Промисловість

Основна ідея реструктуризації підприємств - створення конкурентноздатних виробництв і зміна поведінки підприємства через запровадження жорстких бюджетних обмежень, властивих ринковій економіці. Поведінку підприємства в ринковій економіці, свободу його дій визначають ринкові ціни та співвідношення доходів і витрат, тобто жорсткість його бюджетних обмежень. У командній соціалістичній економіці підприємства працювали за умов м’яких бюджетних обмежень. Планово збиткові підприємства стали нормальним явищем.

Структура промисловості.

За 70 років більшовицького панування в Україні склалися державні форми господарювання і власності. Вони породжували хронічний товарний дефіцит, деформацію ринкових відносин, низьку активність людей, пасивність до ефективної діяльності, розвитку підприємництва та цивілізованої конкуренції. 95 відсотків підприємств України були підпорядковані Москві. Центром свідомо насаджувалося галузі групи А (виробництво засобів виробництва) табл. №1.

Таблиця №1

Питома вага виробництва засобів виробництва і виробництва предметів споживання у загальному обсязі продукції промисловості. (у відсотках до відповідних років)

В останні роки лише 28-30% становили галузі групи Б. Такою немічною та деформованою у господарському відношенні виявилася Україна в момент проголошення незалежності.

Деформована структура промисловості викликала високий рівень матеріало- та енергоспоживання. «Тим більше, що за останні роки ця ситуація ще більше погіршилась. Так, наприклад, в галузевій структурі значно зросла питома вага таких енергомістких виробництв як паливна промисловість та металургія.»4

Становище погіршилось і у зв’язку з значними диспропорціями між видобувними та обробними галузями. Наприклад частка машинобудування і металообробки впала з 26,4% у 1991р. до 15,4 у 1997р., а легкої промисловості за цей час - з 12,3 до 1,7%. Дуже незадовільне співвідношення між сировинними та продуктивними статтями експорту, між морально застарілим та наукомістким високотехнічним виробництвами.

Також зараз вбачає одну з основних проблем скрутного становища промисловості у відсутності обігових коштів. А це в свою чергу спричиняє низький рівень забезпеченості сировиною підприємств, матеріалами та необхідними комплектуючими і робить єдино можливою формою економічних відносин бартер. За останні чотири роки його обсяги подвоїлися. Все це значною мірою впливає на ефективність функціонування промислового комплексу.

Ефективність промислового виробництва.

Говорячи про ефективність промисловості, перш за все потрібно згадати, що кількість збиткових підприємств з кожним роком зростає.

Гістограма №1

Кількість збиткових підприємств

Одним із основних джерел низької ефективності промислового комплексу стало те, що наша держава успадкувала застарілий виробничий апарат. У 1966-90 роках тільки 25% інвестицій направлялося на оновлення виробничих фондів. Інші кошти йшли на підтримку наявного рівня виробництва, тобто тільки на його капітальний ремонт. Необхідність відтворення основних фондів задовольнялася лише на 50%. На початку 90-х років термінової заміни устаткування потребували 25% обсягу основних фондів, у тому числі 40% машин та устаткування. У багатьох галузях промисловості функціонує до 65% спрацьованих основних фондів. Велика кількість підприємств є досить старими так кожне третє підприємство почало свою діяльність до 1950р. і тільки 13% розпочали роботу після 1990р. В останні роки прослідковується значний спад інвестиційної активності, що призвело до подальшого старіння виробничого потенціалу, його морального та фізичного зносу.

Значний вплив на неефективність виробництва чинило і надалі чинить непродумане географічне розташування підприємств. Монополізм глибоко спеціалізованих вітчизняних підприємств, які будувались і розташовувались виходячи з концепції єдиного народногосподарського комплексу, відповідна замкнутість ринків збуту та сировини, висока питома вага проміжної продукції, значна енергоємність виробництва - все це значно обмежило можливості промислового виробництва до адаптації в принципово нових умовах масштабної економічної лібералізації та переходу до відкритої економіки. Одразу після розвалу СРСР втратилися традиційні ринки збуту, розірвалися зв’язки між постачальниками, що на тривалий час призупинило виробництво.