Розвиток культури у 60-90-і рр. ХХ ст. в Україні і світі

План.

1. Феномен культури.

2. Культурна ситуація XX ст.

а) концептуальне мистецтво;

б) архітектура;

в)музика;

г) масова культура;

д) література;

є) кінематограф;

ж) "сексуальна революція";

з) освіта і наука;

і) проголошення незалежності України;

Висновок.

1. Феномен культури.

Термін "культура" вперше зустрічається в одному з творів зна­менитого римського оратора Цицерона (45 р. до н.е.). Первісне він означав обробку ґрунту, його "культивування", тобто зміни у приро­ді під впливом людини, на відміну від змін, викликаних природними причинами. Вже у цьому первісному змісті терміна було підкреслено важливу особливість культури - її людський фактор, висловлено ідею впливу людини та її діяльності на оточуючий світ. Як самостійна науко­ва категорія "культура" фіксується вперше у працях німецького юриста С.Пуфендорфа (1632-1694). Він застосував цей термін для визначення різноманітних результатів діяльності людини.

У подальшому слово "культура" отримало ще більш узагальне­не значення, яке охоплювало собою сукупність створених людськи­ми спільнотами традиційних благ і цінностей. У такому розумінні куль­тура постає як створена людиною "друга природа", надбудована над природою первісною, як до певної міри окремий світ, створений люди­ною додатково до світу природного.

Таким чином, у найзагальнішому вигляді культура - це сукуп­ний результат продуктивної діяльності людей. У вузькому, особистісному розумінні культура - це певні цінності та норми по­ведінки людини в соціальному і природному оточенні.

Культура є складним суспільним феноменом, який відігравав і продовжує відігравати величезну роль у життєдіяльності людини. Вона впливає на працю, побут, дозвілля, менталітет, спосіб життя як всього суспільства, так і окремої особистості. Багато пов'язаних з культурою проблем мають глобальний, міжнародний характер. Роз­виток культури щільно пов'язаний з прогресом людства, його пер­спективами. Засвоєння культури — важлива запорука розвитку людської цивілізації, збереження загальнолюдських цінностей. Та­ким чином, культура - це не тільки досягнення минулого, - вона багато в чому визначає сьогодення і майбутнє не лише окремої осо­бистості, а й усього людства. Наше майбутнє значною мірою зале­жить від напрямків подальшого розвитку культури, а вони, в свою чергу, щільно пов'язані з напрямками політичного розвитку світу, вирішенням глобальних проблем людства.

2. Культурна ситуація XXст.

а) концептуальне мистецтво;

3 60-х рр. XX ст. з'являються нові форми авангардизму, які можна об'єднати в поняття "концептуальне мистецтво" (від англ. "поняття", "ідея"). Концептуалісти бачать завдання художника в чистому поєднанні ідей і концепцій. Для ілюстрації своїх ідей кон­цептуалісти застосовують різні матеріали: друкований текст, схеми, фотографії, людське тіло, відеозаписи, промислові вироби, природні елементи і матеріали. Залежно від використання того чи іншого ма­теріалу можна вирізнити безліч течій: поп-арт (комбінації з побуто­вих речей); поп-арт (композиції, створені за допомогою кольору і сві­тла, проведених через оптичні пристрої на складні геометричні кон­струкції); кінетичне мистецтво (механічні винаходи); боді-арт (кар­тини на людському тілі); ленд-арт (використання художником при­родних елементів: снігу, землі, води, вогню, трави, повітря) тощо.

Виникають у цей час і течії, які повертаються до традиційних спо­собів і засобів образотворчого мистецтва, пародіюючи їх. Прикладом такого напряму став гіперреалізм (фотореалізм). Як модель беруться фотографії, копіюється зображення, збільшуючись до розмірів великої картини. Щоб зробити копію, гіперреалісти використовують масштабну сітку і потім заповнюють кожний квадрат фарбою. В скульптурі гіпер­реалізм звернувся до створення статуй-манекенів.

б) архітектура;

В архітектурі XX ст. тривалий час переважала еклектика, тобто комбінація елементів різних стилів. Чимало архітекторів запе­речували як еклектику, так і архаїзацію, наслідування давніх витво­рів. У своїх пошуках сучасного стилю вони йшли різними шляхами, що визначалося національними особливостями, орієнтацією на сма­ки тієї чи іншої соціальної верстви й особистими поглядами, особ­ливостями таланту.

"Сучасний стиль" було все ж знайдено - єдиний, але з певними національними варіаціями стиль модерн (від франц. "сучасний"). Стиль модерн народився з поєднання двох тенденцій: прагнення архітектора раціонально використати нові матеріали (сталь, скло, залізобетон) і тяжіння до певної міри малозмістовної, але вишуканої декоративності (А.Гауді, Ч.Макінтош).

Другий напрям в архітектурі XX ст. - функціоналізм - виявив потребу створити не просто відхилені форми, а предметно-естетичне середовище для життєдіяльності людей (Ле Корбюзьє, Ф.Райт). Було навіть висунуто п'ять принципів функціоналізму: будинок на стов­пах, сад на плоскій покрівлі, вільне планування інтер'єру, горизон­тально-протягнуті вікна, вільна композиція фасаду.

З середини XX ст. складаються дві теорії будівництва - урбаністи­чна й дезурбаністична. Урбаністична теорія відбиває ідею створення мегаполісних міст майбутнього, а дезурбаністична - ідею будівництва невеликих міст-садів. Зараз немає якогось одного напряму в архітектурі. Сучасні архітектори прагнуть використовувати "істинні традиції" (наці­ональні, інтернаціональні) і "живі портрети сьогодення".

в)музика;

Модернізм, як вказувалось вище, впливав на розвиток усіх галу­зей культури. Пошуки нового у музиці цікавлять багатьох композито­рів. Безліч композиторів-авангардистів прагнули виразити новий зміст тільки з допомогою невідомих музичних засобів, йдуть на різні експе­рименти, які призводять до руйнування естетичних і технологічних підвалин музичної культури (заперечення звукової організації - мело­дії, гармонії, поліфонії). Одними з найбільш яскравих у цьому відно­шенні етапів стали так звані "конкретна музика" й алеаторика.

"Конкретна музика" відійшла від застосування музичних звуків й замінила їх акустичними ефектами, шумами, "конкретними звуковими проявами життя" (кроки, мурчання, виття, скиглення, щебетання), які записуються на магнітофон, а потім, використовуючи прискорення, • уповільнення, різні накладання, рух назад, звукові комплекси монтую­ться відповідно до задуму композитора (П.Шеффер).

Алеаторика (від лат. "кістка для гри, випадковість") - це на­прям створення музики шляхом викидання гральних кісток, цифри яких потім перекладаються на ноти. Таким же чином використову­ють математичні формули, шахматні партії тощо' (К.Штокхаузен).

Одним з найбільш самобутніх явищ музичної, культури XX ст. став стиль джаз. За однією версією, слово "джаз" походить від анг­лійського слова "переслідувати, гнатися", за іншою - від французь­кого "патякати, тріскотіти", а за третьою — від імені негритянського музиканта Джазбо Брауна, організатора і керівника першого джаз-банду в Нью-Йорку (1915). Джаз виник на основі фольклору амери­канських негрів з притаманними йому африканськими ритмами, які було збагачено елементами європейської мелодики. Скоро після ви­никнення джаз здобув величезну популярність в усьому світі й роз­ділився на велику кількість напрямків. Первісний джаз справив вплив на творчість багатьох серйозних композиторів - Гершвіна, Равеля, Дебюссі, Мійо та ін.