Злочини у сфері господарської діяльності

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валют» України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі — якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Предметом злочину є: 1) національна валюта України у виді банкнот чи металевої монети; 2) іноземна валюта; 3) державні цінні папери; 4) білети державних лотерей.

2. Грошовою одиницею України є гривня (ч.1 ст.99 Конституції України), що дорівнює 100 копійкам, виключне право на введення якої та розмінної монети в обіг (емісію), організацію їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку України Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків — банкнот (паперових) і монет (металевих), які є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами. Гривня є єдиним законним платіжним засобом на території України (ст.ст.32, 34, 35 Закону "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. // ВВР. -1999. - №29. - Ст.238).

Предметом злочину, передбаченого ст.199, може визнаватись лише "власне валюта" за термінологією Декрету КМ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1995р. (ВВР. - 1993. - №17. - Ст.184; 1999. - №37. - Ст.334), тобто банкноти Національного банку та розмінна металева монета, які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а також іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг (п.2 постанови ПВСУ від 12 квітня 1996 р. №6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів" .

Грошові знаки, що виконують функції засобу платежу, існують або у вигляді банківських білетів (банкнот), емітентом яких є центральний (національний) банк країни, або у вигляді скарбничих (казначейських) білетів, емітентом яких є міністерство фінансів чи його скарбниця (казначейство). В Україні емітентом грошових знаків є лише НБ, який має виключне право на введення їх в обіг (емісію), організацію обігу та вилучення з обігу. Паперові банкноти грошового знаку України — гривні — є білетами НБ. Державне казначейство України не наділено правом здійснювати емісію грошових знаків як засобу платежу, а, отже, державних казначейських білетів як виду грошових знаків в Україні не існує.

Предметом злочину можуть бути будь-які монети, що випускаються Банкнотно-монетним двором НБ, в тому числі монети пам'ятні та ювілейні.

Грошові знаки (валюта України та іноземна валюта), які вилучені з обігу і не підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, і мають лише колекційну цінність, не є предметом злочину, передбаченого ст.199, а тому їх підробка чи виготовлення підроблених таких предметів, за наявності підстав, може кваліфікуватися як шахрайство.

3. Державні цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володін­ня або відносини позики, визначають взаємовідносини між державою (емітентом цінних паперів) та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Із видів цінних паперів, перелік яких міститься у ст.3 Закону "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. в редакції від 3 червня 1999 р. (акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облі­гації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери) (ВВР. - 1999. - №31. - Ст.252), державними цінними паперами можуть бути: 1) облігації внутрішніх державних позик; 2) облігації зовнішніх державних позик; 3) казначейські зобов'язання республіки; 4) векселі Державного казначейства України; 5) приватизаційні папери.

Залежно від того, хто є емітентом цінних паперів, останні поділяються на дві групи:

1) державні цінні папери та 2) недержавні цінні папери. Законами, що регулюють дія­льність на ринку цінних паперів, не визначається, які цінні папери є державними, а які — недержавними, а також не визначаються критерії віднесення цінних паперів до того чи іншого виду. У деяких нормативно-правових актах Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (далі - ДКЦПФР) та НБ дається визначення поняття "державні цінні папери". Зокрема, у Положенні про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо, затвердженому постановою Правління НБ від 29 травня 2001 р. №204, під державними цінними паперами розуміються "визначені за­конодавством боргові зобов'язання, що емітуються державою в особі її уповноваже­них органів та в порядку, визначеному чинним законодавством України".

Державні цінні папери можуть випускатись у формі облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик; казначейських зобов'язань республіки, в тому числі казначейських векселів; приватизаційних паперів.

Не відносяться до державних цінних паперів облігації місцевих позик, облігації дер­жавних підприємств та цінні папери НБ, зокрема, його депозитний сертифікат, оскільки держава не є емітентом цих цінних паперів і не несе зобов'язань за цими цінними паперами.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону "Про приватизаційні папери" від б березня 1992 р. особливим видом держав­них цінних паперівє приватизаційні папери — цінні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду та земельного фонду, які можуть бути ли­ше іменними. Зазначені цінні папери можуть бути предметом злочину, передбаченого статтею 199.