Міністерство внутрішніх справ в Україні

Відповідно до декрету СНК від 03.04.19 р. зміст усіх видів міліції приймалося на державний рахунок.

Крім загальної (уездно-мыськой) міліції для організації правопорядка в країні організуються спеціалізовані види міліції. Так, 21 лютого 1919 року ВЦИК видає постанова «Про організацію залізничної міліції і залізничної охорони», а ще до цього, 25 липня 1918 року СНК прийняв декрет « Про установу річкової міліції». Потім у квітні 1919 року пішов декрет ВЦИК про радянську річкову робочо-селянську міліцію. Спочатку залізнична і річкова міліції формувалися по територіальному принципі, але потім, у залізничній міліції формування відбувалося по лінійних відділах на кожній із залізниць, а річкова міліції стала формуватися стосовно до басейнів водяних шляхів. Наприкінці 1920 року за рішенням Ради Праці й Оборони вся залізнична і водяна міліції перейшли в розпорядження командуючого внутрішніми військами республіки.

Восени 1919 року НКВД, обстеживши стан охорони на підприємствах, прийняв рішення організувати промислову міліцію. На неї покладалися задачі боротьби з розкраданнями гос.власності і т.п. 3 березня 1920 року в складі ГУ міліції РСФСР утворили відділ, у губернський керуваннях — відділення промислової міліції, на підприємствах — її підрозділу.

Для активізації боротьби зі злочинністю були здійснені заходи для об'єднання органів ВЧК і міліції. У червні 1919 року 3-я Всеросійська конференція ЧК прийняла резолюцію «Про взаємини між місцевими ЧК і міліцією», схвалену НКВД. Вона установила: « У колегії місцевих відділів керування вводити як члени голів ЧК». Для зміцнення апарата карного розшуку із середовища ЧК призначалися люди на посаді зав. кримінально-пошуковими відділеннями. У липні 1919 року відбулося часткове об'єднання апарата карного розшуку і транспортних ЧК. Співробітники карного розшуку, що обслуговують залізниці і водяні шляхи відряджалися в розпорядження місцевих ЧК. У жовтні 1920 року були створені самостійні органи карного розшуку на транспорті організовані по лінійному принципі. У лютому 1919 року Центророзыску за згодою губернський виконкомів і твердження Главмилиции надавалося право відкривати відділення в містах з населенням менш 40 тис. чоловік « .якщо по кількості злочинів буде необхідно мати там число співробітників карного розшуку, достатнє для відкриття особливого відділення». У 1919-20-х роках карний розшук фактично проводив попередній наслідок по більшості справ. У квітні 1920 року органи карного розшуку й органи наслідку були злиті в одне ціле. Однак уже наприкінці 1920 року, після введення народних слідчих у системі НКЮ, міліція перестала виконувати функції наслідку.

В органах міліції починаються створюватися науково-технічні підрозділи. У лютому 1919 року колегія НКВД затвердила кошторис на утворення кабінету судової експертизи, реєстраційного і дактилоскопічного бюро і музею. Створений при Центророзыске кабінет судової експертизи був першим науково-технічним підрозділом, і не тільки в ОВД.

Досвід будівництва радянської міліції відбився в Положенні про робочо-селянську міліцію. 08.06.20 р. проект Положення розглядався на засіданні СНК. Після схвалення СНК проект Положення 10.06.20 р. затвердив ВЦИК. У Положенні закріплювався досвід першого років будівництва міліції. З виданням Положення, в основному, завершився період організаційного становлення міліції.

У Положенні підкреслювалося, що постачання міліції продовольством, спорядженням, обмундируванням, озброєнням, а також забезпечення родин міліціонерів виробляються за рахунок державного бюджету. Рада Праці й Оборони 11.07.20 р. прийняв постанову «Про постачання міліції продовольством, фуражем і предметами першої необхідності». У постанові вказувалося, що постачання постачанням міліції відбувається на загальних підставах з частинами Червоної Армії.

У жовтні 1920 року апарат Головного керування міліції РСФСР складався з 8-ми відділів: уездно-городской (загальної), промислової, залізничної, водяної, слідчо-пошукової міліції, інспекторського відділу, відділу постачання і секретаріату.

Функції органів внутрішніх справ

Під функціями органів внутрішніх справ необхід­но розуміти напрямки їхньої діяльності у процесі вирішення поставлених перед ними завдань. Вони поділяються на три групи: основні, забезпечувальні та загального керівництва.

До основних функцій органів внутрішніх справ відносять такі:

• гарантування особистої безпеки громадян, за­хист їхніх прав, свобод і законних інтересів;

• забезпечення охорони громадського порядку;

• попередження, припинення злочинів та інших правопорушень;

• своєчасне виявлення, розкриття й розслідування злочинів та розшук осіб, що їх скоїли;

• забезпечення дорожнього руху;

• захист власності від злочинних посягань;

• виконання кримінальних покарань і адміністра­тивних стягнень;

• гарантування пожежної безпеки;

• участь у наданні соціальної та правової допомо­ги громадянам і сприяння в межах компетенції державним органам, підприємствам, установам та організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Функції забезпечення мають внутрішній харак­тер і спрямовані на забезпечення ефективної діяль­ності органів внутрішніх справ. До них відносять матеріально-технічне постачання, фінансове забез­печення, забезпечення здорових умов праці співро­бітників зазначених органів тощо.

Функції загального керівництва мають на меті за­безпечення ефективності в управлінні органами сис­теми МВС України в процесі забезпечення громад­ського порядку та боротьби зі злочинністю в дер­жаві.

Структура органів внутрішніх справ

Система органів внутрішніх справ формується відповідно до зазначених напрямків їхньої діяльнос­ті. Вона має такі групи структурних (Мал. 1) підрозділів:

• галузеві служби (підрозділи), що реалізують ос­новні функції зазначених органів; міліція, слід­чі апарати, виправно-трудові установи, пожеж­на охорона, внутрішні війська;

• функціональні служби (підрозділи), що викону­ють забезпечувальні функції цих органів: кадро­ві, фінансово-економічні, господарчі, медичні служби;

• загального керівництва: керівники служб (під­розділів), штаби, чергові частини, інформацій­но-аналітичні центри, апарат міністра.

Малюнок 1. Структура міністерства внутрішніх справ України

Формами діяльності органів системи МВС Украї­ни (з урахуванням їхнього функціонального призна­чення) є: профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна (на договірних засадах) та організаційно-правова ді­яльність.

Певні особливості в управлінні й функціонуванні має система органів внутрішніх справ на транспорті, побудована з урахуванням специфіки забезпечення охорони громадського порядку та боротьби зі зло­ чинністю на залізничному, повітряному, морському й річковому транспорті.

На українських залізничних магістралях (Північно-Західній, Південній, Придністровській, Одеській, Донецькій і Львівській залізницях) діють управлін­ня внутрішніх справ, централізовано підпорядкова­ні МВС України, на великих залізничних станціях— лінійні відділи УМВС, на інших об'єктах залізни­ці — відділення і пункти міліції. Система органів внутрішніх справ на залізничному транспорті під­порядковується Управлінню внутрішніх справ на транспорті МВС України (УВСТ МВС України), на чолі з начальником управління, який призначається на посаду наказом Міністра внутрішніх справ Ук­раїни.