Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
Акти Президента України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.
Неопубліковані акти Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.
Акти Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.
Висновки
Таким чином за Конституцією, Президент України є главою держави і виступає від її імені. Так, Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Аналіз конституційних повноважень Президента України, їх співвідношення з повноваженнями Верховної Ради, Кабінету Міністрів, інших державних органів свідчить, що Україну не можна віднести ні до парламентського, ні до президентського типу республік. Це республіка змішаного типу, що характерно для багатьох країн світу (Російська Федерація, Казахстан, Франція тощо).
Проаналізувавши реальний конституційний статус інституту Президента можна зробити наступні висновки. По-перше, в Україні сформульовані основи республіки змішаного типу «напівпрезидентської», при якій президент обирається загальним голосуванням; він має у своєму розпорядженні власні прерогативи, що дозволяють йому діяти незалежно від уряду; поряд із президентом діє голова уряду і міністри, що утворюють уряд, у певній мірі відповідальні перед Верховною Радою.
По-друге, Президент України - це впливова, активна політична сила, що може і впливає на всю систему державної влади, на внутрішню і зовнішню політику країни.
По-третє, у конституційно правовому статусі глави держави, у нинішній системі взаємодії його з урядом є достатній потенціал конфлікту за переважну роль у визначенні урядової політики.
По-четверте, із прийняттям Конституції активізується законодавчий процес. Президент України прагне усталити свій правовий статус, підсилити свій вплив як головного учасника політичного життя країни. Конструктивними тут можуть бути досягнення збалансованої компетенції і реальних повноважень, налагодження динамічної рівноваги всіх інститутів влади.
По-п'яте, на порядок денний об'єктивно висувається питання створення і забезпечення аналітичної і прогностичної роботи щодо росту ефективності інституту президентської влади в державі. Подолання теоретичного «вакууму» у цій сфері суспільних відносин прискорить врегулювання багатьох складних проблем.
Сьогодні необхідний не разовий порив, а розміряна хода, цивілізований підхід до складних проблем державного будівництва. Останній полягає в тому, щоб позитивні зміни протікали еволюційно, з відповідною корекцією і без потрясінь. Досвід багатьох країн переконливо свідчить, що за умови відповідної керованості, професіоналізму і системності змін можливі більш істотні і позитивні результати перетворень.
Інтегруюча роль більшості конституційних прерогатив і функцій Президента стосовно всіх гілок влади повинна проявитися рівномірно без яких-небудь вилучень привілейованого ставлення, переваги однієї з них. А це, на жаль, поки не зжите.
Для того щоб Україну вивести на шлях розвитку світової цивілізації буде потрібно конкретні дії Президента, уряду, законодавчі рішення, які поєднують зусилля всіх органів влади, посадових осіб в Україні.
Використана література
1. Аверьянов В.Б. органи виконавчої влади в Україні. К., Ін Юре, 1997.
2. Білоус А.О. Політико – правові системи: світ і Україна. Київ, 1997.
3. Бурак Ф.Г. Президент України. К., Ін Юре, 1997.
4. Кравченко В. В. Конституційне право України. – К., 2000.
5. Кривенко Л.Т. Верховна Рада України. К., Ін Юре, 1997.
6. Коментар до Конституції України. Друге видання. – К., 1998.
7. Конституції нових держав Європи та Азії. К.: Українська правнича фундація, 1996.
8. Конституція України – К., 1996
9. Козюбра М.І., Колодій А.М. та інші. Основи конституційного права України. К., Юрінком., 1997.
10. Лисенков С. П. Основи правознавства. – К., 2000
11. Мироненко О.М. Історія Конституції України. К., Ін Юре, 1997.
12. Молдован В.В., Мелещенко В.Ф. Конституційне право. Опорні конспекти. Словник-довідник. К., Юмана, 1996.
13. Основи конституційного права України. – К., 2001.
14. Погоріло В.Ф. Нова Конституція України. Текст Основного Закону. Огляд і коментар. Наукова думка. 1996.
15. Погоріло В.Ф. основи Конституційного ладу України. К., Ін Юре, 1997.
16. Погоріло В.Ф. та ін. Конституційне право України. К., наукова думка, 1999.
17. Шаповал В.М. виконавча влада: правовий статус і реалії. Урядовий кур’єр, 1996.
Завантажити реферат