Рідний край- Україна

Видобування корисних копалин часто пов'язане з порушен­ням поверхневих шарів Землі. У місцях видобування торфу виникають заболочені ділянки, непридатні для сільського гос­подарства, у кар'єрах, де добувається пісок та мергелі, природна поверхня настільки змінена, що нагадує краєвид Місяця. Пло­ща таких техногенних пустирів, так званих бедлендів, за останні роки дуже зросла. Щоб відтворити родючість порушених земель і повернути їх для використання, потрібно провести значну роботу. Найдоцільніше використовувати такі землі для ство­рення лісопарків, а також для садівництва та будівництва, під водойми. Для цього спочатку вирівнюють відвали, насипають родючий шар грунту, висівають багаторічні рослини (найкраще люпин та буркун), щоб поліпшити і збагатити грунт. Потім висаджують невибагливі до грунту кущі та дерева: березу, ака­цію, сосну. Вони поступово формують лісове середовище. На­решті висаджують інші деревні породи.

У порівнянні з величезними мінеральними ресурсами всієї України підземні багатства Київщини досить скромні і не можуть повністю забезпечити господарство області, тому багато сировини завозиться з інших районів.

III. КЛІМАТ

Поняття “погода”. Можна сказати, що люди живуть на дні океану, тільки не водного, а повітряного. Скрізь навколо Землі існують товщі повітря, які утворюють повітряну оболонку (атмосферу). У повітря внаслідок випаровування з водойм надходить водяна пара. Від поверхні Землі повітря нагрівається або охолоджується. Тепле повітря легше, воно з меншою силою тисне на земну поверхню, а холодне, навпаки, важче і тисне сильніше – так змінюється атмосферний тиск. Стан повітря в нижніх, прилеглих до Землі, шарах постійно змінюється: тут дмуть вітри, утворюються хмари, випадають опади. В різних місцях земної кулі ці зміни різні. Погодою називають стан прилеглого до поверхні Землі повітря в даній місцевості в певний час. Основними показниками погоди є температура повітря, атмосферний тиск, швидкість і напрям вітру, вологість повітря, хмарність та опади.

В районі Києва, за даними багаторічних спостережень, середня температура повітря найтеплішого місяця (липня) становить 190 С, найхолоднішого (січня) - -60 С. Бувають роки, коли температура відхиляється від цього рівня. Опадів випадає досить багато - 600 мм на рік. Найбільше опадів випадає в теплу пору року, коли над нашою територією дмуть вологі західні вітри. Найменше - взимку, коли панують сухі, холодні східні та південно-східні вітри.

Зміна погоди. Початком осені вважають день, коли добові температури становлять менше 100 С, (29 вересня - 7 жовтня). Перша половина осені суха і тепла, особливо вересень. Цей період називають бабиним літом. Похмура, з дощами погода наступає в кінці жовтня. Закінчується осінь 19-25 листопада. Київ прекрасний у будь-яку пору року, але особливо гарний у розпалі золотої осені, коли безкінечно багата палітра кольорів, земля вкрита різнокольоровим килимом і дерева багряно палають під ласкавим промінням вже не спекотного сонця.

Початок зими визначається зниженням середньої добової температури повітря нижче 00 С. Зима досить тривала, але порівняно тепла. Часто буває похмура погода. Стійкий сніговий покрив вста­новлюється в грудні. Сніг лежить в середньому 90-95 днів. Середня висота снігового покриву 15-20 см. Зимою часто надходить тепле повітря з моря, що призводить до відлиг, під час яких температура І повітря іноді підвищується до 5-100 С. У ці періоди може випадати мокрий сніг або дощ і утворюватись ожеледь чи льодова кірка. Значне зниження температури зимою пояснюється, насамперед, приходом холодного повітря з півночі та сходу. Через це окремі роки відзначаються суворими зимами.

Мінімальна температура, яка була зареєстрована в Києві, -350С

За початок весни береться дата перевищення середньодобової температури повітря 00 С (15-20 березня), кінець наступає 15-20 травня. Весна продовжується біля двох місяців.

Літо починається в кінці травня, коли середньодобова температура повітря більше 150 C, і закінчується на початку вересня. Воно тепле і вологе. Середні місячні температури всіх літніх місяців перевищують 180 С, максимальні температури в липні і серпні досягають 390 С. Характерними для Києва є літні зливи і грози.

На Київщині погодні умови сприятливі для життя людей, вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, роботи транспорту тощо.

IV. ВНУТРІШНІ ВОДИ

Річка - це водний потік, який тече у природному заглиб­ленні - руслі.

Дніпро. Чи можна уявити Київ без його окраси - Дніпра-Славутича! Важко переоцінити його значення для господарства не тільки нашого міста, а й всієї держави. Дніпро - найбільша річка України, загаль­на довжина його - 2201 км (у межах України вона становить 981 км).

Витік (початок річки) - в Росії, там з болота витікає Дніпро ма­леньким струмком. Далі він тече по території Білорусі та України і впадає в Чорне море. Місце впадання річки в іншу водойму називають гирлом,

Тече Дніпро по широкій долині (зниженню в рельєфі). Русло (заглиблення долини, зайняте водним потоком) звивисте. Ширина Дніпра в межах Києва - 400-600 м, глибина -6-12 м, на мілко­водних ділянках - 4-5 м. Найбільші притоки (річки, що несуть свої води до головної): Прип'ять (вона майже подвоює кількість води в Дніпрі), Тетерів, Ірпінь, Десна. В межах самого міста Дніпро приймає тільки невеликі притоки: Сирець, Глибочицю, Либідь. Це рівнинна річка (тече по рівнині), течія її повільна і спокійна.

Живлення (надходження води в річку) змішане: снігове, дощове та підземними водами. Повінь (щорічне підняття рівня води) насту­пає весною, коли тануть сніги. В межах Києва русло Дніпра ді­литься на декілька рукавів (відгалужень русла): Чорторий (Десенка), Старик, Русанівський та ін. Зустрічаються острови: Труханів, Гідро­парк, Муромець, Долобецький.

Малі річки. Велике значення мають малі річки. Наче густе блакитне мереживо, пронизують вони нашу землю, збираючи воду з великої площі (басейну) і несучи її до великих рік. Без малих річок не можливе існування й великих. Разом з тим їм не надається належної уваги. Вирубування дерев і чагарників вздовж берегів, скидання неочищених стоків промислових підприємств завдають малим річкам значної шкоди.

Колись на території Києва існувало багато річок: Либідь, Си­рець, Глибочиця, Хрещатик, Горенка, Нивка, Клов, Совка. Без цих назв важко уявити собі наше місто. Де вони зараз? Сумне питання. На жаль, назви лишились, а річок уже немає. Вони перетворені на придаток міської каналізації. Береги ж інших закуті в бетон. Та й те, що тече по тих трубах та бетонних ложах, водою назвати уже не можна.

Либідь бере початок із джерел біля станції Київ-Волинський, впадає в Дніпро з правого берега поблизу с. Корчувате. Довжина річки — 14 км. її основні притоки — Скоморох, Совка, Оріхуватка, Бусловка, Клов та інші (взяті в колектори). Колись річка була повноводною і на ній стояли водяні млини. З кінця 19 століття у зв'язку з розвитком міста поверхня басейну Либеді зазнала значних змін. (Пригадайте, яких саме?).