10) затвердження протягом двох днів з моменту звернення указів Президента України про запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, оголошення окремих місцевостей зонами екологічного лиха;
11) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів
і районів.
В главі Президент України визначаються головні вихідні повноваження Президента:
За статтею 105 Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Національних Зборів про внутрішнє і зовнішнє становище України;
3) представляє державу у міжнародних відносинах, здійснює загальне керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори і укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає за згодою Сенату і звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;
приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції відповідно до статті 157 Конституції;
проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
7) призначає вибори до Палат Національних Зборів у строки, передбачені Конституцією;
8) розпускає Палату депутатів у випадках, передбачених статтею 90 Конституції;
9) призначає за згодою Палати депутатів Прем'єр‑міністра України та звільняє його з посади;
10) призначає за поданням Прем'єр‑міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також глав державних адміністрацій та звільняє їх з посади;
11) призначає за згодою Сенату Генерального прокурора та звільняє його з посади;
12) призначає за згодою Сенату Голову Антимонопольного комітету та звільняє його з посади;
13) утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання цих органів;
14) скасовує акти Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади та уряду Автономії Крим;
15) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;
призначає і звільняє вище командування Збройних Сил України;
16) входить до Національних Зборів з поданням про оголошення війни та приймає рішення про використання Збройних Сил у разі збройної а«ресії проти України;
17) у випадку загрози нападу, небезпеки державній незалежності України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях;
18) оголошує в разі необхідності в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайний стан;
оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами екологічного лиха;
19) призначає половину складу Конституційного Суду України;
20) утворює суди у визначеному законом порядку;
21) присвоює вищі військові звання, дипломатичні ран«и, інші спеціальні звання;
22) нагороджує державними нагородами, засновує президентські відзнаки і нагороджує ними;
23) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, надання притулку;
24) здійснює помилування;
25) створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання органів виконавчої влади;
26) здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією.
Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України видає універсали, укази і розпорядження, які обов'язкові до виконання на території України.
Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 8, 10, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 21 цієї статті, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і Міністра, відповідального за його виконання.
Аналіз законодавства, що визначає статус Президента України свідчить про те, що президентська республіка не є “вотчиною”, всевладдям президента і не веде до «захоплення очолюваної ним виконавчої влади. Цьому запобігають, крім сказаного вище, юридичні перестороги, безпосередньо закріплені в Конституції (Основному Законі) України.
Висновок
В структурно-організаційному плані правова держава пропонує належне розділення сфер діяльності, праці і чіткого розпреділення функцій і компетенції між різними державними органами, тобто все те, що по давній юридичній традиції називається концепцією «розділення влади.
Так само і в Україні мова повинна йти про розділ сфер, співробітництва і компетенції між трьома основними владами —законодавчої, виконавчої і судової.
Кожна з цих влад в залежності від своєї природи, характером функцій і призначенням повинна зайняти своє місце в загальній системі державної організованої влади і вести державні справи в відповідних їм формах і межах, належними шляхами і засобами. Законодавча влада в концепції правової держави повинна виступати як орган, що виражає волю народу, як вищий представницький заклад. Відповідно виконавча влада (уряд і в цілому вся виконавчо-розпорядча влада) повинна формуватися урядовими органами, бути підконтрольною і підзвітною їм, діяти на основі, в межах закону. Судова влада повинна реалізовуватися незалежними від всіх інших влад судами на основі правових законів.
Розподіл влад включає в себе організаційно-правовий механізм їх взаємодії, взаємних здержок і противаг з ціллю утримання кожною з них своїх повноважень і разом з тим забезпечення її незалежності від інших влад в тих же межах. В системній одиниці розділених влад суверенітет держави знаходить своє найбільш адекватне організаційне втілення.
Розподіл влад —це резюме і показник розвитку права і держави, організаційний вираз правового характеру держави, необхідна передумова для правової законності і режиму панування права. Без належного розподілу влад не може існувати правової держави і правових законів.
Використана література
1. «Конституція України».
2. Андрусяк Т.И. «Теория государства и права» - Львов. 1997 г.
3. Ботыр К.И. «Всеобщая история государства и права» - Москва. «Юрист» 1998 г.
4. Комаров С.А. «Общая теория государства и права в схемах и определениях» - Москва. «Юрист» 1998 г.
5. Хропанюк В.Н. «Теория государства и права» - Москва. 1993 г.
6. Лазарев В.В. «Общая теория государства и права» - Москва. «Юрист» 1996 г.
7. Венгеров А.Б. «Теория государства и права» - Москва. «Юрист» 1995 г.
8. «Государственное право буржуазных и освободившихся стран» -Киев. – 1998 г.
Завантажити реферат