Норми права та інші соціальні норми

“Якщо розглядати технічні норми безвідносно до того, регулюють вони поводження людей або ні, то їх можна визначити як сугубо технічні і протиставити соціальним нормам. Тобто чисто технічні норми як абстракція, відволікання від суспільних відносин, мають таке ж значення, як правила математики й інших несоціальних утворень. Наприклад, правила поводження з комп'ютерами, телевізорами, стереосистемами, холодильниками і т.ін.”[9, 23].

“Як тільки технічні норми стикаються з поводженням людей і люди починають співвідносити свої вчинки з технічними вимогами, тобтояк тільки технічні правила стають загальними правилами поводження (нормами), вони набувають соціального значення. Наприклад, правила гігієни - технічні норми, що мають соціальне значення. Або інший приклад: технічними нормами є різні правила, що установлюють вимоги до якості продукції, товарів і гарантії їхньої якості. Ці технічні правила розраховані на відношення суб'єктів (колективів) до них у процесі створення продукції (товарів) і в сфері обміну. Тому вони мають соціальний характер”[10, 285].

Отже, спільне в технічних і соціальних нормах - їхній зв'язок із діяльністю людини. Розходження технічних і соціальних норм - в об'єктах і методах регулювання.

Соціально-технічні норми мають наступні ознаки (за О.Ф. Скакун):

- обумовленість законами природи і техніки;

- невираженість соціального характеру (не є чисто соціальними);

- невираженість заходів суспільного забезпечення (правових, моральних і інших санкцій);

- винятковість використання.

Деякі технічні норми, що діють у матеріально-виробничій і управлінській сфері, які набули соціального значення, набувають правової сили, тобто стають техніко-юридичними з ознаками обов'язковості й охорони державними мірами, аж до примусу. При цьому вони не утрачають свого організаційно-технічного характеру. Наприклад, правила протипожежної безпеки, експлуатації атомних станцій, усіх видів транспорту, енергопостачання, збереження і переміщення вибухових і токсичних речовин, поводження зі зброєю і т.ін.

До технічних норм належать:

1. Будівельні норми і правила (СНІПи);

2. Державні стандарти (ДСТ);

2. Технічні умови виробництва якийсь продукції;

3. Інструкції з експлуатації машин і механізмів;

4. Норми витрати сировини, палива, електроенергії й ін.

Соціально-технічні норми можуть стати техніко-юридичними, що відбувається у двох випадках:

1. Коли держава через відповідні уповноважені органиформулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких признається юридично обов'язковим. Наприклад, наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації і порядку її заповнення і подачі». Інший приклад: інструкція з дотримання технічних правил працівниками атомної електростанції. Вона містить соціально-технічні норми, що мають формально-обов'язковий характер для адресата, і охороняється державою. Інструкція до електробритви такого характеру не має.

2. Коли державане формулює зміст соціально-технічних норм, а відсилає до них (інструкцій і т.ін.), але установлює відповідальність за порушення їх змісту. Вони носять бланкетний або відсильний характер. Так, відхилення від заборон по техніка безпеки, промислової санітарії й інших правил охорони праці, передбачених трудовим законодавством, може спричинити адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Не можна протиставляти юридико-технічні норми нормам соціальним, тому що усі без винятку правові норми адресовані людям, регулюють відношення тільки між особистостями, групами, суспільством і державою (але не відношення між особистістю і річчю або явищем природи) і в цьому змісті вони соціальні. “Їх іноді називають підвидом соціальних норм або соціальних норм із технічним змістом. Таким чином, у матеріально-виробничій і управлінській сфері (відповідно до рівня розвитку техніки) технічні норми не можуть не набувати характеру соціальних, а потім - і якості юридичних норм” [10, 287].

2. Види соціальних норм та їх характеристика

Розмаїття, складність та інші особливості суспільних відносин обумовлюють функціонування багатьох норм, які їх регулюють. У своїй сукупності існуючі норми являють собою єдину систему соціального регулювання, в якій ефективність кожного виду норм найбільшою мірою виявляється лише у взаємодії з іншими елементами цієї системи.

Види соціальних норм виділяються за різними критеріями, на приклад, за сферами дії:

§ економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто зв'язані з взаємодією форм власності, із виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;

§ політичні: регулюють відношення між класами, націями, народностями; зв'язані з їхньою участю в боротьбі за державну владу й у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи;

§ релігійні: регулюють відношення в сфері релігії і між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;

§ екологічні: регулюють відношення в сфері охорони навколишнього середовища й ін.

Основними видами соціальних норм за регулятивними особливостями є:

§ моральні норми;

§ звичаєві норми;

§ правові норми;

§ корпоративні норми (див. мал. 1).

Розглянемо головні ознаки тих соціальних норм, які найбільше впливають на регулювання суспільних відносин у сучасних умовах.

Мораль – це система норм і принципів, що виникають із потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на регулювання поводження людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою суспільної думки.