Занепад середньовіччя почався в 15 сторіччі. Не випадково цей період називають часом великих змін, хоча для багатьох істориків межею, що відокремлює одну епоху від іншої, є англійська буржуазна революція, під час якої була зруйнована стара політична система і відкрився вільний шлях для розвитку капіталізму. Проте, саме з 15 сторіччя кардинальні зміни охопили всі сфери державного і громадського життя. Тому історичний період, про який піде мова, правильно називати етапом переходу до Нового часу, або раннім Новим часом, тому що вже тоді закладалися основи сучасної західноєвропейської цивілізації, капіталістичного виробництва. Завдяки технічним нововведенням прискорилися темпи економічного розвитку. Великі географічні відкриття розсунули межі західного світу, прискорився процес формування національних ринків, загальноєвропейського і світового. З'явився новий соціальний тип - підприємець. У релігії, літературі і мистецтві відбувалися зміни, що руйнували систему середньовічних цінностей.
Це не означає, що середньовіччя відступило перед новими віяннями: у масовій свідомості традиційні уявлення зберігалися. Протистояла новим ідеям і церква, використовуючи середньовічний засіб - інквізицію. Ідея свободи людської особистості продовжувала існувати в суспільстві, розділеному на класи. Не зникала до кінця феодальна форма залежності селян, а в деяких країнах (Німеччина, Центральна Європа) відбулося повернення до кріпосництва. Феодальна система виявляла достатньо велику життєстійкість. Кожна європейська країна переживала її по-своєму й у своїх хронологічних рамках. Капіталізм довгий час існував як устрій, охоплюючи лише частину виробництва у місті і в селі. Проте патріархальна середньовічна млявість стала відступати в минуле.
“ . На Заході відбувся той єдиний, значущий, істотний для усього світу прорив, наслідки якого призвели до ситуації наших днів і його остаточне значення усе ще не проявилося цілком. ” (К. Ясперс. Початки історії і її ціль, 1948 р.)
Величезну роль у цьому прориві зіграли Великі географічні відкриття. Головні з них: У 1456 році португальські кораблі досягли Зеленого мису, а в 1486 р. експедиція Б. Діаша обігнула Африканський континент з півдня, минувши мис Доброї Надії. Освоюючи узбережжя Африки, португальці одночасно посилали кораблі у відкритий океан, на захід і південний захід. У результаті на картах з'явилися невідомі раніше Азорські острови й острови Мадейра. У 1492 р. здійснилася велика подія - Х. Колумб, італієць, що переїхав в Іспанію, у пошуках шляху в Індію перетнув Атлантичний океан і відкрив новий континент - Америку. У 1498 р. іспанський мандрівник Васко і Гама, обігнув Африку, успішно провів свої кораблі до берегів Індії. З XVI ст. європейці проникають у Китай і Японію, країни про які раніше в Європі мали дуже туманне уявлення. З 1510 р. починається завоювання Америки. У XVII ст. була відкрита Австралія.
Змінилося уявлення про форму землі: кругосвітня подорож португальця Ф. Магеллана (1519-1522) підтвердила догадку про те, що вона має форму кулі.
Межі світу ніби розсунулися. Торгові шляхи тепер пролягли через океани, связуючи між собою континенти. Так завдяки Великим географічним відкриттям почалася перша фаза створення глобальної цивілізації.
Для самої Європи ця експансія, що бурхливо розгорнулася, мала вкрай важливі наслідки. Змістилися торгові центри: Середземномор'я стало втрачати своє старе значення, поступаючись місцем Голландії, а пізніше - Англії. Найважливішим наслідком відкриття і колонізації нових земель стала “революція цін”, їхнє різке підвищення на товари в зв'язку з ростом видобутку золота й інших благородних металів і зниження їхньої вартості. Вона понизила реальну заробітну плату робітників, прискорила первісне нагромадження капіталу в Європі, примушуючи багатьох, позбавлених засобів для існування, людей дешево продавати свою робочу силу. Ускладнилися фінансова система і банківська справа. Нові ринки збуту дали потужний імпульс розвитку промисловості і торгівлі.
Водночас, важливо зрозуміти, що соціально-економічні наслідки Великих географічних відкриттів далеко не однозначні. Племена майя, ацтеків і інків, що жили в Америці, уже мали свою державність, але за рівнем цивілізованості незмірно відставали від Європи. У процесі колонізації, що продовжувалася приблизно до середини XVII ст., ці древні цивілізації загинули.
Через нестачу робочих рук в Америку стали ввозитися негри. Португалія, а слідом за нею Голландія, Англія і Франція реанімували, здавалося б, вже давно відмерле явище - работоргівлю. Чисельність населення Африканського континенту різко скоротилася, особливо в західних його районах; розпадалися сформовані усередині континенту торгові зв'язки, сповільнювався соціально-економічний і політичний розвиток.
Трохи інакше склалися в ту епоху відносини Заходу з древніми високорозвиненими цивілізаціями Китаю, Японії й Індії. Китай і особливо Японія “закрили” свої країни, заборонивши в'їзд іноземцям. Протягом деякого часу, поки зберігався певний баланс сил між цими країнами і Заходом, європейцям доводилося миритися з такою ситуацією. Набагато більшого успіху португальські, а потім англійські, голландські і французькі купці домоглися в політично роздробленій Індії, де занепадала колись сильна держава Моголів. Європейські компанії затвердилися там до середини XVII ст., поступово домігшись і політичного впливу, що багато в чому визначило подальшу долю древньої цивілізації.
У руйнації середньовічного світу величезна роль належить розвитку наукової думки Європи, досягненням у техніці і природничих науках. Серед численних відкриттів, якими була так багата та епоха, одне займає особливе місце по своєму впливові на розуми людей. Це геліоцентрична теорія польського вченого Н. Коперника (1473-1543), що дала нове бачення Всесвіту і нове розуміння місця в ній Землі і людини. Раніш центром світу рахувалася нерухома Земля зі світилами, що обертаються навколо неї. Тепер точка відліку змістилася; Земля перетворилася в незначну порошину в космосі. Картина світу стала набагато складнішою. Ідею Коперника підтвердили його послідовники - італійський мислитель Дж. Бруно (1548-1600) і астроном, фізик Г. Галілей (1564-1642).
Яке ж враження зробили ці відкриття на сучасників? Сміливі теорії народжувалися в рамках середньовічного суспільства, яке тяжіло до традиційних, стійких схем. Прорив, зроблений наукою, поглибив її розрив з церквою. Конфлікти з нею часто закінчувалися для вчених трагічно: пригадаємо долю Дж. Бруно, що спалили як єретика, Г. Галілея, якого змусили зректися своїх поглядів. Твори, у яких висловлювалися нові ідеї, вносили в списки заборонених книг.
Величезний вплив природознавство зробило на філософію: нова картина світу потребувала філософського осмислення. Для багатьох вчених успіхи науки були підтвердженням безмежних можливостей людини. Французький математик і фізик Рене Декарт (1596-1650) створив нову картину світобудови і вивів закони, що ним керують. При цьому він грунтувався на даних природничих наук, вводячи їх у філософію. Світ представлявся йому величезним механізмом, рух якого визначений Богом - “великим геометром”, як називав його Декарт.
Завантажити реферат