Раннім ранком 11 листопада Арафата не стало. За неофіційною інформацією, отриманою журналістами від лікарів госпіталю, основною причиною смерті Арафата став цироз печінки, викликаний тяжкими умовами життя й відсутністю кваліфікованої медичної допомоги.
У той же день тіло перевезли в Каїрський аеропорт, де з ним змогли попрощатися запрошені представники з різних країн. Потім труна була доставлена на єгипетських вертольотах у Рамалу. Тим часом ізраїльтяни розпочали найсуворіші заходи безпеки, щоб не допустити переростання похорону в збройні зіткнення.
У Рамалі, де Арафат провів останні роки життя, його дозволяють поховати в мавзолеї, що буде зведений поруч із резиденцією "Муката". Комплекс будинків резиденції перетворять у музей, поруч спорудять нову мечеть на згадку про святого мученика, що впав за віру.
Поки невідомо, що буде являти собою мавзолей - надгробок над могилою або зал, у якому виставлять бальзамоване тіло. Поки тіло Арафата поховано в землі, причому почасти була виконана воля покійного, що бажав знайти останній притулок на Храмовій горі в Єрусалимі. Ісламська Рада по керуванню святинями Храмової гори відправила з Єрусалима в Рамалу десять мішків землі, узятої між мечетями Омара й Аль-Акса на Храмовій горі.
Висновок
Багато арабських лідерів (у їхньому числі король Йорданії Хусейн і президент Сирії Хафез Асад) не раз обвинувачували Арафата в обмані й зрадництві, попереджали, що на нього "не можна покладатися". Подібні обвинувачення проти лідера ОЗП звучали й в Ізраїлі.
Справа в тому, що він зробив ряд заяв, що суперечили підписаному в Каїрі ізраїльсько-палестинському договору. Виступаючи перед мусульманами в мечеті Йоганнесбурга, він закликав до "джихаду" ("священної війни") за звільнення Єрусалима. При цьому завірив слухачів, що угода, яку він уклав з Ізраїлем, подібна договору пророка Мухаммеда із плем'ям курейшитів. І дав зрозуміти, що якщо пророк через два роки порушив договір, то й він, Арафат, здатний піти на такий же крок.
Важко сказати, з якою метою лідер ОЗП зробив ці заяви й тим самим стурбував ізраїльську громадськість. Допускаю, що він, пішовши на занадто більші поступки Ізраїлю, хотів у такий спосіб догодити мусульманам і заспокоїти палестинців. Тому його слова можна вважати тактичним ходом.
За всі ці роки вбити Арафат намагалися частіше, ніж будь-якого іншого політичного діяча. Причому в першу чергу ізраїльські спецслужби. Так, наприклад, коли в 1982 році палестинці залишали Бейрут, ізраїльські снайпери тримали в перехресті прицілу знамениту картату "куфію". Але були змушені коритися наказу "Арафата не торкати!"
Пізніше, в 1985 році, вони могли поховати його під руїнами під час нальоту ізраїльської авіації на Туніс, у результаті якого загинули 73 чоловік. Але лідер ОЗП у той день не працював, як звичайно, допізна.
Потім же лідери Ізраїлю хотіли, щоб він залишався живим, тому що для них він, і тільки він, - був гарантом мирного співіснування. Але зате вбити Арафата захотіли уже палестинські екстремісти, які розраховували разом з ним поховати й мирний процес. От чому він не ночував в одному місці два рази підряд, постійно міняв маршрути пересування.
І все-таки Арафатом були тоді й сьогодні незадоволені багато хто. Жителі автономії, випробовували нестатки. Екстремістська організація ХАМАС і рух "Ісламський джихад", прихильників якого за його наказом кинули у в'язниці (вони спровокували криваві сутички з палестинською поліцією). І, нарешті, ізраїльтяни, які вважали, що його дії в боротьбі з терором малоефективні.
Політична біографія Арафата є історія постійних конфліктів (часом, як ми бачили, кривавих) то з одним, то з іншим братнім арабським народом. І не помітно, що це сильно його бентежило. Скоріше, він просто не обертав на нападки сусідів скільки-небудь серйозної уваги.
Список використаних джерел
1. Выступление Арафата перед арабскими дипломатами. – Стокгольм, Январь 1996. – 15 с.
2. Израиль построит для палестинцев забор // Политика. – 2002. - №1. – С. 9-11.
3. Ислам в странах Ближнего и Среднего Востока. - М., 1982. – 345 с.
4. Концельман Г. Ясир Арафат: от террориста к человеку мира. - Ростов-на-Дону, 1997. – 123 с.
5. Орен М. Причины начала Шестидневной войны, или сага о том, как рухнули все попытки Израиля добиться международных гарантий своей безопасности в июне 1967 года // Еврейские новости. - №20 (44). - 4 июня 2003. - С. 10-11.
6. Полисар Д. Ясир Арафат и формирование полицейского государства // Еврейские новости. - №22. - 22 декабря 2002. - С. 8-9.
7. Речь Я. Арафата в Секторе Газов. – М., 1995. – 17 с.
8. Смирнов А.И. Арабо-израильские войны. — М.: Вече, 2003. — 384 с.
[1] Смирнов А.И. Арабо-израильские войны. — М.: Вече, 2003. — с. 134.
[2] Орен М. Причины начала Шестидневной войны, или сага о том, как рухнули все попытки Израиля добиться международных гарантий своей безопасности в июне 1967 года // Еврейские новости. - №20 (44). - 4 июня 2003. - с.10.
[3] Речь Я. Арафата в Секторе Газов. – М., 1995. – с. 3.
Завантажити реферат