Основним завданням аудиту розрахунків є: 1) встановлення реальності Д і К заборгованості; 2) перевірка наявності простроченої ДЗ і КЗ; 3) встановлення ДЗ і КЗ з якої минув строк позивної давності; 4) правильність списання заборгованості, строк позивної давності з якої минув; 5) перевірка правильності обліку ДЗ і КЗ в залежності від прийнятого методу визначення та видів реалізації; 6) перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості.
Джерела інформації аудиту розрахунків: 1) регістри синтетичного обліку і звітність (баланс, головна книга); 2) регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків (ЖО 6, 11, 8, 7, відомості 16, 15); 3) первинні документи (накладні, рахунки-фактури, ін). Нормативна база: 1) Положення №250, 2) Інструкція “Про інвентаризацію ОЗ, НМА, ТМЦ, ГК, документів та розрахунків” затверджена наказом МФУ №69 від 11.08.94, 3) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, 4) Положення “Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) МЦ затверджене постановою КМУ від 22.01.96.
94. Осн. завд і дж інф а-ту розр-в з підзвіт осбами
Метою і завданням розрахунків з підзвітними особами є: 1) правильність видачі та повернення сум; 2) цільове призначення, законність, доцільність витрачання підзвітних сум; 3) доцільність видачі сум в підзвіт; 4) перевірка правильності відображення підзвітних сум в обліку. Найбільш важливе місце при проведенні аудиту розрахунків з підзвітними особами належить перевірці цільового призначення та правомірності витрачання ними коштів.
98. осн завд і дж інф а-ту фін. р-тів
Завданням а-у фін р-атів п-в є перевірка достовірності формування фін ресурсів і розподіл їх за цільовим призначенням, згідно з чинними нормативами, виявлення резервів.
Осн джерелами інформації для аудиту фін. результатів підприємства є бухгалтерський Баланс підприємства (ф. № 1 річної і квартальної звітності), Звіт про фінансові результати та їх використання (ф. №2 річної і квартальної звітності); Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3). Вони повинні бути адекватні даним первинної документації, регістрам аналітичного і синтетичного БО і Головної книги за досліджуваний період.
113. Осн. методи і прийоми провед-ня аудиту
Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із синтезом. В тісному зв’язку з ним є такі категорії пізнання як індукція і дедукція. Таким чином об’єкт вивчається від часткового до загального.
Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи управління. Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці використовуються взаємопов’язано.
Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану об’єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:
1)прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об’єкта; 2) дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3) пов’язані з оцінкою стану об’єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).
114. Осн. пок-ки аудит фін стану.
Під аудитом фінансового стану розуміють оцінку облікової та іншої економічної інформації шляхом вивчення реально існуючих зв’язків між показниками.
Метою аудиту фінансового стану є:
1) визначення сутності та змісту ділової активності клієнта; 2) оцінка фінансово-господарських перспектив клієнта, його функціонування в майбутньому; 3) виявлення зон можливих навмисних помилок в звітності клієнта; 4) скорочене деталізоване тестування на основних стадіях аудиту.
Аудитор розробляє програму аналізу, яка складається з 3-х етапів: 1) вибір оптимального методу аналізу для досягнення поставлених задач та цілей; 2) визначення інформаційної бази аналізу; 3) становлення критеріїв при прийнятті рішення у випадку виявлення незвичайних коливань.
Використовуються такі методичні прийоми: метод читання зовнішньої звітності; метод порівняльного аналізу облікових та звітних даних клієнта за минулі періоди; метод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора.
В роботі аудитора особливе значення має аналіз та читання балансу, так як використовуючи інформацію, яка отримана за результатами аналізу є можливість прийняти обґрунтоване управлінське рішення. Оцінити динаміку та перспективи зміну прибутку підприємства, оцінити ресурси, які мають підприємства, зміни, які відбулись, та ефективність їх використання. Більш детально при аудиті досліджується фінансово-господарська діяльність для виявлення хворих статей балансу, оцінка майнового стану, фінансового стану, ділової активності, аналіз рентабельності та ін.
Важливим показником фін. стану підприємства є наявність власних обігових коштів. При його врахуванні необхідно мати на увазі, що частина ОЗ та капітальних вкладень може бути відтворена за рахунок довгострокових і середньострокових кредитів та довгострокових позикових коштів.
Фінансовий стан залежить від рентабельності підприємства. Розрізняють 2 групи показників рентабельності: 1) вкладених коштів (майна підприємства) та їх окремих видів; 2) продукції.
По першій групі розрізняються показники рентабельності: а) всього майна, б) власних коштів, в) виробничих фондів, г) фін. вкладень.
Платоспроможність і фін. стійкість визначаються показниками: коефіцієнт загальної ліквідності; коефіцієнт проміжної, абсолютної ліквідності та ін.
Аналіз фін. стану закінчується комплексною оцінкою, розробленням заходів по покращенню ФС, зниженню ДЗ і КЗ.
118. Очікувана помилка
У випадку, коли аудитор припускає наявність великої помилки в сукупності даних, йому необхідно застосовувати більший розмір вибірки, ніж у випадку, коли він передбачає наявність меншої помилки. Вимагається, щоб аудитор впевнився в тому, що реальна помилка у загальній сукупності не перевищує рівень визначеної ним припустимої помилки
120. пл-ня ауд. перев-ки
Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської
процедури.
. Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.
Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду д-ті п-ва, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.
Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві.
Завантажити реферат