метод управління резервною позицією є методом із великими перевагами і великими недоліками. Його зміст полягає в наступному: визначаємо резервну позицію, тобто не формуємо заздалегідь вторинні резерви, а лише прогнозуємо кількість фондів, що ми можемо купити на грошовому ринку і тим самим профінансувати можливий відтік коштів. У першу чергу мова йде про придбання коштів на міжбанківському ринку і запозиченні в НБУ.

Переваги методу очевидні:

• скорочується частка низкодоходних і недоходних активів;

• у випадку вилучення депозитів валюта балансу банка не зменшується або зменшується в меншому ступені, тому що вторинні резерви не ліквідуються, а навпроти, банк залучає додаткові кошти.

Але при використанні даного методу ризик ліквідності заміщується іншими видами ризику:

• ризиком зміни процентних ставок;

• ризиком доступності фондів (який визначається в першу чергу ємкістю міжбанківського ринку).

Метод управління кредитною позицією полягає у визначенні особою кредитної позиції - того обсягу коштів, котрий банк одержить у короткостроковому періоді, якщо не буде відновляти короткострокові кредити. При цьому підході до управління ліквідністю також є присутнім чинник ризику доступності фондів і, як і в попередньому випадку, його актуальність буде зростати в міру розвитку грошового ринку.

Ключове слово при використанні методу активного управління портфелем - сек'юритизація. Термін "сек'юритизація" відбувається від англ. securities - цінні папери й означає обертання банківських активів у цінні папери. При сек'юритизації активів розміщення кредитних ресурсів здійснюється не тільки за допомогою укладання кредитного договору, але і шляхом використання векселів (при короткостроковому кредитуванні) і облігацій (при довгостроковому кредитуванні). Близький до сек'юритизації альтернативний шлях - застосування права переуступки, наприклад переуступки кредиту. Таким чином, сек'юритизація в широкому змісті означає не тільки перетворення кредитів у цінні папери, але і будь-яке переведення їх у таку форму, коли їх можна реалізувати третім особам на ринку.

Українськими банками використовується в основному метод фондового пулу, оскільки детальний аналіз залучених коштів не проводиться і формується фонд коштів, який потім розподіляється по видам активів.

Використана література:

1. Под. ред. О.И. Лаврушина. Банковское дело. М.: Банковский и биржевой информационный центр, 1992, - 432 с.

2. Под ред. Ю.И. Коробов, Ю.Б. Рубин, В.И. Солдаткин. Банковский портфель-2. - М.: «СОМИНТЕК», 1994. - 752 с.

3. В.В. Иванов. Анализ надежности банков. М.: Русская деловая литература, 1996. - 320 с.