Економічна політика розвитку господарства в Молдові за радянські часи сприяла створенню тут підприємств машинобудівної, легкої, харчової промисловості. Для будівництва і обслуговування цих підприємств завозили людей з інших регіонів СРСР, головним чином з Росії. Це призвело до їх концентрації в промислових центрах Бендери, Тираспіль, Рибниця та в столиці.
У господарстві Республіки Молдова провідними є агропромислове виробництво, яке базується на багатогалузевому сільському господарстві. В сільському гoсподарстві провідна роль належить рослинництву, а в структурі рослинництва - виноградарству, садівництву, овочівництву. Виноградники й сади Молдови є неодмінним елементом ландшафту. Виноградники займають 1/4 земельних угідь країни. Виноградарством особливо виділяються Кодри - височина в центральній частині країни. Сади поширені здебільшого в долинах річок. Під плодовими та ягідними культурами перебуває понад 7 % сільськогосподарських угідь. У заплавах Дністра, Прута, на зрошуваних землях півдня поширене овочівництво та баштанництво. В країні значні посіви зернових, переважно пшениці, і технічних культур (тютюн, цукрові буряки, соняшник, ефіроолійні). Землеробство південних районів потребує постійного зрошування.
Тваринництво представлене свинарством, скотарством м'ясо-молочного напряму, вівчарством, птахівництвом.
На основі інтенсивного сільськогосподарського виробництва розвивається потужний переробний комплекс, представлений виноробством, плодоовочевоконсервною, борошномельно-круп'яною, хлібопекарською, тютюново-ферментаційною, парфумерно-косметичною промисловістю.
Промисловий комплекс країни спеціалізується на машинобудуванні (сільськогосподарське, верстато-, приладобудування), легкій (шовкова, трикотажна, взуттєва, швейна, килимова), хімічній (фармацевтична, гумотехнічна) промисловості та промисловості будівельних матеріалів.
У Господарстві Молдови зайнято 2 млн. чол, з них у сільському господарстві – 33%, промисловості – 26%.
Частка у ВНП: сільське господарство - 50%, обробна промисловість – 33%, сфера послуг – 26%. Обробляється 66 % площі; пасовища — 11 %. Основні сільсько-господарські культури: пшениця, кукурудза, соняшник, цукрові буряки, овочі, фрукти, виноград, тютюн. Виробництво (тис. т): овочі — 1590, фрукти — 1282, виноград — 670. Поголів'я: вівці — 1,3 млн., свині — 1,0 млн.
Споживання енергії на душу населення — 1095 кг у.п., виробництво електроенергії — 8,2 млрд кВт/рік.
Транспорт: Залізниць 1319 км. Автопарк: 169 тис. пасажирських і 71 тис. вантажних автомобілів. Аеропорт із постійними рейсами — Кишинів. Наземні зовн. зв'язки через Україну і Румунію. На 1000 жителів; телевізорів - 270, телефонів – 131.
Експорт — 0,7 млрд дол., імпорт — 0,8 млрд дол. В експорті — продукти с.г. (виноград, фрукти, вина, коньяки, тютюнові вироби, ефірні олії), в імпорті — паливо, споживчі товари. Осн. торг. партнери: Росія, Україна. Частка у зовн. торг. обігу України — 0,9 %. Грошова одиниця – лея.
Європейська інтеграція і співробітництво з міжнародними організаціями.
Угода про Партнерство і Співробітництво (УПС) є центральним інструментом у політичному діалозі і співробітництві в різних сферах між Молдовою і ЄС. Узгодження молдавського законодавства і ЄС у рамках попереднього розгляду Угоди про Партнерство і Співробітництво продовжується. Проводяться особливі заходи, такі як Програма по Безпеці Харчування в Молдові.
28 червня 2001 року було офіційно оголошене прийняття Молдови як повноправний член Пакту про Стабільність південно-східної Європи. 27 червня 2001 року був підписаний меморандум про сприяння і лібералізацію комерційної торгівлі в регіоні. Молдова представила Декларацію намірів, включену в Меморандум, що була підписана всіма учасниками Пакту. Почалися підготовчі заходи до початку переговорів за двосторонньою згодою про вільну торгівлю, що буде підписано до кінця 2003 року. Також почалася підготовка до участі країни в Угоді по Інвестуванню.
Співробітництво з міжнародними організаціями.
12 серпня 1992 року Молдова стала членом Міжнародного Валютного Фонду. Частка Молдови складає 123.2 мільйони (приблизно 155 млн. $ США) або 0.96% усієї частки (частка членів МВФ установлюється на основі розміру економіки, експорту, і інших факторів і визначає повноваження голосування і доступ до ресурсів МВФ).
Повноваження голосування Молдови в МВФ обчислюється 1482 голосами, що складає 0.07% від загальної кількості голосів. Голова МВФ у Молдові є головою Національного Банку Молдови. З 1993 року Молдова підписала 3 угоди з МВФ про підтримку урядових програм по економічному врегулюванню і приступила до програм про допомогу в Системному Перетворенні і Компенсації і Фінансуванні. Відтоді як Молдова стала членом Світового Банку, ці програми забезпечили постійну підтримку економічним реформам. Первісною метою стала підтримка бюджетного врегулювання, побудова приватного сектора в сільському господарстві і виробництві, поліпшення економічного і фінансового керування в енергетичному секторі.
Останні задачі Стратегії Допомоги Країні, такі як макроекономічна підтримка, побудова приватного сектора (ППС), і реформа публічного сектора (РПС) були націлені на встановлення підтримки економічного росту, передумови скорочення бідності і соціального нестатку. Збалансованість між ППС і РПС була спрямована на підтримку зусиль країни не завдати шкоди державою приватній ініціативі, зменшити бідність шляхом поліпшення соціальної служби, установити послідовний підхід у боротьбі з корупцією і поліпшити керування.
У грудні 2002 правлінням був схвалений Документ Стратегії Боротьби з Бідністю, а цілком розгляд даного документа завершиться до кінця 2003 року. Процес Стратегії Боротьби з Бідністю буде продовжуватися наступного 2-3 року.
Діяльність ЄБРР у Молдові.
Стратегія Європейського Банку Реконструкції і Розвитку спрямована на досягнення наступних цілей:
1) підтримка інвестування приватного сектора й у першу чергу агропромислового комплексу; 2) підтримка стабілізації місцевого фінансового сектора; 3) фінансування галузей інфраструктури, що знаходяться в критичному положенні.
У травні 1992 року, менш чим через рік після того, як Молдова одержала незалежність і стала на свій власний шлях розвитку і благополуччя, країна стала членом Об'єднаних Націй, організації, що посилено підтримує соціальний прогрес. З тих пір різні агентства ООН, що почали в країні свої програми допомоги в боротьбі з труднощями, досягли помітного прогресу в боротьбі з бідністю, сприянні процесові демократії і надійності керівництва, питаннях по правах жінок, розвитку приватного сектора, захистові прав дітей, допомоги в реформі програм по охороні здоров'я, допомозі біженцям і переміщеним особам і в багатьох інших важливих сферах. Команда ООН країні включає такі організації, як: UNDP, UNICEF, UNHCR і інспекцію Всесвітньої Організації Охорони здоров'я (ВІЗ), національну комісію UNESCO, Світовий Банк і МВФ. Головні стратегії міжвідомчого співробітництва містять у собі систему адвокатури ООН, інформаційну діяльність, спільне і координоване програмування і підтримку суспільного обслуговування.
Завантажити реферат