Зміст
Вступ.
І Пасивні операції як головний напрямок банківської діяльності
1. Світова практика побудови комерційних банків
2. Склад і характеристика банківських пасивів
ІІ Основні шляхи формування ресурсів комерційного банку
1. Формування та регулювання достатності власного капіталу
2. Формування залучених та запозичених коштів
ІІІ Вплив пасивів на діяльність комерційного банку
1. Аналіз структури та управління пасивними операціями
2. Страхування депозитів як один з важливих елементів успішного функціонування комерційного банку
Висновок
Література
Вступ
Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базується на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.
В умовах адміністративно-розподільчої системи господарства управління пасивами практично не здійснювалося. Утворена внаслідок перебудови двухрівнева банківська система певним чином змінює справу. На зміну загальнодержавному позичковому фонду приходить ринок позичкових ресурсів. Банки отримують ресурси на цьому ринку в умовах жорстокої конкурентної боротьби. Засобом залучення ресурсів служать пасивні операції банків. Основну емісію безготівкових грошових знаків випускають комерційні банки, здійснюючи свої кредитні операції. Однак, якщо дозволити банкам безмежно надавати позики та створювати тим самим кошти на депозитних рахунках, то може виникнути інфляція, яка приведе до занепаду грошової системи. Звідси випливає необхідність управління пасивами як на макро так і на мікро рівнях.
Управління пасивами являє собою діяльність, яка спрямована на підтримку окремих банків та усієї банківської системи взагалі шляхом мобілізації кредитних ресурсів на ринку та управлінням емісійною діяльністю банків.[1,10]Тому у побудові банківської системи необхідно використовувати світовий досвід банківської справи, а також принципи та підходи в формуванні та управлінні пасивами комерційного банку.
І Пасивні операції як головний напрямок банківської діяльності
1. Світова практика побудови комерційних банків
Основний масив банківської системи на Заході складають комерційні банки. У вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Так він характеризується у банківській практиці Німеччини, США та інших країн, в яких поряд з групою комерційних банків, діє велика група інших банків другого рівня, які не називаються комерційними.
Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:
принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;
принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.[2,15]
Принцип сегментування чітко простежується в банківському законодавсві США, Канади та Японії. У ціх країнах проводиться розмежування між комерційними та інвестиційними банками, для яких існує відмінний режим регулювання діяльності або суттєво обмежується взаємопроникнення. У цих країнах більш, а в деяких меньш виражене обмеження, яке стосується інвестиційної діяльності комерційних банків. У більшості випадків обмежується інвестування коштів у нерухомість, а також в акції небанківських компаній. Ці обмеження можуть виражатися у вигляді 100-відсоткової заборони або у визначених лімітах частки пакету акцій, якою може володіти комерційний банк. Ця частка коливається від 2% в Італії до 20% у Франції.[3,48] В більшості країн Західної Европи такі обмеження зняті, і банки другого рівня можуть надавати будь-які фінансові послуги на грошовому ринку.
Залежно від прийнятого принципу побудови комерційних банків в країні будуть переважати спеціалізовані чи універсальні банки. Так, в ФРН більше 90% всіх банків другого рівня відноситься до категорії універсальних. На них припадає біля 3/4 всіх банківських депозитів. Разом з тим в ФРН функціонує група спеціалізованих банків - іпотечних, інвестиційних, кредитних товариств тощо.
В США, поряд з універсальними банками, діє величезна кількість спеціалізованих. На них припадає понад 50% всіх активів фінансових установ США. До таких банків відносяться взаємоощадні банки, позичково-ощадні товариства, кредитні союзи. Крім того, в США надто розвинута мережа небанківських (недепозитних) фінансово-кредитних установ (фінансових, інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів), які за своїми операціями не відповідають критеріям банків.
В Україні ж за набором операцій, що виконуються, переважну кількість комерційних банків можна віднести до категорії універсальних.
Новостворений банк у світової практиці ліцензується. В якості основних умов видачі ліцензій виступають вимоги наявності авторитетного керівництва та визначення мінімального підписного капіталу. Розмір мінімального підписного капіталу може коливатися від 200 тис. доларів у Нідерландах до 100 млн. доларів у Великобрітанії.[4,7]
Особливу увагу привертає федеративна ознака організації банківської системи США. Згідно американським законам, банки можуть реєструватися і як штатні, і як національні. Вимоги по відношенню до критеріїв видачі ліцензії у обох випадках однакові, розрізняють лише умови операції. Банки, які зареєстровані як штатні, регулюються одними правилами, що безпосередньо стосується норм резервів та встановлення максимума відсоткової ставки, а національні - іншими.[5,300] В США відкриття відділень регулюється законами штатів, які обмежують створення національної мережі цих відділень.
2. Склад і характеристика банківських пасивів
Діяльність комерційних банків полягає в залученні грошових коштів та надання їх в кредит за більш високими процентними ставками, вони виступають посередниками між тими, хто у них потребує. Метою та рухомим мотивом здійснення такого посередництва являється одержання банківського прибутку.
Операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Сутність пасивних операцій заключається у залученні різноманітних вкладів у межах депозитних та ощадних операцій, одержання кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведення інших операцій, в наслідок чого збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку.[6,5]
Пасиви банків складаються з власних, залучених та запозичених коштів.
Власний капітал комерційного банку займає невелику питому вагу у сукупному капіталі. Він служить, перш за все, для страхування інтересів вкладників, фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності. Виходячи з цього власний капітал являється важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку та повинен знаходитися під жорстоким контролем органів, які регулюють діяльність комерційного банку.[7,27]
Завантажити реферат